Волинянка на проекті «Міняю жінку». ІНТЕРВ’Ю

Як почувалася горохівська мама серед видобувних комбінатів Кривого Рогу, мали змогу побачити глядачі телеканалу «1+1». Так, горохівчанка Оксана Гнатишин стала учасницею проекту «Міняю жінку» і помінялася чоловіками з мешканкою Кривого Рога Інною. Про враження учасниці шоу від нового чоловіка та загалом від проекту пише "Сім'я і дім".

Інформаційне агентство Волинські Новини вже повідомляло про те, як знімальна група каналу «1+1» упродовж тижня гостювала в найпівденнішому волинському райцентрі. Але то була версія тих, хто споглядав за усім процесом збоку. Відповідно до домовленості з медіа-структурою, головна героїня не має права спілкуватися з пресою до виходу програми в ефір. У вівторок о десятій вечора вся Україна побачила різницю між Гороховом та Кривим Рогом, тож сьогодні - оперативна розмова зі сміливою горохівчанкою Оксаною Гнатишин, яка зважилася взяти участь у телепроекті.

– Оксано, що спонукало вас до участі в телешоу «Міняю жінку»?

– Ой, навіть не знаю, з чого починати. Я заявку не подавала (Посміхається. – Авт.). Усе почалося зі звичайного дощу. За вікном лило, а ми з дочкою Оленкою дивилися телевізор. Тут пішла рекламка передачі «Зміни свою професію». А я багато років працюю бухгалтером, проте все життя мріяла працювати з дітьми. Ото моя доця знайшла в інтернеті заявку і почала писати: «Моя мама малого зросту, бабуся її колись не відпустила вчитися в педучилище до Луцька, бо думала, що вкрадуть» (Сміється. – Авт.). Ну й надіслала. Нам відписали, що наша заявка сорок дві тисячі з гаком за рахунком.

Здавалося, шансів нема, однак днів за чотири дзвонить телефон, голос у слухавці каже: «Вітаємо, ви пройшли попередній відбір. Запрошуємо вас на фінальний кастинг на студію імені Довженка».

Наступник кроком було переконати чоловіка поїхати до Києва. Коли розповіла йому всі нюанси щодо подачі заявки, він просто посміхнувся й по-доброму сказав: «Ти якась в мене ненормальна». Але якось його вмовила, тож ми поїхали на вікенд у столицю. На кіностудії черга така, наче до мавзолею. І тут охоронець запрошує наступних. Я смикнула, що або зараз, або ніколи, бо увесь день мій Коля чекати не буде. Повз обурені погляди та репліки я прошмигнула. Якщо відверто, то навіть не хвилювалася, основною метою була не участь, а просто поглянути, як усе відбувається за лаштунками. Тому на всі запитання відповідала відверто. Коли запитали, як мене знімати, жартома сказала: «Щоб я була висока і худа». Це неабияк розвеселило комісію. Також випитували, чому хочу бути саме вихователем. Я відповіла, що бухгалтерія – то не моє. Потім ще анекдотика приліпила туди. Одне слово, вони були вражені й сказали чекати дзвінка.

Щойно вийшла, чоловік запитує: «Пройшла?», на що я парирувала: «Та де там пройшла, плела їм казна-що». Тож ми пішли гуляти Хрещатиком. Напевно, у мене карма шоу-бізнесу того дня була, бо натрапили на «Караоке для дорослих», яке вела Ольга Сумська із чоловіком. Так мене в журі обрали! Довелося допомогти закоханій парі зі Львівщини виграти, хоча там одна жіночка із Донецька дуже гарно співала. Тільки відзнімалися в «Караоке», пройшли кілька метрів, до мене підійшли і запропонували… знятися у рекламі одного прального порошку! Одне слово, коли приїхала в Горохів, то було що розповідати.

– Яке було продовження спілкування з телеканалом?

– Є ще одна причина, чому захотіла піти на канал «1+1», – це сусід. Моєму сину Любомирові робили операцію на сердечку в рік та два місяці. Йому не можна зараз хвилюватися. Та тільки він трохи підріс, зрозуміло, що разом із сестрою почав бавитися, бігати, плакати. А от сусідові це не подобається і край. Все йому грюкає, все йому бахкає. Він приходить, ледве двері не вибиває, матюкається такими словечками, що навіть у дорослих вуха в’януть. Я вже мовчу про те, що погрожував малим. Діти під’їздом бояться ходити, бо він до них кидається. Якщо повертаюся разом із ними додому, то повірте, що чую услід явно не «Добрий вечір». І то ж не тільки до мене таке ставлення, а практично до всіх мешканців під'їзду. Скільки ми вже не писали на нього, та все дарма, він колишній працівник певних структур, то зв’язки тримає. Вже була думка продати квартиру (як зробили деякі), але потім передумала – чого я маю своє майно продавати через якогось сусіда. Ото й вирішила розповісти про свою біду № 1 на всю Україну. Певна річ, це все розповіла на кастингу «Зміни свою професію».

Коли пролунав дзвінок з «1+1» із пропозицією брати участь, я відмовила, мовляв, пожартувала. Тим паче, то треба їхати до Києва. А куди від сім’ї поїду на такий тривалий період? І буквально через трохи в нас із сусідом була дуже велика сварка. Проплакала весь вечір, потім ще й на роботі вранці. І саме в той момент знову зателефонували з каналу і запропонували альтернативу – проект «Міняю жінку».

– Яка ваша реакція була?

– Чесно? Був шок, і я не знала, що відповісти. Але мої дівчата-співробітниці почали аж скандувати, щоб погоджувалася. Я дала згоду. Але лишалося найголовніше – «потішити» цією новиною чоловіка. Він у мене суворий, хоч добряк. Рятувальник, як-не-як. Тому коли подзвонила йому і сказала про шоу, то у відповідь в слухавці почула «пі-пі-пі» (вибив). Сказати, що він відмовлявся, то нічого не сказати (Сміється. – Авт.). Проте на його день янгола (19 грудня) я та редакторка «1+1» по скайпу привітали чоловіка та якось переконали.

Потім почалася така рутина, що я вже не рада була. Спілкувалися по скайпу практично щодня. Випитували майже все про сім’ю, про характер чоловіка, про мене, про сусіда. І які ж вони професіонали – мій телевізійний чоловік з Кривого Рогу був ідентичний моєму сусідові! Треба ж було до такого попасти. Тим паче, я просила, щоб в іншій сім’ї було багато дітей, хай хоч п'ятнадцять. А там не було жодної дитини…

– Коли знали точно, що їдете в Кривий Ріг?

– Передовсім у мене запитали, якою я хочу бачити ту, що приїде до мого чоловіка. Я відповіла, щоб була велика, повна і щоб багато говорила. На що мені редакторки сказали, що, напевно, немає такої, щоб більше говорила за мене (Сміється. – Авт.). А куди мене повезуть, то ніхто не казав. Спочатку знімальна група приїхала в Горохів, зняли нашу сім’ю. Великий прикол стався, коли друзі були на пікніку, а я раптово прийшла не сама, а з телевізійниками. То моя подруга зізналася, що ще ніколи з переляку не фарбувала одночасно губи та очі. Загалом же багато чого треба було робити за сценарієм – в той момент готувати, в інший показати якусь емоцію.

Потім сказали, що вранці їдемо, тому треба взяти обидва паспорти і все, що вважаю за потрібне. Тобто я не знала, в яку країну їду і що брати – хутро чи купальник. Хай як благала, щоб хоч натякнули, який одяг брати, усе дарма. Дозволялося з собою брати хоч десять валіз. Повезли мене та редакторку Наталю, з якою постійно жила у нового чоловіка, до поїзда у Луцьк. Купили квитки, посадили у вагон і сказали виходити на станції «П’ятихатки». Вийшли, нас чекав бус. Поїхали ночувати у готель. Я була впевнена, що їду в сільську родину Дніпропетровської області, де буде багато дітей. І прикол в тому, хай де ми були – в готелі, на дорозі – скрізь було сховано напис «Кривий Ріг». Жодної таблички, плаката.

– Перша зустріч в найдовшому місті Європи?

– Щойно вийшли в дворі багатоповерхівки, бабульки біля під’їзду почали відразу випитувати звідки. Відповіла, що з Волині. А вже в коридорі сусідка запитала, чи я до Саші. Коли сказала, що так, то жіночка так похитала головою, що я відчула, що буде «весело».

Заходжу я до того Саші, а там накурено, що хоч сокиру чіпляй. Знімальна група вимагала, щоб я правдиво сказала своє перше враження, а я ж вихована – не стала господарів ганьбити на всю Україну. В квартирі – тихий жах, проте я сказала, що нормально. Це телевізійників трохи розчарувало. Я подумала, що фінанси не дозволяють жити краще, але потім зрозуміла, що помилилася. Там телевізор за п’ятнадцять тисяч, а штора висить на мотузці та пилу сантиметровий шар.

– Перше враження від нового чоловіка?

– Жахливі враження. Подумала, що втрапила жити до горохівського сусіда. За умовами проекту, в мене забрали всі гроші, харчі, які везла в поїзді, та мобільний. Тобто я повністю залежала від того, що покладе в тижневий бюджет «мужиньок». Відчинила холодильник, а там одна пекінка і якась маячня. Почала читати сімейний статут. Він – лікар-терапевт, сімейний лікар. Жінка ніде не працює, бо не дозволяє. Мама-свекруха – заслужена вчителька хімії та біології. Рідна сестра – головний лікар, племінниця – пластичний хірург. Ото я влипла! Це було перше, що спало на думку. А ще здивувалася – як в такому срачі живуть інтелігенти.

Потім прийшов той цілий Саша. Одягнутий, наче безхатько, п’яний, як чіп. Перша його фраза: «Почему дверь открытая?». Перші три дні він був саме у такому стані, а на четвертий трохи почав відходити. Другим його звертанням було: «Откуда? А, бандеровка!», на що я парирувала: «Не бандерівка, а патріотка України». Але, до його честі, перейшов на українську, і це мені дуже сподобалося. Саша почав вихвалятися: «Ти попала! В рай попала. Тобі не треба нічого робити! А куди моя поїхала?». Я не стрималася й пожартувала: «О-о-о, троє корів, шестеро свиней, кури, качки». То він ще більше стішився: «О, правильно, хай знає як то корів доїти». І якщо відверто, то ми з ним хоч нареготалися від душі. Весело було мені, йому та всій знімальній групі.

– Що здивувало ще в статуті?

– Неприємним було те, що грошей він не поклав. Там мама випрошує їх у тата. Коли попросила купити мінералку, то натякнув, щоб пила воду з крану. Як наполягла, то купив пляшку мінералки мені та пляшку горілки собі. Я спочатку щось пробувала пояснити, мовляв, я хоч 500 гривень вашій залишила. Та він не реагував. Саша – чоловік без комплексів. Він міг роздягнутися догола й ходити по квартирі. Мовляв, він у себе вдома ходить так, як хоче. Дивний трохи. З одного боку хвалився, що щодня має 200 гривень, але з іншого – він щовечора брав пляшку дорогої горілки та шоколадку і сам це все вживав. Хоча б раз нам запропонував. Кадр ще той! Це якщо не вживати слова «жлоб». Крім того, він депутат міської ради ніби, фотки висять з Ганною Герман. Також називав себе Казановою, ніби він увесь під’їзд… передружив.

– Як витримали тиждень?

– Сама не знаю. Це був жах. Уже казала, що іншим таланить до нормальних людей, а мені… Я так зрозуміла, що вони живуть сьогоднішнім днем і їм так добре. Тим паче, в обох другий шлюб, живуть разом тільки шість років. Мені більш приємно було спілкуватися з його друзями. Вони більш щирі та прості.

Ще за сценарієм мала бути сцена примирення. Спочатку редактори планували її в басейні. Я відрубала, що за жоден гонорар на таке не піду. Потім вирішили зробити це на дискотеці. Що я роблю? Підходжу до якоїсь дівчинки і швиденько пояснюю, що з Волині, і прошу, щоб її друзі постійно запрошували мене на танець. Усе для того, щоб чоловік навіть не мав змоги підійти. В кінцевому результаті вийшло так, що він у своєму рідному місті з клубу виходив сам, а я – у величезній компанії криворіжців. Знімальна група була шокована, що в чужому Кривому Розі так зорієнтувалася.

Коли знімали сцену сварки, то я перейшла на російську. Так і сказала Саші «Через такого, як ти, я навіть поганити українську не буду! Увесь тиждень мене ганьбив, знущався, а тепер на себе подивися».

– Якою була зустріч з іншою мамою?

– В київському ресторані Інна сказала, що в Горохові їй було божественно, що вона ніби в найкращих родичів у світі побувала. А що я? На жаль, з ними контактувати в майбутньому не зможу, бо не стану спілкуватися з таким зазнайком, який, крім свого я, нічого не бачить.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---