Шлях Діда Мороза від крижаного злого велетня, політичної маріонетки до новорічного героя

Дід Мороз не одразу став добрим новорічним гостем. На початку 19-го століття в українських селах дітей лякали крижаним велетнем у сніговій шубі. Неслухняних він нібито саджав до свого лантуха й ніс вовкам. Тому в ніч проти Різдва, коли, за переказами, з лісу мав з'явитися старий, малі сиділи нишком-тишком.

Про це інформує Gazeta.ua.

Усе змінив російський письменник Володимир Одоєвський в 1840-му роцы. У його казці «Мороз Іванович» старий злагіднів. Інші автори теж почали писати про доброго дідуся. Він став зводити для дітей снігові гори, захищати лісових звірят.

Коли звичай ставити на Різдво ялинку проник із Європи до Російської імперії, а водночас і на українські землі, діти зацікавилися, хто приносить із лісу зелене дерево й кладе під нього подарунки. Дорослі вигадували: бабуня Зима, малий Ісус, дядько Ялинкар тощо. І лише наприкінці 19-го століття це стали приписувати Морозові Івановичу, а простіше — Дідові Морозу.

Тоді ж він з'явився у вигляді рекламної ляльки на вітринах магазинів, став ялинковою прикрасою, а також перетворився на популярного персонажа різдвяних поштових листівок. Відвідувати дитячі ялинки Дід Мороз почав незадовго до Першої світової війни.

Нова більшовицька влада спочатку його не чіпала. Але в 1927-му році в СРСР розпочалася антирелігійна кампанія, Різдво з радянського календаря викреслили. Впав у неласку й Дід Мороз. Газети його лайливо звали «религиозным хламом».

«Ребят обманывают, что подарки им принес дед-мороз», — стверджував автор тогочасної пропагандистської брошури. — «Господствующие эксплуататорские классы пользуются «милой» елочкой и «добрым» дедом-морозом еще и для того, чтобы сделать из трудящихся послушных и терпеливых слуг капитала».

Вісім років країна офіційно жила без Діда Мороза. Різдвяні ялинки люди встановлювали й далі. Але їх привозили таємно вночі, щільно завішували вікна від доскіпливих. Згодом більшовики вирішили: якщо не вдалося заборонити ялинку й Діда Мороза, треба повернути їх як новорічних персонажів. З такою пропозицією виступив другий секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев.

28 грудня 1935 року в газеті «Правда» з'явилася його стаття «Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!». Тоді ж у Києві відбувся перший дитячий «утренник» із Дідом Морозом. А в січні 1937-го старий у парі з онукою Снігуркою дебютував на сцені московського Будинку спілок. Відтоді цей дует став невід'ємною частиною всіх радянських новорічних святкувань.

У часи Другої світової Діда Мороза «мобілізували» на ідеологічний фронт. На новорічній листівці 1944 року він зображений зі «сталінською» люлькою, а за плечима — лантух зі зброєю, прикрашений американським прапором — США тоді допомагали Радянському Союзу зброєю та харчами. По війні ж Дід Мороз пропагував досягнення СРСР. На новорічних листівках 1960–1970-х він з'являвся то поруч із хлопчиком-космонавтом, то біля комсомольського потяга з написом «БАМ», то за штурвалом атомного криголама «Арктика». Це була «золота доба» Діда Мороза.
У 1990-х в Україні згадали, що первісно Дід Мороз все-таки різдвяний персонаж. Але його новорічний імідж набув такої популярності, що відмовитися від нього було годі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---