Шацьк очима військового письменника Росії, який родом з Волині

Понад 20 років уродженець Шацька живе в Росії, редагує російську газету, пише російською мовою публікації і видає книги. Втім, його українська – така ж, як у всіх шачан: емоційна, жива, з колоритними місцевими словами, інформує Слово Волині.
Про дитячі і юнацькі роки письменник розповідає кількома лаконічними фразами: в 1960-му народився, в 1981-му закінчив факультет журналістики Львівського військово-політичного училища, працював. Потужний пласт «біографії з географією», яка з кожним роком усе більше трансформується в літери на сторінках його книг, започаткувала служба в армії. Латвія, Узбекистан, Туркменістан, Німеччина… Далі – участь у бойових діях в Афганістані, в зоні осетино-інгуського збройного конфлікту, в Абхазії, в Дагестані, в першій і другій чеченських воєнних кампаніях.
Зараз Сергій Тютюнник - редактор газети Південного військового округу «Военный вестник Юга России» в Ростові-на-Дону. Його перші оповідання про війну й армію наробили багато галасу серед читачів, професійних літераторів і критиків. Ось, до прикладу, рядки рецензії письменника Дмитра Бикова: «… проза Тютюнника прекрасна відсутністю цинізму і тієї важкої, суворої самоповаги, якою переповнені військові літератори, котрі вважають, що багато чого бачили в житті. Тютюнник пише захоплююче, весело, точно, страшно, діалог у нього живий, описів мало, він перший військовий письменник, що зображує армію не жахливою і наскрізь просякнутою дідівщиною, а по-своєму привабливою».
Почергово вийшли в світ окремі видання Сергія Тютюнника «Как мы с дедом умирали», «Обломок Вавилонской башни», «12 пуль из чеченской обоймы», «Рикошет», «Моя Мата Хари».
Події, описані в автобіографічному, на перший погляд, оповіданні «Моя Мата Хари», відбуваються в Шацьку, у пору юності автора. Текст, згідно з рецензією одного з критиків, настільки насичений емоціями, що іншому письменнику вистачило б на багатотомну епопею. Чого вартий лише опис Шацька: «Мой поселок – это одноэтажные домики, утонувшие в садах; сады, утонувшие в парках; парки, утонувшие в лесах; леса, утонувшие в озерах... Сорок озер с серебряной водой, с песчаными пляжами и сосновыми берегами – на площади в двадцять квадратных километров! Курорт. Это место единственное в своем роде на Украине. Самая трепетная часть моего сердца – там, в поселке, зажатом озерами с четырех сторон…».
У літературних персонажах впізнається вся рідня автора – прототипа головного героя: сестра, її сім’я; мама, яка хоче вгамувати душевний біль сина. «Сказать, что я люблю свою мать – значит, ничего не сказать. Язык мой беден», – як у житті, зізнається у творі в любові до матері Сергій Тютюнник.
Письменник не обділений увагою ні читачів, ні критиків. Одні захоплюються його талантом, інші розбивають в пух і прах його життєві ідеали.
«Я не червінець, щоб усім подобатися. А з іншого боку, коли виходить книга, а професійні критики мовчать, – це вже тривожний сигнал. З моїми книгами такого не траплялося. Як казав Черчілль, все, що не некролог, є рекламою! – розповідає Тютюнник.
Чим ще цікавий Тютюнник? Досвідом, культурою, начитаністю, ерудованістю. «Це ж які гори книг треба було перевернути, щоб таке написати!» – часто доводиться чути письменнику. А в його випадку нема тих книжкових гір. Все, що він колись чув, бачив, читав, вивчав (польську мову, до речі, вивчив з телебачення і розмовляє нею без акценту), у потрібний момент зринає в пам’яті і вклинюється відповідно до тематики в епізод книги.
З нещодавно прочитаного Сергій Тютюнник рекомендує землякам «Чорні дні Волині» Григорія Стецюка, «Війну в натовпі» Дмитра Корчинського, «Hermanas» Тургріма Еггена, «Лимонов» Емманюеля Каррера, книги Леоніда Юзефовича. Сам письменник планує найближчим часом розширити список власних публікацій темою критики російської інтелігенції за відсутність патріотизму. Поки що як задум виношує ідею порівняння різних менталітетів в Україні, до прикладу, галицького і волинського, в яких такий різний набір людських якостей, духовних цінностей і система життєвих координат.
Коли пан Сергій гостює в Шацьку, сподівається, що його колись таки запросять до рідної школи, де офіцеру, воїну-інтернаціоналісту, відомому в світі письменнику, людині з багатющим життєвим досвідом буде про що розповісти і учням, і вчителям.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---