Письменник Ірванець розповів, що думає про луцьких поетів. ІНТЕРВ'Ю

Творча зустріч із «Бу-Ба-Бівцями» - письменниками Юрієм Андруховичем та Олександром Ірванцем відбулася у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки 25 квітня.

Кореспондент «Волинських новин» поспілкувався з одним із письменників.

Ексклюзивне інтерв’ю з Олександром Ірванецем – про молодих поетів, зокрема луцьких, анекдоти від Олега Тягнибока, фестивальні спогади та стан української літератури сьогодні.

Українська література сьогодні, на ваш погляд, занепадає чи процвітає? Прокоментуйте, будь ласка.

Однозначно не занепадає. Все-таки ці 22 роки незалежності далися взнаки. Сьогоднішня література - набагато цікавіша, ніж, скажімо, українська література 85-86 року, коли ми заснували «Бу-Ба-Бу». Для прикладу, я завжди кажу так: я їжджу за кордон, я ходжу не тільки по продовольчих чи промтоварних магазинах, не тільки джинси купую, я ходжу по книгарнях. 15-20 років українських авторів на прилавках польських, німецьких книгарень не було взагалі. Зараз я приїжджаю до Польщі і бачу книжки Андруховича, Дереша, Жадана, Карпи. Сталося неможливе: українські автори прорвалися на той ринок, а він, на відміну від нашого, переповнений «супер-пупер». Тобто, пробитися туди, аби твоя книга стояла на полиці німецької книгарні, дорого коштує. І українці це зробили. Тому, звичайно, сьогоднішня українська література набагато краща, ніж 15-20 років тому.

Вам подобаються сучасні молоді поети чи письменники? Когось читаєте?

Я по можливості читаю всіх. Я уважний читач, і мене цікавить література. В принципі, можу назвати зараз десяток, а може й більше імен. Зразу ж, щоб вам полестити, із лучан - Павло Коробчук, це зірка, першорядне ім’я серед молодої поезії. Крім нього, є поетеса Ірина Шувалова, Роман Романюк зі Старовижівського району, Юхим Дишкант. Є молоді поети, такі вже риномовані. Та сама Катерина Бабкіна. Недавно Тарас Малкович видав свою першу збірку. Цікаво працює поет Вано Крюгер. Українська поезія є.
Повертаючись до попереднього питання, - застою чи провисання немає. Ми повільно, однак ідемо вгору. В поезії теж. І я покладаю дуже великі надії на те, що, скажімо, років за двадцять українська поезія буде просто таки розсипом хороших та красивих імен.

Як гадаєте, через декілька років чи десятків років українська влада зможе «розтоптати» українських літераторів?
Взагалі, «розтоптати» завжди важко до кінця. А те, що вони роблять кроки у цьому напрямку – це і ви, і я бачимо.
Колись було опитування народних депутатів на тему «Кого ви читаєте?». Найрозумніші викрутилися так, що назвали своїх колег-депутатів. Сказали, що читають Володимира Яворівського, Бориса Олійника. Насправді вони не читають нічого… І не тільки вони.
На жаль, в цілому суспільство «бидліє», наклади все менші. Люди читають різний мотлох. З цим нічого не зробиш.. Не будеш же ходити і кожному «тикати» до рук свою книжку. Це вже просто нижче гідності. Але натомість, що вселяє надію, за 20 років Незалежності по-трошку став товщим цей тоненький прошарок молодої, інтелектуальної еліти. Це і студенти Волинського університету (СНУ імені Лесі Українки), і студенти Острозької академії, Києво-Могилянської академії. Вас по трошку стає більше, але дуже-дуже повільно… Дуже повільно цей шар молодих інтелектуалів наростає. Хоча, не так швидко, як би мені хотілося.

Український письменник годує себе сам і працює сам на себе. Вам вдається прогодувати себе чи відчуваєте голод?
Хотілося б більшого, але я задоволений загальним станом речей. Я живу з писання, це не завжди література. Я роблю рецензії, редагую, я добрий редактор, і дорогий. Так, я беру багато, проте роблю з тексту «цукерочку». Я пишу колонки для «Українського тижня». Пишу і з писання живу.
Ясно, що мені платять нікчемно мало, але загалом мене ця ситуація влаштовує. Я живу саме так, як живу.

Знаю, що часто відвідували різноманітні фестивалі, а минулого року побували й на молодіжному «Франко Фесті» й «Фортмісії». Ваші враження?

У 2012-ому році я був на «Франко Фесті» (прим. український музично-мистецький фестиваль). Торік я поїхав на Фортмісію (прим. транскордонний Міжнародний фестиваль мистецтв). Це було жахливо: чотири дні лив дощ, всі були в болоті. І, звичайно, мусили вживати алкоголь. Алкоголь і так на фестивалях вживають, але в погану погоду його вживають неміряно. Я не закликаю молодь вживати алкоголь, я просто згадую про Фортмісію.
Свого часу, от ти питаєш мене про фестивалі, я був у режисерсько-сценарній групі першої «Червоної Рути» 89-ого року. Я був головою сценарної бригади фестивалю «Вивих» в 90 і 92 році.

Недавно, кілька років тому, у мене був такий випадок: на книжковому ярмарку до мене на зустріч йде Олег Тягнибок (прим. народний депутат України від ВО «Свобода») зі своїми значить «пахолками-охоронцями». Він дістає з кишені мою книжку «Рівне/Ровно» і каже: «Пане Олександре, підпишіть». Я підписую «Олегу Тягнибоку від автора» і бла-бла-бла… Він каже: «Пане Олександе, ви мене пам’ятаєте?». Я кажу: «Що значить пам’ятаю? Я знаю вас як політика Олега Тягнибока». А він каже: «Ні. В 92-ому році на конкурсі анекдотів фестивалю «Вивих» студент медінституту Олег Тягнибок зайняв друге місце». Я сидів в журі, а Олег розповідав анекдоти зі сцени. Якщо про мою включеність у фестивалі, то ось ілюстрація.
Прекрасний фестиваль «Оберіг» проводився в Луцьку. І також проводив гарний фестиваль Кумановський (прим. Микола Кумановський − український художник, графік) в якомусь 94-ому році під назвою «Лабіринт».
У фестивалях я орієнтуюся дуже добре, єдине, що просто з віком, з «різким погіршенням стану» мені вже некомфортно. В Поповичах (прим. село у Львівській області) на «Фортмісії» мене поселили в сільській хаті, де, вибачте, за «потребою» треба було ходити 150 метрів за хлів. Ну, це вже не для мене. Мені потрібні чотиризіркові готелі (сміється), покоївки… Якщо такі умови мені будуть створені, то я охоче їздитиму й прикрашатиму своєю присутністю будь-який фестиваль, особливо в місті Луцьку.

А «фестивальні плани» на 2013-ий рік уже маєте?
Я зараз їду на місяць у Берлін на мовні курси, і там проходить розкішний театр-фест, а потім вертаюся. Поки що мене ніхто нікуди не запрошував, але думаю, якщо буде вартим запрошення, то я зголошуся.

Розмовляла Наталка ВОСКРЕСЕНСЬКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---