Походеньки-поїзденьки: Аккерманська фортеця. ФОТО

Про подорожі в Україні й за кордоном розповідатимуть «Волинські Новини» щосереди у рубриці «Походеньки-поїзденьки». Запрошуємо також і вас до висвітлення своїх походів, подорожей чи майбутніх туристичних поїздок тощо.

Про подорож в Одеську область розповідає український блогер Falk.

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця) - історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV століття Знаходиться фортеця у Білгороді-Дністровському Одеської області.

Аккерманська фортеця була одним із найбільших та найпотужніших фортифікаційних укріплень XIII-XV століть на українській землі. Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця) охоплює площу в дев'ять гектарів. А її стіни в довжину досягають майже два кілометри. Висота оборонних стін - від 5 до 15 метрів, ширина - від 1,5 до 5 метрів. Аккерманська фортеця оточена досить широким ровом (до 14 метрів) Цікаво, що рів той ніколи не заповнювався водою. За формою будівля фортеці нагадує неправильний багатокутник.



Залишки мінарету зруйнованої мечеті, яка була тут збудована на місці зруйнованої (одні каламбури) християнської церкви.
Молдовани збудували, турки зруйнували і - збудували. Росіяни просто зруйнували. Вони такі.



Аккерманська фортеця налічувала 4 двори площею 9 гектарів. З трьох сторін фортеця була оточена глибоким та широким ровом. Колись тут було 34 башти, але до наших днів збереглось лише 24. За всю історію свого існування фортеця неодноразово була в облозі та страждала від нападів татарських, турецьких, козацьких та російських військ. 2 башти мають свої легенди. Ну яка ж фортеця без нормальних легенд.

Біля лиману, навпроти башти Овідія, височіє «башта Пушкіна». Вона по праву носить ім'я поета - Пушкін був у місті, фортеці. Оду «Вольность», як і інші волелюбні вірші, що пробуджували революційний протест, царський уряд не пробачив молодому поету. Покарання послідувало негайно. Згідно з указом його величності государя Олександра Павловича, 5 травня 1820 року Пушкін відправлений «за потребами» служби до головного опікуна колоністів Південного краю Росії, до генерал-лейтенанта Інзова. Майже 3 роки прожив поет у вигнанні в Кишиневі. Південне заслання закінчилося Одесою (там Пушкін перебував 13 місяців). Саме в Кишинівський період Пушкін відвідав Аккерман. Подробиці перебування Пушкіна в Аккермані зберегло для нас свідчення супутника поета — підполковника Івана Ліпранді. 14 грудня 1821 року Ліпранді прямує до Аккерману для розслідування подій у Камчатському піхотному полку. З ним відправляється з Кишинева і Пушкін.

Всього три дні, 14-16 грудня 1821 року, провів поет у Аккермані. А 15 грудня комендант фортеці підполковник Кюрто, колишній вчитель фехтування юного ліцеїста Пушкіна, запросив поета до себе у фортецю на обід. Пушкін з фортеці повернувся за північ. Він був дуже схвильований. Адже ці місця нагадали йому про такого ж вигнанця - великого Овідія.



Чому Пушкінською називають саме крайню західну башту і хто її так назвав — невідомо.



Білгород-Дністровська фортеця має 4 двори: цивільний, гарнізонному, карантинний двір і двір цитаделі. Цивільний двір служив укриттям для місцевого населення під час облоги. На гарнізонному подвір'ї розташовувалися казарми, стайні та склади для боєприпасів. Тут проходило шикування військ. Карантинний двір, або господарський, - господарські будівлі. Стіни карантинного двору зараз успішно розвалені і з них побудовано багато будинків Білгорода-Дністровського.



Аккерманська фортеця є важливим історико-архітектурним пам'ятником. Цей статус було присвоєно їй ще в 1896 році. Аккерманська фортеця, яка давно переступила рубіж в 600 років, прекрасно збереглася до наших днів. І сьогодні Білгород-Дністровська твердиня вражає своєю пишністю та потужністю. Потрапити у фортецю з боку міста можна було через центральні Кілійські ворота - міцну та потужну кам'яну споруду. Ворота мали підйомний міст, дві стулчасті двері з двома загостреними решітками.



Укріплення, що формувалося протягом XIV-XV століття, належить до баштово-стінового типу. Воно складається з чотирьох частин: цитаделі або генуезького замку, північного (гарнізонного), південного і портового дворів. Найбільш давньою є цитадель, споруджена в другій половині XIII - першій половині XIV століття, імовірно, генуезцями. У плані це чотирикутник з чотирма наріжними круглими баштами. У південній оборонній стіні цитаделі влаштовано в'їзну браму, а на замковому подвір'ї розташовувалися пристінні житлові корпуси та каплиця. Могутні оборонні мури завтовшки 3-5 метри і заввишки близько 15 м завершувалися зубцями-мерлонами. Відкритими бойовими галереями вони поєднувалися з п'ятиярусними наріжними баштами, увінчаними зубцями-мерлонами та конусоподібними дахами. У вежах збереглися щілиноподібні бійниці. Кожна вежа мала підвальні приміщення, де зберігалися боєприпаси, а верхні яруси використовувалися за певним функціональним призначенням. Так, у південно-західній розміщувалася в'язниця, у північно-західній - скарбниця, а південно-східна була комендантською. Саме в ній в 1789 році комендант турецького гарнізону передав ключі від фортеці Кутузову.



Наприкінці XV століття турки захоплюють панування над містом і перейменовують його в Аккерман («біла фортеця»). На території колишньої молдавської фортеці вони знищують православну церкву і зводять мечеть. Довгий час Аккерманська фортеця служить важливим форпостом Османської імперії.




У 1832 фортеця позбавилась свого стратегічного значення, в 1896 її оголошують історико-архітектурною пам'яткою. З того часу це цивільний об'єкт.
А трапилося це, як не дивно, через лінь чиновників - просто в них не було грошей підримувати фортецю у належному стані. Тому і спихнули її утримання на державу.



У 1918 році Білгород було захоплено румунами. Під владою Румунії він перебував до 1940 року. Тоді він на короткий строк ввійшов до УРСР, але з 1941 по 1944 місто знову належало Румунії. У 1944 році Білгород зайняли радянські війська. Місто перейменували у Білгород-Дністровський, а фортецю зробили музеєм-заповідником.



Взагалі за свою історію місто змінювало свою назву 12 разів. Не дивлячись на велич фортеці її доволі таки часто захоплювали.





Щодо Дівочої вежі, то існує легенда, що молдовський господар Олександр Добрий мав дочку на ім'я Тамара, яка була дуже красивою. Так як Олександр практично постійно ходив в походи, Тамара, користуючись цим, вела розбійницький спосіб життя. Одного разу вона попросила батька виділити гроші на будівництво монастиря. Олександр дав дочці гроші та скликав місцевих жителів для будівництва святині, а сам поїхав у похід. Замість того, щоб збудувати монастир, Тамара побудувала могутню фортецю і оголосила себе незалежною царицею. Поселившись у фортеці, розбійники здійснювали напади на міста і села. Коли Олександр Добрий повернувся з походу і побачив замість монастиря фортецю та дізнався про дії своєї дочки, він прокляв її. В результаті прокляття Тамара заснула. Олександр наказав замурувати її живцем в стінах, і з того часу вежа носить ім'я «Дівоча».



Будівля фортеці зводилася на руїнах античного міста Тіри, побудованого 2500 років тому.





Фортеця ця відома в Україні набагато менше ніж наприклад Мукачевська, Кам*янець-подільська чи Хотинська.
Туристів тут порівняно небагато. Проте ступінь її збереження, маштаб і чудові краєвиди точно мають зробити свою справу і сюди будуть шикуватися в чергу японці з фотиками).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---