Не на публіку: хобі відомих волинян. ФОТО

Усі розуміють, що прийняття важливих управлінських рішень чи виступи з політичними промовами, ба навіть багатогодинне позування перед камерами – праця вкрай виснажлива. Як і просто бути публічною особою.

У таких людей має бути якась «віддушина», заняття, за яким почуваєш себе комфортно, і, зрештою, відпочиваєш. У тому числі, від публічності.

«ВН» дізналися про такі «таємнички» окремих відомих волинян.

БОГДАН КОЛІСНИК, начальник управління лісового та мисливського господарства у Волинській області, депутат Волинської обласної ради

Головний лісівник Волині регулярно їздить верхи. Але не лише тому, що на коні легше пробратись через лісові хащі, а тому, що любить їх змалку.

«Змалечку я виріс біля коней, і поступово ця любов закріпилась. Мої дід і батько любили коней. Це генетично», – переконує він.

«Вже у 8-10 років у піонерські табори мене не посилали, а давали віжки, батіг, вила і посилали в поле», – пригадує чоловік.

Колісник каже, що нині дуже часто поєднує корисне з приємним.

«Там, де проїдеш верхи конем, а це ж зазвичай на робочому місці, в лісі, краще бачиш усі недоліки, які з машини не завжди видно», – говорить лісівник.

Має Колісник і улюбленого коня – десятирічного жеребця старовинної донської породи на ім’я Гарант.

«Витратив багато часу, щоб його об’їздити, бо він визнає тільки мене. На ньому ніхто ще не їздив. Він і не підпускає до себе», – гордиться своєю дружбою з твариною.

ПЕТРО ПРОНЬ, депутат Волинської обласної ради від Партії регіонів

Мало хто знає, що колишній будівельник, а нині депутат-пенсіонер пише вірші. І хоча у творчому доробку Проня віршів всього близько сорока, проте він ними дуже тішиться і майже всі знає напам’ять.

«Всі кажуть, що треба видаватись, а я все відтягую. Але ж далі відтягувати не можна. Роки то йдуть», – говорить він.

«Якби віршів було хоча б 60, то видав би. Але зараз – творчий застій. Тому поки не пишу, а намагаюся шукати нову аудиторію, тих, хто ще не чув моїх віршів», – розповідає чоловік.

Свою першу поезію Пронь написав у 17 років, закохавшись у 15-річну дівчину. Кохання – головна тема його поезій. Пронь також переконує, що його творчість присвячена усім українським жінкам.

«Як нову зірку в зорянім безкраї зустрів тебе я в ту прекрасну мить. І вже нічого я собі не враю. І серце вже не може не любить… І твоє тіло, мов вечірня м’ята, що пахне свіжістю і ранньою любов’ю…» – цитує Пронь свої улюблені рядки.

Проте є у Проня і заборонена поезія, яку цитувати незручно.

«Є такі вірші, що і читать нельзя. Такі зі вставками грубими», – зізнався депутат.

ВОЛОДИМИР НАВРОЦЬКИЙ, депутат Волинської обласної ради від «Нашої України»

На заміській дачі Навроцького, окрім сили-силенної усілякої городини, росте 55 видів квітів. Улюблені – ромашки і лілії.

«Останні роки я на пенсії, тому на дачі біля квітів і городини проводжу значно більше часу, ніж дружина», – розповідає він.

Ромашки є різних сортів і різних кольорів. Вирощує також понад 15 сортів лілій.

«Люблю троянди дуже. Одні квіти перецвіли, інші цвітуть. Як осінні люблю хризантеми. Квіти маю до глибокої осені», – тішиться чоловік.

Квіти у Навроцьких ростуть не лише не дачі, а й біля будинку. Їх тут щоправда не так багато.
«Коли спілкуєшся з природою, то забуваєш про все на світі, у тому числі про все погане. Відпочиваєш душею, хоча тіло працює», – міркує він.

Особливо дбає Володимир Навроцький і за те, аби його рідним не доводилось надто часто на базарі купувати «нахімічені» продукти, тому вирощує багато городини.

«Люблю все садити, все мати своє. Щоб не ходити на базар, бо фруктам і овочам на базарі не довіряю», – говорить він.

«Цьогоріч гарний урожай: яблука, помідори, баклажани, капуста, абрикоси, вишні, горіхи, картопля, кукурудза. Є родина, діти, онуки. От їх хочеться забезпечити», – ділиться він.

«Як є вільна хвилина, то люблю порибалити. В тиху погоду особливо. І дуже люблю збирати гриби», – розповів Навроцький.

БОГДАН ШИБА, депутат Луцької міської ради («За Україну!»), екс-мер Луцька

У Шиби є два головних хобі – інтелігентне і спортивне. Він любить книги і важку атлетику – кожного дня читає і тягає штангу.

«Читаю все нове українське, що з’являється. Нічого не пропускаю з української художньої літератури», – запевняє він.

«Сучасна українська література, що б там не казали, нормальна. Є що читати. Добре чтиво», – вважає екс-мер Луцька.

«Останнім часом перечитую Слапчука і антологію української поезії «Розстріляного відродження». Українська поезія 20-30-х років – просто супер», – розповідає він.

Колись Шиба грав у футбол і займався легкою атлетикою. Втім після автомобільної аварії, в яку потрапив у 2006 році, активно рухатись не може.

«Тому займаюся жимом штанги лежачи і важкою атлетикою. В липні на змаганнях в кримській Алушті віджав 120 кілограмів. Завоював кубок і медаль», – поділився спортивною радістю Шиба.


А ще колишній мер Луцька полюбляє моржувати, особливо взимку. Каже, що таке заняття і здоров’я додає, і дух зміцнює.

СВЯТОСЛАВ КРАВЧУК, перший заступник луцького міського голови, депутат Волинської обласної ради («Фронт Змін»)

З молодого віку Кравчук захоплюється волейболом, хоча у професійні спортсмени не подався.

Цим видом спорту він займається з 1965 року, зі студентських часів.

«Грав за збірну Львівщини, за збірну Львівського політехнічного інституту, за Рівненщину і навіть за Луцьк грав. Коли був трошки молодший, то грав добре», – пригадує посадовець.

Нині ж це хобі він намагається підтримувати, бо і для здоров’я корисно, і з друзями можна цікаво провести час.

«Намагаюсь займатися, коли є здоров’я. Хотілося б раз на тиждень, але не завжди є можливість», – розповідає він.

Але якщо нагода пограти у волейбол таки випадає, то компанія у Кравчука невипадкова – збирається з людьми, з якими грає вже 15-20 років поспіль.

РОМАН ХОРЗОВ, бізнесмен, ресторатор

Молодий луцький бізнесмен не уявляє свого життя без мисливства, футболу і баскетболу.

На полювання ходить разом з батьком ще з дев’ятирічного віку. Коли відкривають сезон, то намагається щовихідних постріляти у дичину. Найбільше любить полювати на зайців.

До браконьєрів ставиться негативно. Переконує, що сам ні разу не переступав межу дозволеного.

«Полювання – це спортивне хобі, бо дуже багато ходиш. Буває по 20-25 кілометрів у день», – каже Хорзов.

«Коли холодно, коли лежить сніг, то полювати найцікавіше», – переконує бізнесмен.

Окрім мисливства, Хорзов непогано дружить із футбольними і баскетбольними м’ячами.

«Професійно грав у баскетбол протягом дев’яти років. Коли працював у банку за кордоном, грав за збірну свого банку на чемпіонаті Німеччини», – розповів Хорзов.

СЕРГІЙ ГРИГОРЕНКО, депутат Луцької міської ради (ВО «Батьківщина)

Поїздка в Карпати для Григоренка – це і найкращий відпочинок, і улюблене хобі.

«Це можливість краще пізнати світ, людей, а заодно і відпочити», – говорить він.

Ще з університетських років він почав відвідувати секцію туризму. Григоренко навіть має категорію за проходження маршруту в групі як керівник.

Протягом останніх 11 років переважно у травні на 3-4 дні він з друзями вибирається в гори. Ця традиція для Григоренка вже стала справжнім весняним ритуалом.

За день Григоренко і компанія проходить від 30 до 50 кілометрів. Щоразу обирають ще незвідані для них місцини, тому іноді доводиться поблукати.

«Блукали не раз. Друзі називають мене жартома карпатським Сусаніном», – зізнається він.

ОЛЕКСАНДР ПИЗА, депутат Луцької міської ради («Фронт Змін»)

Пиза зі школи захоплюється фотографією. Це хобі не лишило його і у армійські часи.

«Почав фотографувати, бо було цікаво і проявляти плівку, і друкувати, і різати», – пригадує він.

На свій перший фотоапарат «Зенит-11» заробив гроші сам, ще будучи студентом.

«Треба перейти через кількість, щоб мати якість. Треба постійно мати фотоапарат в руках, бо інакше збивається приціл», – вважає він.

«Люблю фотографувати портрети, пейзажі. І репортаж в мене теж непогано виходить», – каже депутат.

Пиза любить також покататись на велосипеді, піти в похід у Карпати. Крім того, цікавиться він японським бойовим мистецтвом айкідо.

«Айкідо почав займатись 2-3 роки тому, чорного пояса ще не має, але хотілося б», – зізнався він.

ВІКТОР ПРОКОПЧУК, депутат Волинської обласної ради («Наша Україна»), регіональний менеджер у Волинській та Рівненській областях ПП "Лукойл-Україна"

Ця людина називає себе книголюбом, а вдома має цілу бібліотеку.

«Моє хобі – книги і ще раз книги. Я завжди був оточений книжками, навіть в армії у мене була своя бібліотека під ліжком», – переконує він.

«Все читаю. Читаю філософію, соціологію. Мене цікавить і публіцистика. Читаю багато. І художню літературу люблю, в основному цікавить фентезі», – розповідає Віктор Прокопчук.

Свій улюблений літературний жанр фентезі він називає своєрідним «полосканням для мізків».

У домашній бібліотеці Прокопчука – близько чотирьох тисяч книг. Нові з’являються дуже часто, тому дружина періодично наполягає, аби звільняв місце.

«Тому постійно передаю дещо у районні бібліотеки», – говорить він.

«Одні купують черевики, інші – ще щось, а я відчуваю задоволення, коли виходжу з книжкового магазину», – переконує він.

А от популярних нині аудіокниг він не визнає, хоча айпадом користується справно. Каже, що книга радує тільки тоді, коли тримає її у руках.

Текст Ірини КАЧАН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---