Чому заздрять лучанам житомиряни. ФОТО
«Люблячи рідне місто, варто розуміти не тільки його принади, а й потреби. Позитиву у Житомирі - більш ніж достатньо, і розумієш це під час велопрогулянок. Та не треба далеко їхати, щоб збагнути елементарні речі, яких не вистачає для «повного фаршу», - йдеться у статті Олени Галузи «Чому Житомир мав би заздрити Луцьку» на сайті міста «Житомир».
«Отже, наш сусід Луцьк має менше населення, але з точки зору оглядовості місто має чим похизуватися. За кілька днів перебування у центрі Волині отримала вражень, рівнозначних європейському місту.
Звісно, першочергово варто відвідати за «смішні» гроші – 10 гривень – Замок Любарта і «поганяти» там привидів. Неподалік, у костелі Святих Петра і Павла можна послухати органну музику.
За кількадесят метрів від замку – центральний ринок. Він практично не відрізняється від житомирського. Хіба що тут у палатках із шкільною формою продають вишиванки. Імовірно вони китайські, бо такі ж пропонують у дитячому одязі, поряд з пелюшками.
У Луцьку настільки обожнюють Лесю Українку, яка народилася на Житомирщині, та тривалий час мешкала у Луцьку, що центральну пішохідну вулицю назвали її іменем.
Варто відвідати бар «Швейк» і пригадати «прикольчики» з книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка».
Найсмачніші кава та десерти, на погляд авторки, у кав'ярні «Золотий дукат», що знаходиться неподалік від вулиці Лесі Українки. На проспекті Волі у «Діжці» варто скуштувати півлітри місцевого квасу - всього за три гривні.
Трохи далі – мистецька галерея - вулиця Лесі Українки, 24а. Ззовні будівля виглядає простенько, та всередині – залежно від експозиції – поринаєш в інший світ. Ми натрапили на виставку Романа Петрука. У підвалі галереї сувеніри. Це не якась ахінея, від якої вже нудить, а авторські вироби: магніти Емілії Зубрицької, картинки Володимира Марка і чудасії його дружини тощо. А рибки і котик кераміста Володимира Хижинського викликали усмішку.
У дорозі до краєзнавчого музею на вулиці Шопена під мостом я побачила чудернацький потяг. Побігли вниз сходами, щоб встигнути оглянути і не спізнитись на прес-конференцію. З’ясували - це дитяча залізниця.
Потяг рухається від станції «Росинка» до «Водограю», і назад. Семикілометровий шлях із зупинкою на кінцевій станції для розвороту паротягу триває 20 хвилин. 10 гривень коштують неймовірні емоції у маленькому потязі, де і провідниками, і машиністами працюють школярі (!!!). Їх «Укразалізниця» після 5 класу агітує сюди йти працювати, а в якості винагороди організовує безкоштовні екскурсії містами України.
Взагалі у Луцьку десятка гривень є майже стандартною «таксою» для туриста. За таку ж суму ми обійшли три поверхи краєзнавчого музею. У мене серце кров’ю облилось, порівнявши колись нашу експозицію з їхньою.
Так, у Луцьку немає мамонта, але там є інші не менш цінні експонати. Наприклад, колекція врятованих скарбів Волині: старовинний родинний посуд, ікони тощо. Окрема зала, а не куток, – для вишиванок.
Історичні зали поєднують радянський період і УПА, що, принаймні тут, співвіснують мирно. Ніякої агітації – тільки документи і конкретні предмети. Мене особливо потішили плакати.
Найбільше вразив будинок архітектора Миколи Голованя на березі річки Стир. Витвір мистецтва увійшов у п’ятірку найекстравагантніших будинків країни. Місцеві називають його будинком з химерами, яких налічили щонайменше 500.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«Отже, наш сусід Луцьк має менше населення, але з точки зору оглядовості місто має чим похизуватися. За кілька днів перебування у центрі Волині отримала вражень, рівнозначних європейському місту.
Звісно, першочергово варто відвідати за «смішні» гроші – 10 гривень – Замок Любарта і «поганяти» там привидів. Неподалік, у костелі Святих Петра і Павла можна послухати органну музику.
За кількадесят метрів від замку – центральний ринок. Він практично не відрізняється від житомирського. Хіба що тут у палатках із шкільною формою продають вишиванки. Імовірно вони китайські, бо такі ж пропонують у дитячому одязі, поряд з пелюшками.
У Луцьку настільки обожнюють Лесю Українку, яка народилася на Житомирщині, та тривалий час мешкала у Луцьку, що центральну пішохідну вулицю назвали її іменем.
Варто відвідати бар «Швейк» і пригадати «прикольчики» з книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка».
Найсмачніші кава та десерти, на погляд авторки, у кав'ярні «Золотий дукат», що знаходиться неподалік від вулиці Лесі Українки. На проспекті Волі у «Діжці» варто скуштувати півлітри місцевого квасу - всього за три гривні.
Трохи далі – мистецька галерея - вулиця Лесі Українки, 24а. Ззовні будівля виглядає простенько, та всередині – залежно від експозиції – поринаєш в інший світ. Ми натрапили на виставку Романа Петрука. У підвалі галереї сувеніри. Це не якась ахінея, від якої вже нудить, а авторські вироби: магніти Емілії Зубрицької, картинки Володимира Марка і чудасії його дружини тощо. А рибки і котик кераміста Володимира Хижинського викликали усмішку.
У дорозі до краєзнавчого музею на вулиці Шопена під мостом я побачила чудернацький потяг. Побігли вниз сходами, щоб встигнути оглянути і не спізнитись на прес-конференцію. З’ясували - це дитяча залізниця.
Потяг рухається від станції «Росинка» до «Водограю», і назад. Семикілометровий шлях із зупинкою на кінцевій станції для розвороту паротягу триває 20 хвилин. 10 гривень коштують неймовірні емоції у маленькому потязі, де і провідниками, і машиністами працюють школярі (!!!). Їх «Укразалізниця» після 5 класу агітує сюди йти працювати, а в якості винагороди організовує безкоштовні екскурсії містами України.
Взагалі у Луцьку десятка гривень є майже стандартною «таксою» для туриста. За таку ж суму ми обійшли три поверхи краєзнавчого музею. У мене серце кров’ю облилось, порівнявши колись нашу експозицію з їхньою.
Так, у Луцьку немає мамонта, але там є інші не менш цінні експонати. Наприклад, колекція врятованих скарбів Волині: старовинний родинний посуд, ікони тощо. Окрема зала, а не куток, – для вишиванок.
Історичні зали поєднують радянський період і УПА, що, принаймні тут, співвіснують мирно. Ніякої агітації – тільки документи і конкретні предмети. Мене особливо потішили плакати.
Найбільше вразив будинок архітектора Миколи Голованя на березі річки Стир. Витвір мистецтва увійшов у п’ятірку найекстравагантніших будинків країни. Місцеві називають його будинком з химерами, яких налічили щонайменше 500.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
Лучанка
Показати IP
7 Серпня 2013 11:42
Це ще не все. У нас щовихідних фестивалі. Волинь - фореве! Цьом.
70% населення світу невдовзі зіткнеться із сильними стихійними явищами. Попередження вчених
Сьогодні 00:16
Сьогодні 00:16
16 вересня: свята, події, факти. День охорони озонового шару та відкриття Саргасового моря
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
На Волині судять мотоцикліста, який після ДТП залишив пасажира помирати
15 Вересня 2024 23:45
15 Вересня 2024 23:45
Дві країни Африки вб’ють сотні слонів і бегемотів через посуху
15 Вересня 2024 23:17
15 Вересня 2024 23:17
Сирський анонсував збільшення терміну базової підготовки армійців
15 Вересня 2024 22:49
15 Вересня 2024 22:49
Представник «Нафтогазу» не прийшов: лучанка в суді оскаржує платіжки
15 Вересня 2024 22:21
15 Вересня 2024 22:21
Кому з переселенців в Україні можуть скасувати виплати
15 Вересня 2024 21:52
15 Вересня 2024 21:52
На Волині оштрафували жінку, яка купила «інвалідність», щоб вивезти чоловіка за кордон
15 Вересня 2024 21:24
15 Вересня 2024 21:24
Картопля з опіками і нові види шкідників: як аномальна спека на Волині вплинули на агрокультури
15 Вересня 2024 20:55
15 Вересня 2024 20:55
За два дні друга ДТП на тому ж місці: у Луцьку зіткнулося чотири авто
15 Вересня 2024 20:26
15 Вересня 2024 20:26
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.