16 вересня: події, факти, дні народження

День народження 16 вересня відзначають директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк (на фото), депутат Волинської обласної ради Тамара Ковальчук, голова Волинського товариства захисту тварин Дана Новарчук, начальник центру пропаганди УМНС України у Волинській області Ірина Варварук та заступник голови Луцької райдержадміністрації Валерій Шилік.

«ВН» вітають їх та бажають здоров'я, невичерпної енергії, достатку.

Сьогодні – Міжнародний день охорони озонового шару.

Хроніка «ВН»:

Торік цього дня на Волині затвердили обласну програму «Молодь Волині».

Два роки тому «ВН» повідомляли, скільки волиняни заробили на картоплі.

16 вересня 2009 на Волині тривав Олімпійський тиждень для малечі.

А 2008 року на полюванні вбили косулю і… людину.

Народилися:

Цього дня народилися італійський філософ, гуманіст П'єтро Помпонацці, російський полководець, генерал-фельдмаршал, герой вітчизняної війни 1812 року Михайло Голенищев-Кутузов, американський кіноактор Пітер Фальк, російський актор театру і кіно Михайло Кокшенов, радянський – український і білоруський – борець вільного стилю, тренер Олександр Медвідь, російська дикторка, телеведуча Ангеліна Вовк, російський артист естради, письменник-гуморист, телеведучий Євген Петросян, російський державний і політичний діяч, перший і останній віце-президент Російської Федерації Олександр Руцькой, український правозахисник, літературознавець i перекладач Валерій Марченко, український радянський борець вільного стилю, олімпійський чемпіон Анатолій Бєлоглазов, український веслувальник, призер Олімпійських ігор Сергій Білоущенко, американський фокусник-ілюзіоніст, підприємець, найуспішніший маг сучасності Девід Копперфільд (Сет Коткін), американський кіноактор Міккі (Філіп) Рурк, український і російський футболіст Юрій Никифоров, український футболіст Сергій Валяєв.

Сталося:

1914 — 2500 січових стрільців українського добровольчого легіону у складі австро-угорської армії присягнули на вірність боротьбі за визволення України.

Кадри УСС вийшли з українських парамілітарних організацій Галичини, що діяли перед першою світовою війною (т-ва «Українські Січові Стрільці», створеного Кирилом Трильовським в березні 1913 у Львові при Українському Січовому Союзі, 1914 р. — вже 94 таких товариств у Галичині), а також «Січей», товариств «Сокіл» і Пласт.

На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але на збірку УСС у Стрию наприкінці серпня — на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією. З них австрійська влада вибрала тільки 2 500 стрільців (на це вплинули й перешкоди з боку поляків), яких поділено на 10 сотен по 250 стрільців, що згодом вирушили на вистрій до Закарпатської України.

По короткому вишколі на Закарпатті (Горонда, Страбичове) сотні УСС вислано на фронт у Карпати. Їх зведено в два з польових курені, з жовтня — в 3 самостійні групи. УСС підпорядковано командуванню корпусної групи генерала П. Гофмана; вони воювали в складі 129 і 130 бригад (їх командирами були українці: генерал С. Кобилянський і генерал С. Вітошинський-Доброволя) і 55-ої піхотної дивізії генерала Фляйшмана.

1987 — Підписаний Монреальський протокол про захист озонового шару Землі.

Цей міжнародний договір створено для захисту озонового шару через припинення або обмеження виробництва ряду речовин, що вважалися відповідальними за виснаження озону.

Договір був відкритий для підпису 16 вересня 1987 року і вступив у силу 1 січня 1989 року. Після чого учасники договору провели ще вісім зустрічей, на яких приймалися доповнення до договору: в травні 1989 (Хельсінкі), 1990 (Лондон), 1991 (Найробі), 1992 (Копенгаген), 1993 (Бангкок), 1995 (Відень), 1997 (Монреаль) і 1999 (Пекін).

Договір був майже всесвітньо ухвалений та ефективно виконується, через що Кофі Аннан назвав його «можливо, однією з найуспішніших міжнародних угод на сьогодні».

2000 — День Пам'яті (зникнення) журналіста Георгія Гонгадзе.

Зникнення Г. Гонгадзе викликало велике занепокоєння не лише у його родичів і друзів, а й серед політиків і журналістів.

2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія (зокрема, у знайденому тілі знайшли осколки — саме в тих місцях, що були і в Гонгадзе). Але остаточного висновку експертиза ще не зробила.

4 березня 2005 з двома кульовими отворами в голові був знайдений генерал міліції і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який підозрювався в організації вбивства Георгія Ґонґадзе. Напередодні Генеральний прокурор Святослав Піскун публічно через ЗМІ оголосив про допит генерала. Допит було призначено саме на 4 березня. Смерть генерала була названа самогубством.

15 березня 2008 Апеляційний суд Києва визнав винними трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки Міністерства внутрішніх справ України у скоєні вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років. Обвинуваченим офіцерам міліції Миколі Протасову суд призначив покарання у вигляді 13 років позбавлення волі, Олександру Поповичу і Валерію Костенку — по 12 років позбавлення волі, а також позбавив їх офіцерських звань.

21 липня 2009 року Пукача було затримано і доправлено до Києва.

7 вересня 2010 року керівник слідчої групи Генпрокуратури в справі Ґонґадзе Олександр Харченко виніс остаточну постанову про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності. У постанові слідчого наведено подробиці, де і коли Кравченко розпорядився убити засновника «Української правди». «Приблизно 13-14 вересня 2000 року у своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 міністр внутрішніх справ Кравченко Ю. Ф. усно віддав начальнику Головного управління кримінального пошуку МВС України Пукачу О. П. явно злочинний наказ — вбити журналіста Ґонґадзе Г. Р. для припинення у такий спосіб журналістської діяльності». За свідченнями Пукача про вбиство Гії знали також Леонід Кучма та Володимир Литвин.

У грудні 2010 року завершене розслідування кримінальної справи зі звинувачення О. Пукача в убивстві Ґонґадзе. При цьому з О. Пукача були зняті звинувачення у вчиненні цього вбивства на замовлення. Згідно з пред’явленими звинуваченнями, О. Пукач вчинив вбивство журналіста через особисті мотиви.

21 березня 2011 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Президента України (1994–2005 рр.) Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе.

30 серпня 2011 під час судового засідання Олексій Пукач зізнався, що власноруч убив Георгія Ґонґадзе, однак не визнає своєї провини в знищенні документів зовнішнього спостереження за Ґонґадзе в 2003 році. За його словами, це робили підлеглі під час його відпустки. Під час цього ж судового засідання Пукач назвав замовників вбивства. За його словами, ними були Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---