Незакохана у повному автобусі закоханих: Луцький тролейбус любові

Більше десятка пар, сміючись, нетерпляче заходять в тролейбус. Кожен їхній погляд сповнений ніжності і бажання. Хтось грається з дитиною, хтось планує продовження вечора. Всі вони – щасливі, а головне – закохані! Вони обрали у вечір Дня святого Валентина відвідати дивне дійство - мандрівку тролейбусом кохання Луцьком.
Що ж роблю тут я - та, в якої немає ні хлопця, ні особливих почуттів до будь-кого? Я повільно набираю повітря. Я не дратуюся… я не дратуюся, я не дратуюся!!! – кричить хтось у голові.

Але повернімося до початку. На вулиці - свято любові. Люди - від малого до старого - бігають, метушаться, обирають подарунки, придумують привітання. Місто переповнене листівками, живими квітами, солодощами і м’якими іграшками. А я іду розповідати людям про це щастя. «Тролейбус любові» - оригінальна штука для мешканців Луцька.
«Важко донести людям те, що потрібно відходити від стандартного святкування», - розказує Ольга - одна із організаторів заходу.
З її слів, вже два роки поспіль у нашому місті організовують подібний відпочинок. Всього за 79 гривень, згідно з попереднім замовленням, закохані можуть провести годину у тролейбусі зі «святковими декораціями» (так написано на сайті організаторів), окрім того, обіцялись «оригінальні валентинки, веселу шоу-програму, романтичну музику та… цінні подарунки».

Вже через 20 хвилин до відправлення з’являються перші пари, тупцяють туди-сюди закохані, обмінюються поглядами і ласкавими словами. Тролейбус запізнюється. Відчуваю нетерпіння і деяке зніяковіння. Що я тут роблю?

19:08 – довгоочікуваний транспорт на місці. З видимих прикрас – сердечка на вікнах і дверях, помітно фотоспалахи, що освітлюють салон. Поволі перша партія закоханих заходить у тролейбус і вже мої колеги по маршруту займають свої місця. Хлопець і дівчина в очікуванні своєї черги на вхід пристрасно цілуються, відірватися, здається, просто не можуть. Очевидно, їх доведеться проштовхнути в салон.
Рук не відпускають, заходять. Хтось вже незадоволений: «Давайте ж, прохолодно!» Я входжу остання і примощуюсь у кутку з блокнотом в руках. У тролейбусі лунає гучна музика, певно, хтось вбачає в ній романтичні ноти. З обіцяних декорацій не бачу нічого, крім декількох сердечок на вікнах і гірлянд з тих же сердечок по салону. Звичні оголошення типу «англійська в 4 рази швидше», «мед - від 33 гривень» залишилися на місці.

Чекаємо водія
19:19 – відправляємося нарешті. Ведучий починає промову. Говорить швидко, багато і, загалом, змістовно. «Я працюю ведучим на радіостанції Луцьк...». Поки розказує історію свята, люди починають нудьгувати – погляди блукають у вікнах. Стартують конкурси. Пари трохи скуті і тихі.

Поцілунки на зупинці переходять у цілунки в автобусі – люди з пари ніяк не можуть натішитися одим одним! Тримаються за руки, труться щоками, цілують один одного у вуха, губи. Хлопчик добре підготувався – одягнутий в святкову сорочку і краватку, дівчина яскраво нафарбована. Зрештою, вона не втерпіла – щоб бути до нього ЩЕ ближчою, не відпускати ні на мить, вилізла йому на коліна. А чом би й ні? Хіба сьогодні не День закоханих? Як же ще виразити свою любов - як не на очах у пасажирів переповненого тролейбуса?

Є тут і дві пари, які дружать між собою. В однієї з них - дитина. Сидять незручно – спиною до основного дійства. Дитина крутиться, мама скаржиться організатору, просить помінятися з кимось місцем. Зрештою, віддає малу друзям – там їй краще видно. Проте скоро дитину забирають, адже друзі теж хочуть взяти участь у заходах. «Очікуємо веселощів, конкурсів, романтики і кохання», - розповідає одна з жінок. Після поїдання цукерки чоловік ніжно стирає залишки солодощів з губів коханої. Пара з дитиною роз’єдналася – жінка змушена стояти, щоб спостерігати за дійством і чадом. Чоловік розважається як може – бавить маля. Воно сміється, бігає і пацькає руками скло. Тато теж сміється.

Ведучий кличе на «сцену» пару, яка виграла
«Здається, ви казали, що збираєтеся одружуватися скоро», - у очах переможців сум’яття, вони не розуміють що відбувається. «Ваш подарунок… барабани... купон на безкоштовну організацію весілля!» Хлопець зніяковіло починає: «Ну, це станеться не так скоро, хіба, може, десь в наступному році… ееее...». Всі замовкають, навіть музика грає тихіше. Дівчина взагалі в повній «прострації». Але ведучий врегульовує ситуацію: «Хай це буде стимулом для проведення весілля уже в цьому році». Цікаво, думаю, як закінчиться вечір для цієї пари.

Серед усієї метушні почуваєш себе ніяково, покинутою. Адже, окрім мене, без пари тут хіба ще двоє людей – організатор і чоловік, який керує звуком. Та й вони виглядають щасливими й задоволеними. Навіть водій – жінка старшого віку каже: «Цікаво, тільки трохи задовго». Тут вона права. Подорож затягується. Повертаємося на місце аж о 20.33. Це все - одне коло 15-ого маршруту.

Замислююсь: може, краще до повного автобусу буратін, як у пісні Mad Heads XL, аніж в набитому тролейбусі закоханих... Чи, пак, тими, які видають себе за таких?

Фото з дійства - згодом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---