Як ринок оренди може працювати на бюджет Луцька

Під час останньої сесії, що відбулася 2 лютого, голова фракції «УКРОП» у Луцькій міськраді Ігор Поліщук вкотре порушив проблеми діяльності КП «Луцьктепло», на якому склалася критична ситуація, і ринку оренди землі у місті.

Щодо зловживань на «Луцьктеплі», причину цього він вбачає не лише в політиці «Нафтогазу», спрямованій на викачування коштів з теплогенеруючих підприємств, а й у неефективному керівництві «Луцьктеплом» та іншими комунальними підприємствами Луцька, серед яких немає жодного прибуткового. Чому? Детальніше про це — у розмові з Ігорем Поліщуком, який вже не перший рік вивчає цю проблему і як юрист, і як депутат, і як звичайний громадянин свого міста, — інформує «Волинська правда».

— Ігоре, два роки тому ви вперше стали депутатом міськради. Вас обрали виборці на окрузі №10 у вашому рідному Привокзальному районі. Це було перше знайомство з депутатською кухнею. Не хотілося після дебюту в політиці й депутатстві взагалі облишити цю справу?

— До того, як я став депутатом, навіть не думав, що все настільки запущено в органах місцевого самоврядування. Від того стало просто сумно. Тому що місто наше має всі передумови, щоб бути процвітаючим, європейським, комфортним для життя людей. Але є чинники, які дуже гальмують рух Луцька у цьому напрямку. В першу чергу, це неефективний менеджмент і безгосподарність влади. Це корупція, різні схеми і махінації в управліннях, департаментах, і ще більше — на комунальних підприємствах. Це не просто критика заради критики. Це факти, підтверджені документально.

— Факти, будь ласка!

— Будь ласка. Ще під час минулої каденції я неодноразово порушував питання неефективного використання земельних ділянок у місті. Дуже багато було випадків, коли недобросовісні орендарі мали нерухомість на ділянці й не укладали договір на оренду й відповідно не платили нічого в міську казну. А орендна плата — це одна з бюджетоутворюючих статей . Це великі гроші для міста. За моїми підрахунками, станом за минулий рік у місті було майже 30 — 35 гектарів таких земель, за які орендарі нічого не платили. Неодноразово пропонував міському голові Миколі Романюку в судовому порядку це питання вирішити. Але моя пропозиція не знайшла підтримки.

— Даруйте, але ви мали можливість офіційно звернутися з депутатським запитом, на який повинні були відреагувати у міській раді. Ви ж не людина з вулиці, а депутат…

— Звичайно. Це питання ми порушували стабільно раз у три-чотири місяці. Депутатські запити вносив кілька разів і міський голова звітувався з цього приводу. Дещо таки вдалося зробити. Наприклад, на вулиці Єршова була нафтобаза одного з підрозділів групи «Континіум». Вони мали там земельну ділянку близько 10 гектарів, але змушені були таки її оформити належним чином. Ще одна дуже цікава тема — оренда комунального майна. Ми маємо перелік майна, яке планують продавати у 2016 році. Я взагалі не розумію,звідки беруться ціни на майно. Ось, наприклад, приміщення на вулиці Караїмській площею 70 кв. м. Так, воно у занедбаному стані, фактично непридатне для перебування. Але воно продається за 70 тисяч гривень. Це 2500 доларів. Для мене то просто смішно. Бо той, хто викупить його, матиме право на викуп земельної ділянки під ним, а земля в центрі міста коштує дорого. За такі гроші продавати комунальне майно — просто злочин. На проспекті Волі приміщення 128 кв. м. продається за 300 тисяч гривень. І є багато таких прикладів. Не розумію, чому так відбувається.

— Даруйте, але про це знають всі, хто хоч трохи посвячений у цю кухню…

— І ми знаємо. Бо паралельно з такою ціною сплачується ще одна ціна, але вже не в міську казну Точно теж саме з орендою міського майна. Ціна на оренду приміщень фактично у два-три рази нижча від ринкової. Теж порушував це питання і в минулій каденції, і вже тепер. Але чіткої, однозначної відповіді не отримав.

— Криза, підприємці побіднішали, ринок оренди дуже великий — ось пояснення.

— Так, але ситуація така сама була і два роки тому, коли ринок був стабільний, коли був попит на приміщення. І тоді комунальне майно здавалося в оренду за заниженими цінами. А як взагалі відбувається викуп? На мою думку, продаж всіх приміщень має відбуватися через аукціон. У переліку приміщень, передбачених до продажу у цьому році, тільки одне продаватиметься через аукціон. Дивно, правда? Як відбувається викуп без аукціону? Теж цікава схема. Орендар винаймає комунальне приміщення, робить там невід’ємні поліпшення, начебто і має першочергове право на його викуп. Одного разу попросив, щоб депутатам провели невеличку екскурсію по об’єктах, які плануються до продажу. І в одному такому приміщенні на проспекті Соборності, яке продавалося за смішні гроші, «поліпшень» було зроблено на 50 тисяч гривень. Я побачив там лише побілені стіни й металопластикові вікна. Що ж зроблено на 50 тисяч? Мені відповідають, що тут буде стоматологічний кабінет і орендарі завели в стіну високовольтну мережу. По-перше, це неможливо перевірити, бо не буду ж я колупати стіну. А по-друге, це люди роблять для себе, для свого бізнесу. І я не знаю, чи можна це назвати невід’ємним поліпшенням. Якби хтось робив там кафе і зробив систему вентиляції, це теж вважалося б невід’ємним поліпшенням? Це гроші, які люди вкладають у свій бізнес. І ще не все. Вартість цих «невід’ємних поліпшень» зараховується у вартість майна! Ось таким чином відбувається у нас продаж комунальної власності.

— А ми, прості смертні, думаємо, як це люди так піднімаються у бізнесі геть на рівному місці…

— Багато чого є цікавого. Якби про все розповісти… А потім нам будуть казати, що немає грошей у бюджеті. Просто ніхто не займається його наповненням. Наповнюється він сам по собі. Давайте подивимося, з чого він утворюється: податок з фізичних осіб, акцизний збір, коли людина заправляє автомобіль паливом і 5 відсотків від цієї суми йде у міський бюджет. Людина купляє алкоголь, цигарки, — теж 5 відсотків іде до казни. Ще є транспортний податок, податок на нерухомість, і плюс невелика частка плати за оренду майна і з його продажу. Чому невелика? Бо бачимо, за якими цінами воно продається. Основні бюджетоутворюючі статті — це податки, до яких міська влада жодним чином не причетна, бо вони сплачуються самі по собі і ставки прийняті на рівні держави згідно Податкового кодексу. Як місцева влада може наповнити бюджет? Припинити зловживання, які відбуваються, навіть з тими самими приміщеннями і зі всім іншим, спрямувати кошти громади для потреб міста. На комунальних підприємствах Луцька просто біда. Це «Луцьтепло», «Луцькводоканал», ЛПЕ. До мене звернулися працівники «Луцькводокналу», які повідомили про те, що підприємство заплатило 1,7 мільйона гривень начебто за якісь юридичні послуги. Хоча там є свій юридичний відділ, який має займатися всіма питаннями підприємства. Ясно, що ці гроші були просто присвоєні і ніяких юридичних послуг не надавалося. Ті підприємства, яким були перераховані гроші, взагалі невідомі на ринку юридичних послуг, а їм ще й такі гроші заплатити! На той час це було 90 тисяч доларів. Так само і з «Луцьктеплом», по якому є акти перевірки, і фінансової інспекції в тому числі. Вони свідчать про завищення вартості виконаних робіт, кошти витрачалися на роботи, які взагалі не виконувалися. Зрозуміло, ситуація не поліпшує наповнення міського бюджету. Бо кошти з комунальних підприємств виводять. А місту потім доводиться віддавати їм гроші на зарплату, оновлення матеріально-технічної бази і т. п.

— Тобто факти зловживань і розкрадань, про які ви говорите, документально зафіксовані?

— Так. Є висновки держфінінспекції, де конкретно вказано, на що були завищені суми виконаних робіт. Є комплексний аудит по «Луцьктеплу» за 2012 — 2013 роки більш як на 40 сторінках, де все детально розписано. За його висновками підприємство уклало сумнівних договорів підряду на суму 8 мільйонів 400 тисяч гривень. Тобто, документально роботи були ніби виконані, а насправді вони не виконувалися. Просто виводилися кошти. І це лише те, що вдалося перевірити, бо не до всіх договорів і фінансових документів перевіряючі були допущені. Микола Романюк був ознайомлений з висновками цього аудиту ще в 2013 році, але заперечував його, казав, що висновки його не підтвердилися. Навіть в офіційних коментарях це стверджував. Коли Миколі Ярославовичу вказували на всі ці зловживання, він казав, що це ми перед виборами хочемо знизити його рейтинг, погіршити його репутацію. Зараз він нічого не каже і просто не звертає уваги ні на що.

— Не довіряють аудиторській перевірці, але висновки серйозної державної структури — держфінінспекції теж поставлено під сумнів?

— Виходить так. Мало того, що керівника «Луцьктепла» після всього не було притягнуто хоча б до дисциплінарної відповідальності, не кажучи вже про кримінальну. Міський голова робив усе, щоб тримати його до останнього на посаді. Коли вже почався Майдан, колектив просто збунтувався і хотів цього директора побити, йому довелося втікати через паркан. І тільки тоді його звільнили. Хоча колектив давно просив змінити керівника, бо він веде підприємство до банкрутства. Але їх ніхто не хотів чути.

— Неозброєним оком видно, як «Луцьктепло» свідомо й поступово вели до банкрутства, щоб приватизувати…

— Так. Поруч з великими махінаціями, що відбувалися на цьому підприємстві, були ніби такі «дрібнички», коли комунальне підприємство орендувало автомобілі преміум і люкс класу. Куди на них їздити, здавалося б? Або автомобіль чотири місяці був у ремонті, а на нього списали 1000 літрів бензину. Проти тих працівників, хто намагався говорити правду, чинилися репресії. Людині, яка на загальних зборах сказала про розкрадання, зокрема в автогосподарстві, відразу запропонували звільнитися з роботи.

— Не перестаєш дивуватися: у країні криза, ростуть тарифи, комунальні підприємства весь час кричать про свою збитковість і клянчать гроші з бюджету. І в той же час у директорських кабінетах робляться євроремонти, купуються розкішні меблі. Невже влада не має контролювати такі речі?

— Має і зобов’язана це робити. «Луцьктепло», до речі, ще й добудувало четвертий поверх адміністративного приміщення. Не розумію, для чого його було добудовувати, для чого стільки адмінперсоналу, може ліпше ці гроші витратити було на модернізацію тепломереж, які зношені на 80 відсотків? Ці мережі одного дня можуть вийти з ладу і місто може залишитися без тепла. Натомість добудовують четвертий поверх. До речі, щодо цієї добудови теж цікаво. Хоча на підприємстві є свій відділ капітального будівництва, за технічний нагляд за добудовою заплатили якійсь іншій фірмі біля 300 тисяч гривень. Такі відбуваються речі. На грудневу сесію міськради приходили працівники підприємства електротранспорту, де теж багато проблем, в їх числі і таких, що пов’язані з махінаціями, використанням схем і т. п. Вони на сесію принесли запчастину до тролейбуса, яку ми купуємо в Польщі. Таку заіржавілу, що вже була у використанні… і платимо за неї 240 гривень. І показали аналогічну українського виробництва, як коштує 260 гривень. Незрозуміло, але ми купуємо чомусь старі запчастини. Працівники електротранспортного підприємства вже написали заяву в прокуратуру про зловживання, 160 чоловік підписалося. Зараз викликають свідків для пояснення.

— На цьому підприємстві завжди вистачало проблем. Його вже давно лихоманить. Не зараз же все стало так погано?

— Безумовно, проблема не лише у зловживаннях і розкраданнях. Є об’єктивні причини й чинники. Це несвоєчасна і неповна виплата державою субвенцій за перевезення пільговиків. Хоча зараз це буде оплачувати міська рада і на цей рік передбачено для цього 18 мільйонів. Була заборгованість по зарплаті колись і зараз є. Зарплату працівникам керівництво свого часу платило тоді, коли напишеш, на які цілі тобі потрібні гроші. Це взагалі суперечить здоровому глузду, не те що чинному законодавству України! Тепер директор звільнився, його обов’язки виконує головний інженер. Зі слів працівників, з якими спілкувався на підприємстві, і які приходять до мене на прийом, найбільшого занепаду серед комунальних підприємств за останні 5 років зазнало саме ЛПЕ. Якщо говорити про «Луцьктепло», то теплоенергетична галузь України перебуває в занепаді, бо «Нафтогаз» встановлює такі тарифи й такі умови, що підприємствам дуже непросто. Але неефективний менеджмент та розкрадання ці підприємства просто добивають. Думаю, якби вирішити ці проблеми, то однозначно було б легше і працівникам, і можна було б якось наповняти бюджет. Зокрема, коли говоримо про електротранспорт. Тому що такі підприємства можуть бути дохідними. Це ж сфера послуг, перевезення.

— А є приклади дохідності таких підприємств в Україні?

— Безумовно. У Тернополі, наприклад, делегація з Луцької міськради їде туди побачити, які технології впроваджені там. У нас дохідних підприємств чомусь нема. І це дуже дивно. Всі просять гроші з міського бюджету. Наприклад, коли створювалося КП «Ласка», то його директор казала, що їй не потрібне буде фінансування міської ради, що воно не буде дотаційним. Тепер щороку міськрада виділяє немалі кошти на це підприємство. У Львові теж є комунальне підприємство такого ж профілю, називається воно КП «Лев». І воно є дохідним. Чомусь в одних містах комунальні підприємства можуть бути дохідними, у Луцьку всі мало того, що є збитковими, то ще й дотаційними. Наприклад 400 тисяч на паркан для КП «Ласка». Це було щось неймовірне. Є багато питань до того паркану, бо не вирішить він проблем цього підприємства абсолютно.

— Нам не вистачає ефективних менеджерів і чесних керівників?

— Перш за все не вистачає політичної волі і бажання міської влади їх мати. І керівники комунальних підприємств, і начальників відділів, і департаментів призначає міський голова. Очевидно, такий стан справ його влаштовує. Йому так нормально, йому подобається, коли фактично у всіх галузях занепад. Дуже дивно, що вважає головним своїм здобутком міський голова: зробили дуже багато прибудинкових територій. Так, торік справді багато зробили. Але як вони робилися? Нашвидкуруч, поспіхом, не радилися з людьми, не погоджували проекти з мешканцями цих дворів, внаслідок чого неодноразово були конфлікти. Мало того, наробили стільки цих прибудинкових територій перед виборами, що на цей рік є борг 10 мільйонів 700 тисяч за виконані роботи. Відповідно в цьому році вже не вдасться зробити практично нічого.

— Дійсно стає сумно, почувши все це. Виходить, що навіть активність депутатів, які хотіли б щось змінити у нашому місті, насправді ніяк не може вплинути на стан справ? Про всі ці злочини та розкрадання знають і в прокуратурі, і в міліції, але ніхто ні за що не покараний.

— Можу сказати одне: поки Микола Романюк буде міським головою, жоден його підлеглий не буде покараний. Розкрадання коштів його підлеглими — це удар по його репутації. Ворон ворону ока не виклює.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---