У сільській школі стеля може впасти на дітей будь-якої миті

Школу обіцяли збудувати ще двадцять років тому. Зараз уже й не обіцяють. Натомість хочуть добудувати малокомплектну в іншому селі.

Шестикласник Владислав Мичик має мрію. І мріє школяр не про комп’ютер чи сучасний велосипед. Хлопчик хоче, аби в їхньому селі Осівцях з’явилася нова школа – така, яку він бачив по телевізору: сучасна та безпечна.

«Я мрію, щоб у школі був спортзал, комп’ютери, щоб були нові парти, стільці. Зараз наша школа обдерта, зі стелі часом падає фарба», – каже Владислав.



Освіта стала загрозою для життя

Дивлячись на подвір’я цього освітнього закладу з дороги, і не здогадаєшся відразу, що за благеньким стареньким парканом – школа. На відстані у кілька десятків і навіть сотні метрів одна від одної – старезні білі низькі хатинки. Одна з них – це клуня репресованого, зведена ще у сорокових роках минулого століття. Кілька років тому це приміщення навіть використовували під клас. Зараз тут зберігають господарські речі. Всередині також проходить силова лінія. Будівля в аварійному стані. Будь-якої миті може завалитися.

Учні другого та третього класів навчаються у найвіддаленішому корпусі. На око відстань від подвір’я школи до цієї споруди – метрів 400. Аби дістатися у свої класи, маленькі діти йдуть поміж грядок, полем, межею. У дощову погоду під ногами – суцільне болото. А взимку – як мінімум по коліна снігу. Вчителі розповідають, що був випадок, коли дитина загрузла в снігу та не могла вибратися самотужки. Люди, чиїми городами школярики торують шлях до науки, часто сердяться, нарікають, що діти часом наступають на посаджене.

В Осівцівській школі І-ІІ ступеня Камінь-Каширського району навчається 179 дітей. Щодня, приходячи сюди по знання, вони ризикують здоров’ям. У тісних маленьких класах відчутна вологість. На стелях – сліди від дощу. Батьки учнів розповідають, що вже двічі замикала електропроводка і спалахувала пожежа. Щоправда, полум’я вдавалося одразу загасити. Гріються діти тут за допомогою пічного опалення. Старенькі грубки постійно доводиться підрихтовувати. Мама одного з учнів розповідає, що в сина алергія на випари від пічного опалення. Удома вони взагалі не палять грубок. А в школі доводиться терпіти.Про нові парти навіть і не мріють. Усе матеріально-технічне обладнання залишилося в спадок ще з радянських часів. Тут узагалі немає спортзалу, приміщення під бібліотеку, відсутні їдальня, комп’ютерний клас. Учителі кажуть: незважаючи на те, що уроки фізкультури будь-якої пори року відбуваються на вулиці, учні постійно здобувають призові місця в районних спортивних змаганнях. Навіть у таких умовах тут примудряються проводити гурткову роботу. Вже десять років на базі школи діє ляльковий театр.

Інформатику учні опановують у школі більше теоретично, аніж практично. Кілька ноутбуків подарували випускники, однак їх недостатньо, аби навчити школярів користуватися сучасними технологіями на належному рівні.

«Дітям готують їсти у сусідньому селі Грудках, а до нас привозять страви конем, – розповідає директор Осівцівської школи Любов Дем’яник.

– Під час однієї перерви харчуємо спочатку менших дітей в одному з класів, під час другої – старших. Аби приготувати їжу для наших школярів, кухарі з Грудок мусять прокидатися о п’ятій ранку. У нас немає можливості використовувати одноразовий посуд, тому доводиться кілька разів на день конем возити тарілки назад, аби помити».

У Грудках, до слова, також є школа. Саме тут найчастіше продовжують навчання в 10 та 11 класах діти з Осівців. Сьогодні цей навчальний заклад повністю укомплектований. Тому влаштувати більше дітей на навчання сюди неможливо.

В Осівцівському садочку – майже 100 діток, тому школярів у цьому селі побільшає. Але, схоже, поки немає перспективи будівництва нової школи.Ще з дев’яностих років осівчанам обіцяють нову будівлю. Тричі навіть виготовляли проектно-кошторисну документацію за бюджетні гроші. А у 1994 році вже й залили фундамент під нову споруду. Зараз про нього нагадують кілька плит, які формують вузенькі доріжки від одного корпусу до іншого. Вчителі кажуть, що поки їх не було, на подвір’я школи в дощову погоду не можна було ступити й ногою. Після тривалих опадів тут було по коліна води, змішаної з ґрунтом.Нещодавно фундамент, з якого мала б «вирости» нова школа, розібрали та продали. А за виручені кошти купили обладнання для спортивного майданчика. Він дуже впадає у вічі здалеку і зовсім не вписується в ансамбль сірих, понівечених роками будівель.

Місцеві розповідають, що втомилися роками оббивати пороги чиновницьких кабінетів. Щоразу при зміні влади їм обіцяють збудувати нову школу.

«Наш навчальний заклад у найгіршому стані в районі, – зазначає директор Осівцівської школи Любов Дем’яник. – Будучи районним депутатом, неодноразово піднімала питання будівництва. Однак жодних результатів ми не домоглися. А у Житнівці, приміром, в останні роки звели нову школу, хоча дітей там значно менше».

«Якби у нас була нормальна школа, то діти після дев’ятого класу не були б змушені їхати вчитися в училища», – каже мама двох школярів Світлана Курдик.

Мама трьох діток Галина Михалик розповідає, що керівництво школи за багато років отримувало чимало відписок від чиновників. В одних пояснювали, що школу добудувати можливості немає, в інших – обіцяли допомогти. За посередництвом депутатів громада зверталася і до прем’єр-міністра, і до Кабміну. У 2013 році від Волинської обласної державної адміністрації навіть надійшов лист, де зазначалося, що «облдержадміністрацією ухвалено рішення про початок будівництва нової школи на вулиці Монахівка в селі Осівці Камінь-Каширського району у 2014 році. Фінансування будівництва передбачається здійснювати за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку».Ціна питання будівництва нової школи – понад 35 мільйонів гривень. Звичайно ж, таку суму ні районний, ні обласний бюджети виділити не можуть. А тим часом, поки в органах влади будуть розмірковувати, де знайти гроші, щодня в Осівцівській школі й далі ризикують життям сільські діти.

Школа працює з порушенням санітарно-гігієнічних норм

У Соснівській школі І-ІІ ступеня навчається 60 учнів, а також 15 дітей, які відвідують підготовчу групу.

На подвір’ї – кілька корпусів, зведених у різні роки. Класи – маленькі, тісні. Від першої парти до дошки можна без проблем дістати рукою. Тут не знають, що таке газове опалення – школу обігрівають пічками. У класах – від п’яти до десяти учнів. Їдальні тут взагалі немає. Так само відсутнє водопостачання. Дітям готують їсти у невеличкій кімнаті, яка радше нагадує звичайну сільську літню кухню. Про ремонт тут годі й говорити. На фоні старезних побілених корпусів пластикові вікна видаються диковинкою.Директор школи Володимир Цимбалюк розповідає, що учні Соснівської школи – це не лише місцеві, а й діти з Пнівного, Городка, Винімка.

«Школа розпочала діяльність з 1939 року, – каже Володимир Цимбалюк. – Починаючи з 2012 року, вирішили добудувати ще дві класні кімнати та їдальню, оскільки деякі з наших класів не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Уже залили фундамент, вивезли щебінь, придбали стінові блоки. У школі на сьогодні навчається 60 учнів, а також 15 п’ятирічок. Учителів – 18. Діє гурток з паперопластики. У нас немає бібліотеки, їдальні, внутрішніх санвузлів». Директор школи переконує, що у Соснівці чимало багатодітних сімей, тому тенденція до збільшення з роками кількості школярів є.У класі вчителя початкових класів Наталії Куцик – п’ятеро четвертокласників.

«Ми навчалися в одній великій класній кімнаті, яку переділили за допомогою фанери на дві частини, – каже Наталія Куцик. – Уроки проводити важко, адже велика акустика».На добудову Соснівської школи, згідно із проектно-кошторисною документацією, потрібно 7,2 мільйона гривень. Нещодавно навколо доцільності зведення ще одного корпусу школи в Камінь-Каширському районі розгорівся скандал. Місцева вчителька, дружина директора школи Раїса Цимбалюк написала скаргу в органи влади на депутата райради від «Українського Об’єднання Патріотів – УКРОП» Наталію Процик. Трапилося це після виступу Процик на сесії, де вона поставила питання про доцільність добудови Соснівської школи. На думку депутата, раціональніше добудувати ФАП у сусідньому селі Фаринках, адже це також дасть можливість звільнити частину приміщення під додаткову групу в дитячому садочку.У Пнівному є ще 200 місць для школярів

За півтора кілометра від Соснівської школи розташована значно новіша Пнівненська школа І-ІІІ ступенів, забезпечена усіма вигодами. Розрахована вона на 560 учнів, а навчається тільки 321. Нині тут вільні десять класів. Матеріально-технічна база набагато краща, ніж у Соснівці. Є тренажерний зал, простора актова зала, чим можуть похвалитися навіть не міські школи. Нещодавно силами батьків та з допомогою відділу освіти райдержадміністрації відремонтували спортзал, закупили новий інвентар. У школі навіть діє туристичний гурток.

«Найбільше у нас навчалося 360 діток, – розповідає директор Пнівненської школи Тамара Пугач. – У початкових класах паралелей немає. Вони розпочинаються з п’ятого класу. У нашій школі освіту здобувають 214 діток із сусідніх сіл, яких довозить шкільний автобус.

Пнівненська школа – опорна для десяти навчальних закладів. На нашій базі створено більшість методичних об’єднань. Ми пропагуємо здоровий спосіб життя, проводимо спортивні змагання, патріотичні заходи».

Однак, зі слів батьків учнів Соснівської школи, вони категорично проти переведення своїх чад у Пнівне, особливо дітей, які з Винімка. Пояснюють, що технічно налагодити довезення учнів складно. Адже шкільний автобус часто ламається або немає коштів на пальне. А Соснівка розташована набагато ближче, і в крайніх випадках до школи можна дістатися пішки.

Голова батьківського комітету Соснівської школи Сергій Пігулко каже, що всі батьки за добудову школи. «Від мого дому, наприклад, до Пнівного 2 км 300 м, з іншого кінця села буде 3 кілометри, з Винімка – 6 км. Узимку з великими труднощами ми просили, щоб розчистили дорогу, аби мона було довезти дітей», – пояснює тато.Замість епілогу

«Аби будувати чи добудовувати об’єкти соціального значення, на наш погляд, треба проаналізувати економічне підґрунтя, матеріально-технічний стан будівель, їхню доцільність, вивчити кошториси, – зазначає голова Камінь-Каширської районної організації політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП», депутат райради Світлана Сидорук.

– Діти мають навчатися у нормальних умовах. Однак мають бути враховані й інші види соціальних запитів. Сьогодні не можна використовувати державні кошти бездумно та економічно необґрунтовано. Також варто зібрати громаду й визначити пріоритети у таких питаннях».

Незважаючи на те, що у Соснівській та Осівцівській школах дуже схожі проблеми, різниця між ними очевидна. Однак, на відміну від осівцівських, у соснівських школярів альтернатива все ж таки є. Як варіант, старші діти могли б навчатися у Пнівному, а в Соснівці можна було б лишити школу для найменших.

Згідно з проектом Концепції розвитку освіти на 2015–2025 роки, в Україні наразі триває процес реформування малокомплектних шкіл. Головна мета таких кроків – потреба в зменшенні витрат на утримання шкіл у малонаселених пунктах, які зараз у розрахунку на одного учня обходяться державі в 5-10 разів дорожче, ніж відповідні міські навчальні заклади. У деяких сільських школах вартість року навчання на одного школяра досягає 50 тисяч гривень. А цей середній норматив для міської місцевості становить 8 тисяч гривень, для сільської – 14 тисяч гривень на рік.

Довідково:

Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною регіональною організацією політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» розпочинає новий соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ». Спільно з депутатами від УКРОПу ми відвідаємо соціальні заклади області, які потребують реконструкції, добудови чи перепрофілювання. Ми покажемо чиновникам, у яких умовах навчаються наші діти. Ми запитаємо у влади, чому так відбувається і як можна розв’язати ці проблеми.

Ми поїдемо туди, де освіта, медицина, спорт та культура перебувають на межі – на межі розуміння, на межі терпцю громади, ба навіть на межі безпеки для життя.

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у незадовільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, зателефонуйте нам: волинський УКРОП – (099) 637-14-15, редакція – (068) 816-90-46, (066) 342-23-22.

Ольга МАКСИМ’ЯК, фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---