На Волині ДНЗ руйнується вже десять років

До 1990-х років Заболотцівська сільська рада в Іваничівському районі отримувала непогані відрахування у бюджет від колгоспу й шахти №7. У селі звели великий клуб, будинок побуту, в якому ціле крило займала колгоспна їдальня, і дивину на весь район – басейн для учнів і дошкільнят. Потім закрилася шахта, розвалився колгосп, бюджет сільради помітно «схуд».

Місцеві депутати за мовчазної згоди громади збували майно. Тепер у селі впадають у вічі наслідки такої бездумності: занедбані адмінбудівлі, хащі навколо них, ущент зруйновані дороги – занепад замість збереження і розвитку.

Про це йдеться на сторінках тижневика Волинські Новини (№ 15).

Добротний дитсадок площею 1065 квадратних метрів функціонував у Заболотцях до 1996 року. Дошкільний заклад разом із басейном перебував на балансі колгоспу. Коли той розпався, сільрада не захотіла утримувати будівлі. На дитсадок знай­шли покупця із Нововолинська та продали. П’ять років тому кандидат на посаду сільського голови Олександр Конон пообіцяв людям, що поверне приміщення. У селі є потреба в ДНЗ, наразі тут більш як 60 малюків, і щороку народжується 10-11 діток. Конона обрали головою 2010-го і переобрали 2015-го, та питання з дитсадком він не розв’язав.

– У касу від продажу дитсадка надійшло 38 тисяч гривень. Гроші потім витратили на облаштування водопроводу в іншому селі сільради, – розповідає директор тутешньої школи і депутат сільради Яро­слав Матещук. Він разом з іншими депутатами-вчителями не дозволяє «зам’яти» тему дитсадка, нагадує про неї районним і обласним депутатам. – Перший власник дуже швидко перепродав будівлю. З’ясували, що її викупив підприємець із Луцька Андрій Ройко. Він нічого там не робив, жодного разу його в селі не бачили. Бездоглядна будівля просіла, стоїть без вікон, фасад облущився, дах зіпсувався. Депутати підозрюють, що в бізнесмена нема документів на власність, земля не приватизована. Просимо сільського голову організувати з ним зустріч, бо самі не маємо для цього повноважень.

Зруйнований дитсадок розташований буквально за півсотні метрів від школи. Аварійний об’єкт небезпечний для дітей, які після уроків, залишаючись без нагляду, забігають туди бавитися. Ще гірша ситуація з басейном, який перебував на балансі садочка. Його сільрада теж не прийняла у власність громади. За десятиліття басейн частково розтягнули на матеріали. Уціліла чаша, душові, хлораторна, за великого бажання й інвестицій оздоровницю можна було би відродити. Та документів на споруду не можуть знай­ти, фактично, вона нічийна і ніхто не хоче вкладати гроші.

– Стару велику котельню, яка колись опалювала всі адмінбудівлі у селі, школу, дитсадок, плануємо використати під гараж для шкільного автобуса. Кошти на його придбання дали з районного бюджету, – додає Ярослав Васильович. – У школі зараз сто учнів. Із Біличів, де навчального закладу нема, із Заставного, де школа І-ІІ ступенів, діти до нас їздять велосипедами, ходять через поле. Організуємо їх довезення у Заболотці.

Сільський голова Олександр Конон розповідає, що спілкувався з власником-лучанином перед Майданом.

– Зустрічався з тодішнім губернатором Борисом Клімчуком. Він на мене накричав, мовляв, громада сама дозволила продати дитсадок, бо тоді він нібито був непотрібен. Обговорювали, що, можливо, буде обласна програма з відновлення дитсадків у селах. Власник при цьому обговоренні був готовий продати приміщення десь за 150 тисяч гривень, – пригадує Олександр Степанович. – Та всі домовленості були усними, нічого не записували. Думав, якщо говоримо з головою ОДА, то це серйозно. Потім почалася революція, війна, попередньої влади вже нема, і власник зник, не відповідає на дзвінки. Я став заручником ситуації, бо пообіцяв людям садочок, а вдіяти щось безсилий – приватна власність, – скаржиться голова.

Запевняє, що майже шість років на посаді робить усе можливе. Недавно звернувся із заявами у прокуратуру та поліцію з проханням притягнути власника до відповідальності за бездіяльність. Бо через те, що він нічого з будівлею не робить і, схоже, не має такого наміру, вона руйнується. Крім того, не укладено договір на оренду землі.

– За три роки, як ввели податок на землю, уже набігла заборгованість. За це теж можна притягнути до відповідальності, – каже керівник Заболотцівської сільради. – Звертався до народного депутата по нашому округу Ігоря Гузя. Він скерував до свого помічника Андрія Бокоча. Поки жодної конкретики нема. Буду діяти за законом, писатиму листи у відповідні органи й вимагатиму стягнути з власника борг за землю, вирішити долю будівлі. Та ми з депутатами готові шукати компроміс, якщо власник вийде на контакт.

Іншого приміщення для дитсадка в селі нема. Сільський голова розповідає, що проектанти оглядали колишній будинок культури і дійшли висновку, що реконструювати його під заклад для дітей неможливо. Цілком імовірно, що будівля дитсадка, навіть коли вдасться її повернути, теж не піддається відбудові. Ще одне питання – де взяти гроші на ремонт? На сприяння обласної влади тут не дуже сподіваються.

– У лютому з залишків бюджету розподілили 100 тисяч гривень на ремонт дороги обласного значення з селища Жовтневого до села Заставного, що проходить через Заболотці, – додає депутат сільради. – Розраховували на співфінансування з обласного бюджету. Відповіді з облдержадміністрації поки не отримали.

Ольга ЮЗЕПЧУК, Іваничівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---