«Кайдашеві» пристрасті в луцькому дворі. Історія однієї стежки

Сусідські війни – класичний літературний сюжет. Чого лише вартий твір «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького. Старий як світ сюжет, коли дріб’язкові приводи переростали у справжні баталії з насиллям, актуальний і сьогодні. Змінилися хіба декорації та імідж Кайдашів.

Так, до редакції Інформаційного агентства Волинські Новини звернулися мешканці будинку, розташованого за адресою проспект Відродженння, 51 Анатолій та Лариса. Вони розповіли, що жителі будинку мають вже доволі тривалий конфлікт із сусідами із дому по проспекту Відродження 53а.

Була стежка – нема стежки

Будинок по проспекту Відродження 51 – гуртожиток. Коли його звели, навпроти ніяких споруд не було, - лише поле. Навпроти входу – височенька гірка. Для того, аби мешканці могли на неї вибратися і дістатися до зупинки громадського транспорту тут свого часу були влаштовані східці.

Потому на гірці виріс будинок і отримав адресу «Відродження, 53а». Житло будувалося як кооперативне.Між будинками – внизу - облаштували контейнери для сміття, і мешканці обох будинків дружно зносили туди побутові відходи. Ніхто нікому не заважав. Згодом, в кооперативі Відродження, 53а вирішили: поставимо сміттєві баки для зручності навпроти своїх під’їздів. Ходити недалеко, чому спускатися з гірки. Контейнери влаштували. І отут почалося.

Якщо окреслити географію того мікрорайону, то виходить наступне: через дорогу, напроти виходу з гуртожитку Відродження, 51 - східці нагору, до зупинки, а нагорі справа – сміттєвий бак «Відродження, 53а».Мешканцям кооперативного будинку стало не подобатися, що сусіди часом виносять сміття у їх контейнер.«Я доглядаю хвору стареньку маму. Один раз, під час спільної прогулянки, довелося викинути маленький пакетик в той контейнер. Мама старенька – ледве ходить, а той бак ближче. Вийшла з того будинку інтелігентна на вигляд жіночка і почала на мене кричати, нащо я в їхній смітник викинула торбинку», - розповідає Лариса.

Аби сусіди більше не ходили стежкою понад їх контейнером, мешканці Відродження, 53а домовилися привезти вантажівку піску і засипали прохід. Так, стежка, влаштована ще «за царя Гороха» стала недоступною.Підкорювачі вершин

Анатолій і Лариса кажуть: річ не в смітнику, та й не в самій стежці. Річ – у людських стосунках, де, виявляється, добросусідству немає місця. Бо мешканці Відродження, 53а зробили й собі «ведмежу послугу».

«На різдвяні свята гості, які приходили в сусідній будинок (той, мешканці якого й ініціювали спорудження "вежі"), мусили карабкатися по схилу, послизалися, ледве не навкарачки заповзали на гірку. Особливо незручно людям старшого віку. Бо обходити гірку, аби вийти до зупинки їм трохи довго», - пояснює Анатолій.

Власне, на те, що стежини більше нема, не зважають і школярі – обходять поза смітником. Дарма, що за тим «цінним» смітником – неприбране сміття. А піском, разом з стежкою, закидали й прилеглі кущі.Правила добросусідства? Ні, не чули

Краще зробили мешканці одного з будинків чи гірше – у кожного своя правда. Однак, нервуватися доводиться всім сторонам. Адже одні хочуть ходити стежкою і ходять поза нею, інші не хочуть навіть бачити сусідів на своїй території. А тим часом два будинки розділяє не гірка піску, а радше прірва людського нерозуміння.

Власне, не допомагає в сусідських війнах і відносна самостійність цих будинків. Адже один з них – кооперативний, інший має квартальний комітет. Житлово-комунальні підприємства за їх території не відповідають.У відділі благоустрою департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради пояснили: якщо конфлікт виник між двома ОСББ (кооперативами, квартальними комітетами тощо), то ЖЕКи у їх справи не втручаються. А всі спори вони можуть вирішувати в суді.

Чия земля? Калитчина?

Власне, на цьому історію можна було б завершити. Але схожі ситуації в Луцьку - не рідкість. Приміром, мешканці будинків на вулиці Саперів не поділили дорогу. Кілька років вони не можуть домовитися: їздити там автомобілям чи ні. А одного разу невідомі привезли туди бетонні блоки і перегородили проїзд. Дійшло начебто й до бійки. Розбиратися в конфлікті того дня довелося правоохоронцям.

ЧИТАТИ ЩЕ: СУСІДСЬКІ ВІЙНИ ПО-ЛУЦЬКИ. ЇЗДИТИ ДОРОГОЮ ЧИ НІ?

У іншому матеріалі Інформаційного агентства Волинські Новини «ЧИ МАЄ ДИТИНСТВО ПРОПИСКУ: ЯК У ЛУЦЬКУ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДІТЕЙ», йдеться про те, що черговою причиною сусідських чвар стали дитячі майданчики. Бо в місті є чимало дворів, куди не пускають гратися дітей з чужих будинків.

Натомість, як стверджують фахівці, попри те, що мешканці будинків створюють ОСББ, та не всі такі об’єднання є повноправними власниками землі, на якій стоїть будинок, і прилеглої території. Бо, як свого часу пояснювала член міськвиконкому, голова Асоціації голів ОСББ «Лучани» Юлія Сабатюк, не в усіх ОСББ є акт права власності на землю.

* * *

Сварки між сусідами – не лише сюжети літературних творів. Світова історія знає не один приклад війн за території між країнами-сусідами. Людська природа часто зіграє з Homo sapiens злий жарт, перетворюючи, на перший погляд, дрібні приводи на трагедії геополітичного масштабу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---