«Секрети» «Лісової пісні»: санаторій перевірили

Громадські активісти виявили у санаторії «Лісова пісня»: «секретні» номери, про які не знав їхній керівник, будинки, що «висять в повітрі» через санітарно-гігієнічні норми, радянські «люкси» та багато іншого, - повідомляє Волинське агентство розслідувань.

Ще до в’їзду у санаторій кидаються в очі розвалені теплиці, від більшості з яких залишилися лише металеві конструкції. Тут мали б вирощувати овочі для відпочивальників, а натомість ростуть бур’яни. Місцеві жителі кажуть, що теплиці в такому стані вже десять, а то й п’ятнадцять років.

В актовому залі «Лісової пісні» зібралося понад 30 працівників санаторію. Члени громадської ради, які інспектували приміщення, пояснили, що приїхали з метою вивчити ситуацію в санаторії, перевірити факти зловживань керівництвом та спробувати спільними зусиллями запропонувати шляхи вирішення.

Раніше факти зловживання керівництвом санаторію були встановлені перевірками ДФІ та КРУ.

Проте працівники санаторію поставилися до них насторожено, мовляв, якщо у нас і виникають якісь проблеми, то ми їх вирішуємо своїми силами.Але після недовгих дебатів робоча група таки вирушила на огляд кімнат санаторію. Поспілкуватися з директором санаторію Віктором Карпуком не вдалося – він у відпустці за власний рахунок, тому обов’язки директора виконує заступник з господарської частини Петро Грицюк.

Отож, разом з працівниками санаторію вдалося оглянути два корпуси (у них загалом 408 облікованих номерів), їдальню та лікувально-діагностичний корпус.

«Сюрприз» чекає вже на вході у корпус №1 – якраз над табличкою «Реконструйовано в 1996 році до 5-річниці Незалежності» красується інший напис – «збудовано на честь 50-ти річчя радянської влади».Всередині – у корпусі ще немає відпочиваючих, і кімнати лише готують до початку сезону. У частині кімнат зробили ремонт і встановили нові меблі.Проте більшість номерів, серед яких і «напівлюкси» по 350 гривень та «люкси» по 450, залишають бажати кращого. Багато кімнат і досі зустрічають відвідувачів старими радянськими ліжками, тумбочками без ручок та іржавими душовими.Не ліпша ситуація і на коридорах – на стінах плями і злущується фарба, бо стеля протікає з даху на п’ятий поверх, а звідти – на четвертий. Працівники знизують плечима – якби було фінансування, усе можна виправити.Окрема історія – це балкони. Бетонні плити, які лежать в основі, порозламувались, і стоячи на балконі і дивлячись під ноги, можна через тріщини побачити сусіда знизу чи землю. Працівники санаторію запевняють, що балкони саме ремонтують перед початком сезону. І дійсно, на деяких балконах стоїть риштування.Зовсім інша ситуація – в не облікованих номерах. Це номери, у які не продають путівки, на них навіть немає табличок з нумерацією. Таких номерів тут сім. Зі слів працівників санаторію, ці номери нікому не здають. На питання, для чого вони тут, ніхто не може відповісти однозначно – мовляв, бувають випадки, коли люди без попередження терміново приїжджають, і їх треба кудись заселити. Куди платяться ці гроші та чи йдуть вони на розвиток санаторію – спірне питання.

Особливо дивно звучать ствердження «їх нікому не здаємо» на фоні баночки ікри та пляшок пива, знайдених в холодильнику одного з не облікованих номерів.Умови в не облікованих номерах значно відрізняються від умов в звичайних – номери більші за площею, з охайним ремонтом тут стоять двері зі скла і дерева, є телевізор, нові постіль та рушники. На стінах висять великі (і, судячи з вигляду, недешеві) картини та венеціанські маски.Не меншої похвали заслуговує ванна кімната – душова кабінка в чудовому стані, нова сантехніка, у деяких номерах бойлер і є навіть махрові халати та засоби гігієни для майбутніх постояльців. Як кажуть у народі – велика різниця.Виконувач обов’язків директора санаторію каже, що не знав про ці номери, тому не може пояснити, для яких цілей чи для кого вони призначені. Місцеві активісти не на камеру називають їх «прокурорськими».

Наступний пункт «ревізії» – лікувально-діагностичний центр.

Показують кабінети та процедурні. Тут можна отримати як «стандартну» допомогу – механотерапію, заняття на тренажерах, психологічну допомогу, попити лікувальних вод та чаїв, так і «нестандартну» – тибетську чи інфрачервону сауни, подихати в соляній шахті, отримати озокеритні процедури.Старша медсестра розповідає про обладнання закуплене минулого року для лікування, та показує переобладнані кабінети.

Єдине, що тут справляє гнітюче враження – вигляд через вікно деяких кімнат, що не використовують. Вікна виходять на басейн та спортзал, які будують тут більше десятка років. За цей час звели стіни і на цьому робота завмерла.Далі інспекція корпусу №2. Тут є кімнати, розраховані на інвалідів, та знаходиться частина спеціальних тренажерів. У кімнатах обладнані широкі двері без порогів для зручності, а також організовані «заїзди» до ванни.

Меблі тут залишилися від радянських часів, деякі у геть поганому стані.

Активісти громадської ради також мали велике бажання завітати у їдальню, бо під час перевірки виникали деякі питання. Ось наприклад: у минулі роки залишки, які передавав ресторан їдальні, були більшими, ніж вихідна кількість продуктів, які їдальня видавала ресторану. Але потрапити в їдальню так і не вдалося – людини, яка відповідальна за ключі, не виявилося на місці. У санаторії знизують плечима – оскільки їдальня поки не працює, нічого дивного. Ресторан працює, але клієнтів поки немає. Хоча поїсти тут можна «дешево і сердито» – борщ, до прикладу, коштує 12 гривень.Далі ми рухаємося до двох дерев’яних будиночків на самому березі озера. Вони збудовані 2012 року, але і досі не здані в експлуатацію через відсутність пожежної сигналізації. Проте дехто каже, що їх неможливо здати через надзвичайну близькість до води – при побудові не дотримали санітарно-гігієнічних норм. Тому будинки «висять у повітрі» і зі слів працівників санаторію «там ніхто не жив, окрім 2012 року, коли у нас було переселення санаторію – тоді туди вимушені були заселити людей».

Кожен з будинків – двоповерховий і розрахований на 6-8 людей. Кімнати повністю умебльовані, є постіль, посуд, техніка і навіть «приємні дрібнички» – тюлі та рушники.

До слова, тут є мікрохвильовки і чайники, яких не зустрінеш в загальних номерах. Представники громадської ради дивуються – для чого повністю обставляти номери, яких нікому не здають. Виконувач обов’язків директора вчергове знизує плечима.

Недалеко від будинків інспектори помічають чоловіка в інвалідній колясці. Його звати Василь, він інвалід першої групи з Ковеля. Путівку отримав від соцзабезу.

Василь у санаторії не вперше і зізнається, що тут відпочивати добре.

Разом з Василем у санаторій приїхали ще шестеро людей на оздоровлення – незважаючи ні на що, «туристичний» сезон у «Лісовій пісні» відкритий.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---