Без газу, водопостачання та зручностей: волинянці, яку із лежачим сином виселяють з хати, потрібна допомога

Небайдужих просять допомогти мешканцю села Вербаїв Луцького району Андрію Кепецине. Хлопець потрапив в аварію, зараз перебуває у тяжкому стані і потребує дороговартісного лікування. Окрім того, син із матір’ю мешкають в орендованому помешканні, власники якого хочуть його продати. Через неспроможність придбати власне житло сім’я опинилася в дуже скрутному становищі.

Про це Інформаційному агентству Волинські Новини розповіла мама Андрія Кепецине Олена Фіалковська.

27-річний Андрій Кепецине вів активний спосіб життя, займався спортом і не мав шкідливих звичок. Аж поки 13 серпня 2018 року його життя не змінила аварія.

Влітку 2018-го року страшна ДТП у Львові забрала у хлопця можливість ходити, сидіти, розмовляти, їсти. Також внаслідок аварії Андрій втратив одне око. Наразі сина доглядає мама. Однак спеціалізоване харчування, ліки та реабілітація потребують великих щоденних витрат. До трагедії Олена Фіалковська важко працювала на заробітках в Італії. Оскільки сім’я не мала власного житла і мешкала на орендованому, то жінка складала копійку до копієчки, аби нарешті здійснити давню мрію та переїхати із сином у власне помешкання. Але усі зароблені кошти довелося витратити на порятунок сина, а опісля ще й «влізти» в борги. Наразі жінка не може вийти на роботу, бо Андрію потрібен цілодобовий догляд.

Читати ще: «Тату, вставай, досить спати»: після ДТП 27-річний волинянин – у вегетативному стані.

Сім’я живе в старому сільському будинку, який для них знайшли знайомі. Тут немає газу та водопостачання.

До 2020-го року чоловік знаходився фактично у вегетативному стані. Але, зі слів пані Олени, попри невтішні прогнози медиків, нині є хоч невелика, але все ж позитивна динаміка.

«Раз в місяць у сина бувають епілептичні напади. Раніше Андрій постійно мовчав, а тепер як кашляє чи чхає, то видає характерні звуки. Більше почав рухати руками і ногами. Проте все ще у нього відсутня мова. Чекаємо, щоб хоч щось сказав. Повернувся рефлекс ковтання. Мені у реабілітаційному центрі сказали, що вже як Андрій заговорить, то можна буде й виймати зонд для годування. Син зможе їсти йогурти, тощо. Став більше піднімати голову, відриває її від подушки. Рухає ногами», - розповіла жінка.

Волинянка пригадала, як одного разу викликали швидку допомогу для сина, у якого стався епілептичний напад. Серед екіпажу невідкладної допомоги була масажистка.

«Вона оглянула сина і сказала, що йому терміново потрібні масажі. Я відповіла, що роблю все, що в моїх силах, все, чому мене навчили у реабілітаційних центрах. Вона доторкнулась до ноги Андрія, і він смикнув ногою – отже, у нього відновились відчуття. Є надія, що йому стане краще, але потрібно, щоб ним займалися фахівці. Я зверталася за допомогою до людей в соціальних мережах, але, на жаль, ніхто не відгукнувся. Це ж потрібно їздити до нас додому, а живемо ми не в Луцьку – у селі Вербаїв Луцького району. А Андрія потрібно розробляти. Через пандемію і брак коштів поки що до реабілітаційного центру ми поїхати не маємо змоги», - ділиться проблемами жінка.

Окрім того, вона розповіла, що власники оселі, у якій вони з сином живуть вже другий рік, хочуть її продати. Тому матері із сином м’яко натякнули шукати нове житло.

«Перед виборами місцеві депутати нам обіцяли допомогти із житлом, але не пройшли, тому вже й не дзвонять. У селі, де ми живемо, продаються хати. Якщо буде така можливість, я б хотіла, щоб ми й надалі жили у Вербаїві, адже тут дуже добрі люди, які допомагають нам чим можуть. Тут я маю підтримку, бо нікого із родичів у нас немає. І навіть тоді, коли мушу відлучитися до Луцька, сусіди охоче приглядають за Андрієм. Швидка приїздить за 5-10 хвилин. Я вдячна власникам за те, що вони нас пустили пожити на безкоштовній основі – платимо лише за світло. Але в нас немає 16 тисяч доларів, щоб викупити цю хату. До того ж, тут немає умов – всі зручності на вулиці, воду ношу відрами із криниці, немає газопостачання. Самі розумієте, з лежачим сином, якого я, можна сказати, переношу на собі, це додаткові труднощі», - плаче пані Олена.

Щодня на лікування сина волинянка витрачає великі суми. Лише спеціальне харчування вдень коштує близько 200 гривень. А ще ж потрібні кошти на послуги реабілітолога та, тепер уже на хай яке, але власне житло.

Такі великі суми непідйомні для самотньої матері, яка не в змозі працювати через те, що змушена постійно доглядати за сином.

Тому всіх охочих допомогти цій сім’ї просимо переказувати кошти за реквізитами:

ПриватБанк: 4149 4390 4977 2720 - Фіалковська Олена Миколаївна

Будь ласка! Ретельно перевіряйте номер рахунків, а також ПІБ отримувача. На жаль, людська біда – не перепона для шахраїв, які створюють фейкові сторінки у соціальних мережах, замінюючи реальні реквізитні дані на власні. Тому просимо переказувати кошти виключно отримувачу Фіалковській Олені Миколаївні.

Підготувала Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---