Кононенко і Абромавичус, - за ширмою

"За ширмою" - саме так описують зустріч головних ньюсмейкерів тижня її очевидці: "Вони зіткнулися. Кононенко і Абромавичус", - йдеться в матеріалі ZN.UA

Нагадаємо, вчора, 3 лютого, міністр економрозвитку України Айварас Абромавічус, заявивши про свою відставку, звинуватив владу України в цілому та першого заступника голови фракції "Блок Петра Порошенка" (БПП) Ігоря Кононенка в корупції і блокуванні реформ, намаганні встановити контроль за грошовими потоками на держпідприємствах.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ТЛІ ЗАЯВИ АБРОМАВиЧУСА ПРО ВІДСТАВКУ

Проте основна частина суспільства вже зробила свої висновки щодо цієї ситуації: красуня і чудовисько. Насправді це не зовсім справедливо. Чудовисько - НЕ Кононенко, а той, хто дозволив релікту 90-х, яким без сумніву в своїх методах є депутат БПП, стати збирачем основних податків і вісником апокаліпсису для конкретних бізнесів. А Абромавічус пощастило зіткнутися публічно з людиною, оцінка моральності якої і цінності для реформування країни сягає негативних позначок, що дозволило міністрові економічного розвитку виглядати не нулем, а одиницею.

Назвати Айвараса Абромавичуса флагманом українських реформ можна або від великого безриб'я, або від великої вдячності за лобіювання інтересів західних і, першою чергою, американських аграрних компаній в Україні. Ні, не тих, хто переробляє, хто тепер без перешкод вивозить з країни сировину.

Добре, що інтелектуальним активістам з ProZorro вдалося реалізувати через Абромавичус свої напрацювання. Добре, що міністерство займалося дерегуляцією і Україна просунулася в індексі Doing Business, правда, трохи скромніше, ніж при Бродському, який зовсім міністром не був.

Міністерство економрозвитку і торгівлі, що є, по ідеї, ключовим мозковим центром у країні, яка в переформатувалася, не розробив бізнес-моделі її розвитку, не ініціював програм стимулювання бізнесу, не визначив точки концентрації мізерних ресурсів... Воно навіть з державним оборонним замовленням впорається не змогло: лютий на дворі, а оборонка на перекурі.

Після скандалу, що вибухнув, у Петра Порошенка була можливість в мініатюрі повторити варіант Ющенко 2005 року під назвою "Усі з пляжу!". І свої, і чужі. Айварас Абромавичус не було ні в жодному із списків потенційних міністрів і віце-прем'єрів. Слова "Спасибі за роботу" були б цілком достатньою нагородою за зроблене. А Ігорю Кононенко армійський друг і бізнес-партнер міг би сказати інше: "Наша дружба залишається, але наша жадібність - закінчилася". Не сказав.

Природа поведінки Кононенко, про яку, власне, всі знали і до заяви міністра - за що Абромавичусу щире дякую, - але в переважній більшості мовчали, на Банковій не дуже обговорюється. В тому сенсі, що подібний вибух оточення пророкувало президенту давно. І не тільки тому, що Петро Олексійович вагу довіри і особливо делікатних доручень переніс на ногу Кононенка. А тому, що цей факт змусив довірену особу страх втратити, а відтак і обережність. Очевидно, не всі в оточенні президента знали, що за пару тижнів до виходу Абромавичус на прес-конференцію з глухого до побажань, але недовірливого міністра зняли охорону СБУ. Чи не Кононенко ж її зняв, правда? І чи не Кононенко потім відновив, вважаючи виховний момент завершеним? Намагаючись не ставити знак рівності між Порошенком і Кононенко, все оточення президента, запрошене на різноформатні наради, згідно з даними ZN.UA, наполягало на тому, щоб Ігор Кононенко склав мандат на вимогу президента. Але не розіжметься рука того, хто бере.

До речі, за складання мандата Ігорем Кононенко проголосували в президентській фракції всього дев'ять чоловік: Лещенко, Найєм, Заліщук, Фірсов, Голуб, Климпуш-Цинцадзе, Мушак, Продан, Новак...

Куди більше Банкову цікавила етимологія дій міністра економрозвитку. Він хотів залишитися в уряді? Тоді навіщо перед своєю заявою виніс всі особисті речі з кабінету? Його за день до прес-конференції, під час тригодинної трапези, накрутив Саакашвілі? Але тоді, чому удар завдано по президентському Кононенко, а не по яценюківських "засобах виробництва"? Абромавичус стимулювали американці? Тоді чому він не приєднався до когорти тих, хто відкликали заяви міністрів? Він у змові з Яценюком? І вже готовий не смикатися від жартів прем'єра про необхідність перерахувати міністру своїх дітей в зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій на "Укрнафту"? Тоді чому на закритій частині четвергового Кабміну Абромавичус заявив, що готовий відкликати свою заяву про відставку, якщо свої пости покинуть Яценюк, Шокін і Кононенко?

За сукупністю всіх цих протиріч можна припустити, що Айварас Абромавичус, засліплений світовою славою, вважав себе Брюсом Всемогутнім. Не знаю. Але одну і дуже важливу реформу урядовець, міністр економічного розвитку таки почав: не мовчати.

Здавалося б, скандал, що вибухнув внаслідок прес-конференції Абромавичуса, повинен був пересмикнути розклад внутрішньовладних воєн в Україні, бо оперативність реакції послів G-7, МВФ і Держдепу явно свідчила про витончення терпіння донорів і кураторів. Нічого подібного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ПОРОШЕНКА ЗНАЙШЛИСЯ ОДНОДУМЦІ ЩОДО УРЯДУ ЯЦЕНЮКА

Публічна заява про готовність працювати разом в ім'я реформ значить так само мало, як і перманентні посиденьки на Банковій у вузькому колі, що закінчуються обіймами між прем'єром і президентом, після чого один йде обдзвонювати міністрів-напівреформаторів, щоб, зібравши їх під одним дахом, зробити сюрприз президентові, схожий на шантаж; інший відправляється шукати напівпартнерів - власників потенційних депутатських голосів за відставку прем'єра. Маневри відволікають увагу від причин внутрішньополітичної війни між президентом і прем'єром. Але ці причини нікуди не поділися. Дозволю собі їх нагадати.

По-перше, низький рейтинг Арсенія Яценюка критично не відповідає його високій частці в дивідендах від владних доходів.

По-друге, Арсеній Яценюк є альтернативною розеткою, точкою підключення до ресурсів економіки для тих, кого не влаштовують президентські тарифи або на кого взагалі не передбачений ліміт "енергозабезпечення". Через Яценюка до економіки підключаються, першою чергою, Ахметов і Коломойський. Свій прем'єр або символічний прем'єр, але з президентським першим віце, дозволять Петру Порошенко замкнути на собі вирішення долі всіх "підключень".

По-третє, в суспільстві немає консенсусу з приводу фігури, покликаної змінити Яценюка. 11% Саакашвілі - це не консенсус. 7% Тимошенко - тим більше. А ось з приводу відставки чинного прем'єра - консенсус є. Згідно з даними компанії "Рейтинг", за неї виступає 70% громадян України. Прем'єром ж його бачать тільки 5%. Президент не може ігнорувати подібні настрої суспільства.

По-четверте, а заради чого ігнорувати? Яценюк - стратег? Ініціатор реформ? Новатор і мозок хворобливих, але необхідних змін? Ні. Він щодня гасить пожежі і збирає сувеніри з згарищ. Він краде у президента найціннішу, на його думку, валюту - правильні і красиві слова, а потім з розмахом, властивим сівачеві з "Дванадцяти стільців", метає їх в телеаудиторію. Він так-сяк забезпечує виконання вимог МВФ, які далеко не завжди підходять Україні. Він не генерує і не веде, а лише рефлексує на виклики, сформовані іншими. Ніщо нас так не дратує в людях, як виявлення в них наших власних недоліків. Ну ось і президенту ніщо людське не чуже.

По-п'яте, Яценюк уже не вбирає негатив. А це означає, що політикум і суспільство концентрують негатив на президентові. Крім того, втративши персональну підтримку Вашингтона, стурбованого збереженням швидше коаліції, але не конкретного Яценюка; не маючи підтримки в суспільстві, але не маючи наміру розлучатися з планами щодо її відновлення, прем'єр стає поранено-непередбачуваним суперником. А з урахуванням групи підтримки в особі Ахметова, Авакова і Коломойського - ресурсної та креативної - ще і небезпечним.

За сукупністю цих причин Петро Порошенко не залишив план змінити прем'єра. Скандал з Абромавичусом і Кононенко лише підштовхнув його до думки про те, що діяти потрібно якнайшвидше, не розмазуючи кадрові рішення на весь березень. Оцінюючи ймовірність розвитку подій, стовпи Банковій висловили припущення: "Відставка Яценюка і переформатування уряду - 60% ймовірності. Переформатування без зміни прем'єра - 40%". Однак впевненості в реалізації кожного з планів у Порошенка немає. Впевненість може бути там, де є цілісність цілепокладання. Але коли декларується державна задача, а на думку прийшла зовсім інша; коли ти відчуваєш себе самостійним рівно на довжину повідка донорів; коли зліва і справа рвуться бомбажні банки із законсервованими в слова проблемами, ти не можеш бути ні в чому впевнений. А без впевненості в результаті президенту братися за реалізацію відставки Яценюка не можна. Якщо на табло висвітиться 225 голосів, то на зміну розмовам на тему про відставку прем'єра прийдуть розмови на тему дострокових парламентських і президентських виборів.

Ось і загрузла Банкова в місиві різнопланових "якщо, то...". Копатися в усьому цьому зовсім не хочеться. По-перше, тому що перед країною стоять настільки масштабні завдання і критичні виклики, що порівнювати з ними цей дешевий, але дорого обходиться країні серіал, ніяково. А по-друге, якісні зміни в уряді однозначно потрібні. Однак немає приводів вважати, що ініціатор змін в стані згенерувати іншу якість кандидатур як на пости міністрів, так і на пост прем'єра. Інші прізвища - так. Якість - немає. Це вкотре довела історія з Кононенко: він не ампутований. Ця президентська рука буде і далі набирати номери "двохсотки", відкривати двері кабінетів, брати за горло і знизувати сотні спітнілих від страху рученят.

Президенту потрібен не активний, ефективний і самостійний Кабмін. Йому потрібна ширма, якою, схиливши розчулено до плечики голову, буде милуватися Захід; а за нею набір "інструментів", готових відрядно або на постійній основі виконувати сильно різнопланові, поставлені президентом завдання. У Порошенка чимало таких ширм: малий військовий кабінет прикриває відповідальність Верховного головнокомандувача за ефективність фронтових рішень; фракція своїм існуванням виправдовує перебування в уряді особистих ставлеників Порошенко; Саакашвілі концентрує увагу суспільства на корупції тільки в уряді...

При цьому президенту нова якість фігур у владі може бути лише випадковістю, але не правилом і не метою.

Тому коротко про те, що займає влада зараз найбільше при складанні пазлів "якщо, то...".

Якщо 16 лютого визнавати роботу уряду незадовільною, то чи вистачить голосів на рішення про відставку прем'єра і уряду? А якщо, як і в випадку з бюджетом, Ахметов знову завалить Ляшка аргументами? А якщо Тимошенко, яка начебто в постійному контакті з президентом, навчиться в Америці чогось поганого? А якщо "Воля народу", мляво відгукується на настійні пропозиції стати фракцією "Наш край", піде в відмову? А якщо Ахметов в "Опозиційному блоці" переконає не голосувати за відставку цінного прем'єра не 20 чоловік, а більше?

Теоретично підрахунки Банковій кажуть про те, що без Ляшка і зі ставкою на всі голоси БПП, "Самопомочі", "Батьківщини", "Волі народу", частини позафракційних і половини "Опоблоку" - 230 багнетів за відставку Яценюка є. Але п'ят-десяток молочних зубів в щелепі, покликаної пережувати безсмертного Арсенія Петровича, знайти можна. Тим більше, що за спиною прем'єра парочка вельми щедрих зубних фей. Тому потрібні резервні голоси, запасом яких, на думку Банкової, володіє Турчинов. У фракції "Народного фронту" держателями голосів є чотири людини: Яценюк, Мартиненко, Аваков і Турчинов.

А якщо з Турчиновим не вдасться домовитися, і він вибере Яценюка з Аваковим? А якщо вдасться домовитися з Аваковим, то чи має сенс залишати його в уряді після відставки Яценюка? Адже ще незрозуміло, від кого з цих двох президент хоче позбутися більше.

Припустимо, голоси для впевненого голосування за відставку сконцентруються, то кого ставити прем'єром? Ви думаєте, тверду відповідь на це питання у Банкової є? Ні. Якщо ставити Турчинова, за якого можуть зібрати голоси в залі, то є загроза, що він стане тією ж альтернативною "розеткою", і тоді питання: "За що боролися?". А якщо Гройсман, який при іншій комбінації голосів теоретично зможе бути затверджений, то чи не втне бува чого амбіційний Володимир Борисович? Та й Парубій на спікерському місці навряд чи президента потішить (а без цього не можна).

А якщо ж зберігати Яценюка на посаді, то тоді президенту без першого віце-прем'єра Ковальчука - теж не обійтися. Порошенку потрібен вмілий і активний координатор президентської більшості в Кабінеті міністрів. Думки про відсутність такої більшості президент, під чиїм патронатом, згідно з Конституцією, трудяться лише два міністра - закордонних справ і оборони, навіть не допускає. При будь-якому переформатуванні уряду, в разі збереження Яценюка, гаранту потрібний Віталій Ковальчук. А якщо Яценюк і далі буде опиратися і не побажає вносити саме цю кандидатуру на пост першого віце? Як тоді створювати Кабмін в Кабміні? Як ефективно контролювати розподіл "енергії"?

Може, Яценюк під громадським тиском піде у відставку сам? І тоді можна буде більш-менш спокійно розібратися всередині коаліції з апгрейдом уряду? Але в цей варіант на Банковій вірять мало. Спонсори не відпустять Яценюка, а Арсеній Петрович не відчепиться від трибуни.

Ось і шукає президент варіант, який міг би влаштувати донорів, забезпечити йому більшість місць в уряді, врахувати всілякі інтереси тих груп і фракцій, які можуть взяти участь або в знятті Яценюка, або в призначенні нового прем'єра, а також формуванні складу уряду.

Нехай шукає. Нехай засовує в бордові піджаки ікони стилю. Нехай хапається за вчора. А завтра вже тут. Воно в здорових клітинах. І їх стає все більше. Тому що люди, які навчилися не боятися, поступово починають розуміти, що цього мало. Треба ще щось вміти. І вони починають вчитися. Вони починають сумніватися, як розумні, а не вірити в своє усезнайство, як дурні. Тільки не всі з них здогадуються, що викривальної сміливості і навіть професіоналізму не завжди достатньо. Для того, щоб бути корисним своїй країні, потрібно вміти бути незалежним. І чітко розуміти, де закінчуються інтереси України, а починаються інтереси інших країн і корпорацій; де закінчуються інтереси українського суспільства, а починаються особисті інтереси керманичів. Всім нинішнім генераторам кадрів - і зовнішнім, і внутрішнім - потрібні слухняні, залежні. Але залежним ця країна не потрібна.

Юлія Мостова

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---