З нашою бригадою генерали поховали свої злочини, - бійці 51 ОМБ*

Вже півтора року в Україні триває війна. Кривава, несправедлива і розв’язана не нами. Від війни втомилися всі: військові, волонтери, родичі. Всі, окрім керівництва країни, яке не готове цю війну закінчувати. Але пам’ять народна жива - ті, хто пройшов крізь полум’я війни і на власні очі бачив, як їхніх побратимів шматували осколки, пробачати винуватцям не готові. Не готові до того, що люди, які їх посилали на вірну смерть, досі при посадах, лише міняють автомобілі. Не готові до того, що нову українську техніку вони бачать лише на телеекранах у звітах про чергові поставки за кордон. Не готові до того, що їхні родини, які залишилися тут без опори, змушені віддавати останні копійки за «комуналку».

Про те, як сьогодні шанує держава своїх захисників, та як зупинити війну, говорили учасники прес-конференції, організатори відзначення Дня захисника України в Луцьку вчора, 14 жовтня.

Нагадаємо, на свято Покрови наша країна віднині відзначає День захисника України, тепер це – загальнодержавний вихідний день. З цієї нагоди в Луцьку вчора, 14 жовтня, зокрема відбулася низка заходів за ініціативи представників партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»: був відкритий музей пам’яті Героїв АТО та Майдану, на Замковій площі відбулися урочистості для воїнів ЗСУ, добровольчих батальйонів та громадських формувань, мистецьке дійство «Козацькому роду нема переводу» на Театральній площі.

«Якби нагородили всіх героїв - було б питання, чого нас розформували»

В рамках одного із заходів за мужність і незламність духу, самовідданість, виявлені у захисті суверенітету і цілісності України під час АТО волинським бійцям вручили нагороди від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур».

Один із нагороджених - боєць 51 ОМБ, кандидат в депутати Луцької міської ради від УКРОПу Олександр Кравченко - нині служить в 14 бригаді за контрактом. До війська він пішов ще за першої хвилі мобілізації.

«Служу я з першого дня. Луганську область знаю краще, ніж Волинську. За весь цей час сьогодні я отримав першу нагороду. Як був призваний у званні солдата, так ним і залишаюся. Хоча за характером служби доводилося виконувати роботу на рівні командирів. Спершу казали, що мобілізованим звань не дають. Тепер я контрактник, але все залишилося як і було», - каже він.ЧИТАТИ ЩЕ: «ДЛЯ МЕНЕ ВІЙНА РОЗПОЧАЛАСЯ З ВОЛНОВАХИ», - ЛУЧАНИН ОЛЕКСАНДР КРАВЧЕНКО

Власне, про те, що бійцям колишньої 51 ОМБ не дають нагород, до яких представили їх вже більше року, волинські видання писали не раз. В Адміністрації Президента ще минулого року лежало без відповіді 150 подань. У військових на цю ситуацію власний погляд.

Начальник медичної частини 51-бригади, старший лейтенант Олександр Серватович додає: звісно, приємно, коли тебе нагороджують. Але в ситуації з 51-ою ОМБ - все набагато складніше.

ЧИТАТИ ЩЕ: ПОЛОВИНА БІЙЦІВ ЗІ СХОДУ ГОТОВА ЙТИ В КИЇВ, - ОФІЦЕР 51 ОМБР

«Наша 51 бригада - Богом забута. Щоб отримати нагороди, треба скоріше вмерти. Було таке, що хлопці випрошували нагороди хоча б покійним. Жоден список до нагородження не дійшов. З нашою бригадою ховали і свої злочини генерали. Поховали героїчну бригаду, яку обстрілювали від Курахового до Іловайська. Якби ж нагородили всіх героїв - було б питання: чого нас розформували», - каже він.ЧИТАТИ ЩЕ: ТИМЧУК ПРО 51 ОМБ: ГЕРОЇ ДЕЗЕРТИРАМИ ОДНОЧАСНО БУТИ НЕ МОЖУТЬ

Власне, за бойовим шляхом 51-ї окремої гвардійської Перекопсько-Харківської Празько-Волинської ордена Леніна двічі Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізованої бригади 13 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України можна описати всю історію АТО від травня до вересня 2014-го. Адже після розстрілу блок-посту під Волновахою, бійців 51-ї ОМБ розпорошили і прикомандировували до інших частин. Так, розрізнені підрозділи воювали в усіх гарячих точках: Лисичанськ, Савур-Могила, Іловайськ, Мар’їнка. А тепер через це демобілізовані бійці мають проблеми з оформленням документів на посвідчення учасника бойових дій.

Після Іловайська 51 ОМБ не стало – її розформували. Натомість винуватців розстрілу під Волновахою, Іловайської трагедії так і не покарали.ЧИТАТИ ЩЕ: ЯЦКІВ ПРО 51 ОМБ: «РОЗФОРМУВАННЯ ЧАСТИНИ – ЯК ПОХОРОН»

Волинські бійці навіть зустрічалися з цього приводу з президентом. Так, Петро Порошенко запевнив, що основою 14-ї механізованої бригади стануть бійці 51-ї бригади, які найкраще себе проявили під час антитерористичної операції на Донбасі. Але рік по тому настало гірке розчарування.

«На зустріч до Президента ми не скаржитися приїхали. Ми просили зберегти принаймні кістяк бригади, передати прапор, зберегти нагороди, історію і дозволити змінювати штат, щоб він відповідав сучасному веденню бою. Президент слухав, кивав генералам, щоб ті записували. Натомість же розповів слізну історію, як його син воює, і назвав його мінометний розрахунок, якого немає в природі. Закінчилося тим, що хлопців з бригади порозкидали, викинули за штат. Наново нашвидкуруч зібрали 14 бригаду», - каже Олександр Серватович.«Те, що я бачив після Іловайська, – це 13 КАМАЗів з тілами»

Зрештою, в будь-якому разі те, що пережили ці чоловіки, так просто не забувається.

«Образа в хлопців лишиться, і якимись подачками це не залатати. Ті, які бачили війну, - не простять полеглих. Бо те, що я бачив після Іловайська – це 13 КАМАЗів з тілами в перший день. І я на 4-й день кажу Толіку: «Мені треба своїх відсортувати». А він мені каже: «Извини, Саня, сели специально обученые люди, списки все забрали». Це демократична держава? Що вона ховає, від кого? А нагороди нам треба: спитайте, чи ці хлопці нагороджені», - з болем в голосі розповідає він.

До слова, нині Олександр Серватович – довірена особа кандидата на посаду Луцького міського голови від УКРОПу, голови правління Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Олександра Товстенюка.

З лютого 2015 року за підтримки Фонду «Новий Луцьк» в місті діє програма реабілітації бійців АТО. Власне, піклуватися по них мала б держава, але сьогодні військові сам на сам зі своїми проблемами. Хоча вони надзвичайно потребують підтримки і допомоги психологів.Програма реабілітації бійців АТО від Фонду не постійнодіюча, бо її автори вірять, що війна врешті закінчиться, і все в країні налагодиться.

«Фахівці працюють не лише з бійцями, а й з дружинами, батьками, дітьми. Їм надають допомогу психологи, ми відправляємо їх в санаторії, з ними проводять арт-терапію. Але це треба робити на загальнодержавному рівні. Бо зростає алкоголізм, домашнє насильство, а влада нічого не робить. Бійці вчиняють самогубства, але про це мовчать. І це лише початок, а що буде за рік-два?», - наголошує кандидат на посаду міського голови на необхідності реабілітації бійців.Додамо: згідно зі статистикою Міноборони, з початку 2014 року 171 військовий вчинив самогубство.

«Нова техніка на передовій – це волонтерські джипи»

Після всіх невдач керівництво держави досі не зробило жодних висновків, кажуть бійці. Особливо вони «поважають» генералітет, який залишився при справах.

«Коли вони до нас приїжджали (генерали – ред.), то ми дивувалися, як вони взагалі ходять. Таке враження, що в них голова вросла в шию – такі «підтягнуті». З початку бойових дій не змінили жодного генерала. Не вчаться ні на чужих помилках, ні на своїх. Екіпіровка, яка на нас була - все дякуючи друзям і волонтерам», - каже Олександр Серватович.

Власне, з того часу мало що й змінилося, кажуть бійці. Нову техніку, якою хваляться на центральних каналах, в зоні АТО так ніхто й не бачив.

«Зараз ситуація в ЗСУ так критично не виглядає, як спочатку. Але основні речі, які необхідні для ведення бойових дій, і досі забезпечуються за рахунок людей. Армія видає техніку часів Радянського Союзу, яку ми за власні кошти ремонтуємо. Минулої зими всі радіатори на БМ-21 за рахунок волонтерів перепаяли, щоб техніка була в бойовій готовності. Було таке, що під час відводу техніки з «передка» в машини роз’їхалися задні осі, і мусили її відтягувати на буксирі. Ми надсилаємо запити на запчастини в штаб тилу на 2-3 листках, а в результаті отримуємо маленьку коробочку з трьома позиціями. Нова техніка на передовій – це волонтерські джипи, якою ми можемо робити рекогностування місцевості. Нової техніки в ЗСУ немає. Пам’ятаєте «нові» танки, вручені Президентом? Вони були взагалі без зв’язку, як командир міг віддати підлеглим команду?», - розповідає Олександр Кравченко.ЧИТАЙТЕ ДЕТАЛЬНІШЕ: КОМБАТ 14-ОЇ БРИГАДИ ВІДМОВИВСЯ ВІД «ЛОМАЧЧЯ», ЯКЕ ПРИСЛАЛИ ЗАМІСТЬ ТАНКІВ

«Нам Тарантіно позаздрив би, який ми «хлам» підняли і показали, чим воюємо», - додає Олександр Серватович.

Зрештою, сьогодні Укроборонпром більше лобіює бізнесові інтереси, а не інтереси власного війська, на жаль, - каже засновник Фонду «Новий Луцьк», член політради Українського об’єднання патріотів - УКРОП Ігор Палиця.«Укроборонпромом поставили керувати людину, яка у Президента працювала в Херсоні ріелтором - продавала автобуси «Богдан». І сьогодні Укроборонпром хвалиться, що ми нові танки «Оплот» продаємо Арабським Еміратам і іншим країнам за валюту. А тим часом у нас нема чим воювати. Це при тому, що оборонний бюджет України цього року - 96 мільярдів гривень», - акцентує політик.Сьогодні підрозділи, які дислокуються в тилу, мають краще забезпечення, аніж в зоні АТО. Там же все й надалі залишається на плечах волонтерів.

Як закінчити цю війну?

Якщо влада визнає офіційно війну, доведеться припинити бізнес в Росії і прикрити російський бізнес в Україні. Доведеться припинити таємні зустрічі. Але це навряд чи вигідно нинішньому керівництву держави, коли підприємство Президента виграє в російському Липецьку суди.У будь-якому разі війну треба закінчувати, наголошує Ігор Палиця. Найперше – відкрито сідати за стіл переговорів, домовлятися про мир і чесно розповісти про все українцям.

«Ми не знаємо, про що домовляються в Мінську, в Парижі. Після переговорів Президент Франції і канцлер Німеччини розповідають одне, а наше керівництво - зовсім інше. Я думаю, основна проблема України сьогодні – це те, що чиновники не кажуть правди. Ніхто не знає, чому дали розгорітися полум’ю в Криму, чому здали Донецьку і Луганську облдержадміністрації, поки це можна було вирішити вчасно. Нам треба було зробити так, щоб конфлікт не почався, треба було сідати і розмовляти або подавлювати одразу. Або ж розібратися з тими, хто допустив до цього, хто дав команду випустити зі Слов’янська 12-кілометровий караван, який їхав до Донецька 16 годин», - наголошує політик.Створювати нову армію треба було мінімум півроку тому, вважає він. Треба було переводити на контракт добровольців – за чесних і достойних умов половина б з них захотіла б перейти на контракт. А дійшло до того, що у військо в рамках 4-6 хвиль мобілізації довелося людей заганяти ледь не силою, бо всі побачили, як ставиться держава до тих, хто їх захищає.

Ніхто до сьогодні не проводив жодної ідеологічної роботи, не мотивував, чому треба йти в армію, чому треба ставати на захист України, не демонстрував, що поки військові охороняють мир на сході – їхні родини захищені державою.

Відтак, країна мала б по-іншому берегти й розвивати країну, вважає політик. Треба зробити так, щоб Україна стала настільки процвітаючою державою, що Криму і Донбасу самому захотілося повернутися.

І для цього не потрібно багато: ліберальні податкові закони, зменшення податки на зарплату, збільшення на 4-5 тисяч прожиткового мінімуму, вкласти гроші в дороги.

«Ще півтора роки тому ми повинні були показати ще тільки Криму, що в нас починає розвиватися рай. Та вони самі зробили б все, щоб повернутися», - зауважує Ігор Палиця.

Натомість сьогодні влада перекладає відповідальність один на одного. А ось для військових нічого не робить.

«В Одесі є чимало закинутих земельних ділянок, які належать Міноборони. Інвестори просили цю землю, а навзамін вони пропонували 25% квартир віддати військовим, яким досі ніхто не надав обіцяного житла. Я в ці переговори не втручався, бо Міноборони веде брудну гру. Воно відмовило інвесторам, і земля досі стоїть пусткою, ймовірно, ці землі тримають для своїх компаньйонів. І на Волині ситуація така сама. Або ж інший приклад: уряд виділив гроші на придбання квартир військовим за ціною 5 тисяч за метр квадратний. Але ж в Одесі і цін таких нема. Їх просили: давайте ми купимо менші квартири за реальною ціною, але Кабмін на це не погоджується», - розповів Ігор Палиця зі свого досвіду перебування на посаді голови Одеської ОДА.ЧИТАТИ ЩЕ: 2,5 МІЛЬЙОНА НА ЖИТЛО РОДИНАМ ЗАГИБЛИХ ЛУЧАН – ЗА ЦІНАМИ, ЯКИХ НЕМАЄ

***

Врешті, з твердженням, що війну можна закінчити лише за допомогою переговорів, а не зброєю, згідні й Олександр Серватович та Олександр Кравченко.

«Коли ми розмовляємо – ми не стріляємо», - кажуть бійці. І розповідають про блок-пост під Волновахою. Тоді, з їх слів, після перемовин і перепалок з місцевими мешканцями волиняни таки дійшли згоди. Наступного дня, після розстрілу, вони бачилися з тими самими людьми, і вони переконували, що не причетні до цього. Тож правда про те, хто організував напад на блок-пост під Волновахою, може виявитися далеко не такою однозначною…

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---