Савченко не обміняли з волі Порошенка, – Корбан у суді

Свою «політичну» історію – від початку 2014-го, коли «країна почала розвалюватися на частини», і до моменту, коли його 31 жовтня затримала СБУ, Геннадій Корбан розповів у промові в суді. Він шокував країну заявами про те, що ще на початках Надію Савченко можна було обміняти на «якусь» Наталію Іванову в Донецькій області, але цього не захотів сам Петро Порошенко.

Розповів Корбан і про приватний «Фонд оборони країни», в який Ігор Коломойський вклав близько мільярда гривень особистих коштів, а сам Геннадій Корбан – близько 200 мільйонів. І все – українським воїнам.

Пізніше про цей виступ адвокат Геннадія Корбана Андрій Богдан скаже: «Такі виступи іноді входять в історію».

А найближчий соратник лідера партії УКРОП, кандидат у мери Дніпропетровська Борис Філатов, поширюючи розшифровку виступу Геннадія Корбана на своїй сторінці у «Фейсбуці», написав: «Читати всім. Останнє, чим міг захистити себе Корбан – це пам'ять. І людська вдячність».

«Волинська правда» передруковує виступ Геннадія Корбана, так як відео, оприлюднене в Інтернеті, через погану якість звуку не дає можливості вникнути в глибину сказаного.



Пропонуючи читачам ключову промову Корбана в ході нічного засідання суду 6 листопада 2015 року, адвокат Андрій Богдан написав: «Уночі, під час суду над Корбаном суддя Лариса Цоколь дала слово. Підзахисний сказав промову, яка не залишила байдужою жодну людину в залі. Прокурори впали в ступор, конвой заслухався, а суддя не набралася сміливості, щоб перебити. Такі виступи іноді входять в історію».

А ось, власне, і сама промова:

«Ваша честь, дякую вам за терпіння і за професійне ведення процесу! Хочу розповісти вам кілька цікавих історій, якщо ви не проти – вам теж буде цікаво, чому все це відбувається.

До 2014 року я був бізнесменом. Досить відомим, з досить неоднозначною репутацією. Я займався злиттям і поглинаннями. Про це багато писали в пресі.

У 2014 році, коли стався Майдан у Києві, ми теж його підтримали. Тоді країна почала розвалюватися на частини – так склалася ситуація. І тоді Ігор Коломойський подзвонив Олександру Турчинову, який виконував обов`язки президента, і сказав: «Ми готові взяти на себе відповідальність і утримати схід України від катастрофи, що насувається з боку Російської Федерації».

Коли Коломойського призначили губернатором, ми взяли на себе відповідальність також за Запорізьку область – там не було губернатора понад рік. І трохи пізніше призначили губернатором Одеської області Ігоря Палицю – за протекцією Ігоря Коломойського.

Мало того, що ми самі взяли на себе таку відповідальність, ми ще й запропонували іншим багатим людям, які є в нашій країні (Ахметову, Ярославському, Новинському, Пінчуку) теж взяти на себе відповідальність за області південного сходу. Зокрема, це стосувалося Донецької та Луганської областей, Харківської області. Але вони відмовилися – побоялися взяти на себе відповідальність у такий час. Я розумію, що в Києві було трохи не до цього, оскільки тут ще тлів Майдан і люди не зовсім розуміли, що відбувається на південному сході України.

4 березня нас призначили, ми увійшли в адміністрацію (ключі від адміністрації нам передали місцеві активісти, які охороняли обласну адміністрацію, поки там було безвладдя). Вже 10 березня поїхав потік російських «туристів» – «туристів» «русской весны». Активно хлинув потік в Донецьку, Луганську, Харківську, Одеську, Дніпропетровську та Запорізьку області. І тоді ми вперше опинилися в ситуації, коли у нас не було міліції, тому що їхні колеги (киває на прокурорів – примітка адвоката) одягли «колорадські стрічки». І взагалі, не вийшли захищати адміністрацію та інші адміністративні будівлі. Прокуратури практично не було. Армії теж не було. Ось у той момент ми змогли мобілізувати охоронні структури, які були в тих містах, змогли мобілізувати активістів, які вийшли і фактично запобігли падінню південного сходу і його відходу в бік Російської Федерації.

Я кажу це не для того, щоб перед вами похвалитися або отримати якусь подяку від вас – ми це робили не за подяку. І ми це не продавали».

Далі Геннадій Корбан спростовує казочку влади про якусь приватну армію:

«Штурмів у Дніпропетровську за березень було 3 чи 4. Очолював їх Олег Царьов – якщо пам`ятаєте такого – народний депутат. У результаті ми купили їм усім квитки в Російську Федерацію, посадили на потяг і таким чином зберегли південний схід України. Це було зроблено і в Одесі – там були теж трагічні події, це було зроблено в Запоріжжі, але це не було зроблено в Луганську і Донецьку, бо губернатор Сергій Тарута не зміг впоратися і вирішити це питання так, як його вирішили ми.

Після того, як у Луганську та Донецьку почалося масове захоплення адміністративних будівель, ми зрозуміли, що кордон від Дніпропетровської області пролягає лише за якихось сто з гаком кілометрів. Там почали захоплювати склади зброї, озброюватися, у них вже була стрілецька зброя. Фактично ми вже розуміли, що вони підійшли близько, впритул до кордону Дніпропетровської області з боку сходу, вони підійшли до межі Одеської області з боку Придністров`я, а у нас не було нічого. І ось тоді справді вперше в Україні ми сформували перші батальйони добровольців – я особисто дзвонив міністру МВС Арсену Авакову, він мені особисто видав наказ на такий батальйон, який назвали «Дніпро-1». Таких батальйонів ми сформували дуже багато – вони всі в системі МВС, це не приватна армія, як це розповідають. Такі ж батальйони територіальної оборони ми сформували під систему Збройних сил України – і теж достатньо».

У приватний «Фонд оборони країни», зі слів Корбана, Ігор Коломойський вклав близько мільярда гривень особистих коштів, а сам Геннадій Корбан – близько 200 мільйонів. Тому звинувачувати його у розкраданні своїх же грошей є чи не найбільш абсурдно. Фонд створювали для забезпечення добровольчих формувань, які першими стали на захист країни від російського агресора.

«Але у цих батальйонів не було одягу, взуття, бронежилетів – їх тоді взагалі в країні не було, – веде далі Корбан. – Це зараз ми бачимо добре обмундированих хлопців, а тоді цього нічого не було. У них не було касок – на складах у військових були каски 43-го року! Це були такі каструльки. І тоді справді за сприяння нашої адміністрації ми зібрали волонтерів і створили приватний «Фонд оборони України» – приватний, не державний, і ніякі бабусі туди не платили жодних грошей, оскільки у нас навіть не було тризначного номера (для цього потрібна була спеціальна постанова Кабінету міністрів). Ми створили приватний фонд, який сформували для волонтерів, куди Коломойський влив свої кошти. Думаю, до мільярда гривень. Туди я особисто влив близько двохсот мільйонів гривень особистих коштів. Я небідна людина, я займався бізнесом. І за ці гроші купували каски, бронежилети, купували взуття, форму. Почали виробництво сухпайків для солдатів. Адже і сухпайків тоді не було. За ці гроші купували транспорт – різний, який тільки можна. За ці гроші, коли до нас звернулося Південне командування на чолі з командувачем – він, командуючий, прийшов до нас в адміністрацію і сказав: «У мене немає ні акумуляторів, ні коліс, ні шин, у мене немає нічого». До нас в аеропорт перебазовували авіаполк, а гасу не було. Літаки не літали. І тоді Коломойський за свої гроші заправив ці літаки, ці танки. І ніхто досі не виставив нікому рахунок.

У квітні практично Донбас уже запалав – йшли бої, він був окупований, і тоді ми змогли через Міністерство оборони офіційно отримати наряди на зброю для солдатів, для тих батальйонів, які ми сформували (для МВС і тероборони). Це була стрілецька зброя і гранатомети. У них не було більше нічого – ні бронемашин, ні кулеметів – нічого! Проте вже тоді ми розуміли, що батальйон «Донбас», який формувався також у Дніпропетровській області, як і батальйон «Луганськ», як і інші батальйони («Шахтарськ» та інші) – вони всі були прикомандировані до Дніпропетровського УВС, формувалися у нас за рахунок ось таких фондів, а далі ми їх віддавали за місцем дислокації, вже обмундированих. І ось тоді фактично вони вийшли на межі Дніпропетровської області – і батальйон «Донбас» вв’язався у перший бій на кордоні Дніпропетровської області – Іскра, Карлівка– це були невдалі бої, вони втратили людей. Ми розуміли, що якщо ми не дамо відсічі, то впаде місто.

Я хочу, щоб ви розуміли, що таке Дніпропетровська область. Донбас – це лише вугілля і металургійні потужності. Так, вугілля – це важливо для країни, але Дніпропетровська область – це марганцеві руди, це залізні руди, це «Південмаш» і так далі. Тобто якби Дніпропетровська область впала, то сьогодні ми би з вами всі, в тому числі і ці прокурори (дивиться на них) жили сьогодні в іншій країні – в ІНШІЙ! Яка була б поділена по Дніпру. Не було б сьогодні в Україні ні Дніпропетровської області, ні Херсонської, ні Миколаївської, ні Одеської і ні Запорізької. Тому що в Запоріжжі рік не було губернатора. Фактично ми здійснювали патронат над Запоріжжям і з другого боку – над Одесою. Ми замкнули їх, провели операцію «плоскогубці».

Після цього у травні ми звернулися до Турчинова, який тоді виконував обов`язки президента, про те, що ворог стоїть вже практично на порозі Дніпропетровської області. Турчинов сказав: ну, якщо ви щось можете – робіть. Тому, сидячи в Києві, вони займалися масою інших справ. І тоді ми провели поліцейську операцію – в ній загинули 2 чи 3 людини, не тисячі! Ми звільнили місто Красноармійськ, Димитров, Добропілля, Олександрівку, Великоновосілківський район і звільнили Маріуполь спільно з батальйоном «Азов». Ось тоді в Маріуполі загинуло 2 чи 3 людини, сім`ям яких Ігор Коломойський відразу ж купив квартири.

У травні ми фактично без втрат взяли частину Донецької області, включаючи Маріуполь, й вибудували оборонні споруди спільно з Південним командуванням. Ці оборонні споруди зайняли армійські підрозділи і підрозділи територіальної оборони, які були сформовані в Дніпропетровській області.

Це історія, Ваша честь, яку не можна забути, так як вона пропущена через себе. Я кажу це вам, оскільки тут багато людей, багато пройшли різні стадії цієї історії. Я її пройшов – від початку і до кінця. В усякому разі до того кінця, поки ми були в адміністрації і поки я не опинився тут».

Про першу зустріч із Петром Порошенком, тоді ще кандидатом у президенти, у травні 2014-го Геннадій Корбан розповідає:

«Я як зараз пам`ятаю – він набрав мене на мобільний, сам, і сказав: «Геннадію, ви – герой». У мене навіть зберігся його номер. Я відповів «спасибі», але сильно це якось не сприймав – ну, подзвонив, то й подзвонив. Тоді, в травні, всі вірили, що якщо ми виберемо в один тур президента, то весь цей кошмар закінчиться, що він владнає ситуацію на Донбасі, тому що Крим до того моменту був остаточно втрачений. Він приїхав до Дніпропетровська з передвиборчим туром. Ми зустрілися – я і Ігор Коломойський. Він приїхав познайомитися, проконсультуватися. Тому що він був взагалі не в курсі, що відбувалося, якщо чесно. Ми йому тоді сказали: «Петре Олексійовичу, потрібно акуратно, тому що можна покласти багато людей і хтось повинен буде дивитися їх матерям в очі, їхнім дружинам або діткам. Ми сказали тоді: «Якщо ви почнете повномасштабну операцію, то загинуть тисячі людей, оскільки не закрито кордон зі сходу і звідти зайде симетрична сила: рівно стільки, скільки ми заведемо танків на Донбас – стільки ж зайде з Російської Федерації танків, ракет і всього іншого. Тому діяти потрібно акуратно, спокійно, як ми діяли в чотирьох районах, в Маріуполі, де обійшлося практично без жертв».

Він послухав, зробив свої висновки, обрався у президенти. Після цього було багато церемоній і балів, але тим не менш війна розгоралася все більше і більше. І тоді було ухвалено рішення розпочати повномасштабну операцію. Пан Гелетей був призначений міністром оборони, який впевнено пішов вивішувати прапори над містами Донбасу. У цей момент навіть у тієї армії, якою командував Гелетей, теж нічого не було: зв`язку, касок, бронежилетів, форми нормальної, вони були в кросівках – це були чорнопіджачники. Якщо хтось знає – це ті, хто йшли у Другій світовій війні першими в бій проти нацистів. Тому вони приїжджали до нас і просили про допомогу. У мене в приймальні стояла черга – черга з військових, у тому числі з військових прокурорів, яким теж потрібна була допомога (у них не було транспорту, бензину – взагалі нічого). У них не було тепловізорів, а ми вже навчилися тоді забезпечувати фронт усім необхідним. Зауважте – в цей час ми керували деякими областями і підтримували там нормальне життя, медицину, соціальну сферу, освіту і так далі І патріотизм! У всіх цих областях майоріли українські прапори – у Дніпропетровську взагалі була хвиля: люди вивісили на балконах прапори – в російськомовному місті! Те ж саме в Одесі, Запоріжжі тощо.

Окремий епізод промови – про те, як Петро Порошенко «злив» Надію Савченко. Йому тоді було не до неї. Ось як це було зі слів Геннадія Корбана:

«Війна розгоралася, і в кінці травня Савченко потрапила в полон під Луганськом. Якраз був момент, коли Порошенко обирався президентом. Я скажу чесно – я періодично вів переговори з терористами, такими, як Безлер, Захарченко, такими, як «Ташкент» щодо обміну полоненими, бо періодично люди потрапляли в полон і їх потрібно було забирати звідти. Допомагало нам у цьому СБУ. СБУ! Ми спільно з ними вели операції з обміну полоненими. Тобто полонені, які потрапляли до наших військових, ми здавали в СБУ, а потім обмінювали на наших хлопців, які були там.

Я зв`язався з Безлером. Він сказав – не питання, можемо поміняти. Коломойський дзвонив Наливайченку, я їздив, ну загалом ми майже домовилися, аби обміняти Надію Савченко на якусь Наталію Іванову в Донецькій області. Тоді Петро Олексійович став президентом країни. Він тоді не зовсім ще розумів, як це все відбувається. І все було домовлено (у справі Савченко), і в якийсь момент сказали – ні, треба щоб президент дав добро. Я тоді взяв за руку сестру Надії Савченко – Віру і повів до Адміністрації Президента. Можете запитати – вона підтвердить. Президент її не прийняв, але прийняв Борис Ложкін. Ми домовилися. Я розповів, за якою процедурою ми здійснювали обмін, коли був Турчинов. Вони це послухали. І сказали – в принципі так, вони згодні, але є нюанси. У результаті цей обмін не відбувся. Тому що Порошенко не дав добро на цей обмін. І тоді я сказав: «Шановний Борисе Євгеновичу Ложкін, вам доведеться міняти цю жінку через всі міжнародні організації, які тільки є у світі. Якщо ви не погодитеся, це буде велика жертва, її передадуть до Росії, і в результаті з цього зроблять велику проблему. Але мене не почули. Тоді вперше. Ну, буває. А далі... (дивиться на адвоката Богдана). Ні, не можна розповідати? (посміхається).

Потім у мене були особисті бесіди з президентом Порошенко. Він зі мною радився. Те, що ми пройшли три-чотири місяці тому, він тільки пізнавав, тому в якийсь момент, Ваша честь, наші погляди на життя розійшлися. І в березні 2015-го року ми пішли у відставку з Дніпропетровської обладміністрації. Тоді мене запросив пан Аваков і сказав: «Тут така ситуація – тобі треба виїхати». А чого? «Ти розумієш, ти – герой, все добре, але там стільки у вас відбувалося в цій Дніпропетровській області, що один господь Бог розбереться. Тому тобі краще виїхати, тому що президент сказав, щоб ти поїхав». Я йому відповів, що це неможливо: у мене тут, вибачте, двоє хворих батьків, яких я не відвіз під час війни. Лежачих. Лежачих! (вказує у бік прокурорів.). Там, де ви тупотіли чобітьми. І в мене тут четверо дітей. Троє неповнолітніх, одному з яких ще немає і року. Я тут виріс. Я не кинув цю країну в той момент, коли їй було важко. Це знаєте, як з жінкою. Коли їй загрожує небезпека, саме та людина, яка щиро підставить плече, є надією для неї. Ми підставили Батьківщині плече. Не за гроші. Я не кажу, скільки нам це коштувало і що ми хочемо назад отримати якусь подяку. Але ми підставили плече в той момент, коли багато сиділи на дивані і дивилися, що відбувається по телевізору. І не шкодували ні про що, бо робили це абсолютно щиро, абсолютно чесно. Не наживали на цьому ні копійки, а тільки втрачали. І це був наш усвідомлений вибір».

Далі – про політичну складову справи:

«Але наші політичні погляди з Порошенком остаточно розійшлися. І тоді в червні (2015-го) була зареєстрована партія «Українське об`єднання патріотів – УКРОП». Я є лідером цієї партії. Я є головою політради цієї партії. Мене знають всі фронтовики, зі мною вітаються прості люди, тому що у мою адміністрацію були відкриті двері. Ми увійшли у 18 облрад по всій країні. У 150 містах проголосували за нашу партію, де ми пройшли 5-відсотковий поріг. Ще до цього я виступав і говорив, що знаю про те, що в прокуратурі є група якогось Божило. Можна я запитаю (показує на прокурора.), чи знає він, хто це? Ні? Ну гаразд. Я вже чув усі ці прізвища, які згадані в цих справах: Величко, Рудик, там, правда, не було «Фонду оборони», тому що це абсурд. Я публічно сказав, про те, що маю інформацію про те, що проти мене готують кримінальні справи. Я сказав, що нікуди не поїду, бо тут живуть мої діти. Тут поховані мої бабусі і дідусі – релігійні євреї, які живуть тут разом з українцями тисячу років! Тисячу років разом! Тут живуть мої хворі батьки, яких я не можу нікуди відвезти. Тому що у моєї мами хвороба Паркінсона, вона не ходить. Вона ходить у пелюшках, вибачте за вираз, де ви перевертали у неї в будинку. І тому я сказав – не виїду. Буде що буде. Буду робити свою справу і те, що вирішив. І сьогодні влада, залишила цих людей на службі для того, щоб, Ваша честь, мати можливість тримати на гачку таких, як я, таких, як Ви – вибачте, але це правда. Навіть звичайних людей, протримати 120 годин без єдиного документа, цинічно посміхатися і говорити те, що вони говорили. І все це в нашій країні – після Майдану, після тисяч загиблих на Донбасі.

Вся ця промова була сказана до того, що справа моя сфабрикована, є повна підтасовка фактів, які вказані в цій справі. Затримали мене незаконно. Я жодного разу не залишав Україну і останні два роки я вилітав з країни – можете перевірити – три чи чотири рази на короткий термін. Причому діти і батьки залишалися тут. Нещодавно мені потрапила до рук газета «Вести». Там було написано, що батальйон «Шайтан-Абат» у кількості 500 чоловік провів спецоперацію, схопили відомого злочинця Корбана.

Ваша честь, я підтримую клопотання своїх адвокатів і прошу відпустити мене у зв`язку з незаконним моїм утриманням».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---