Програма діяльності уряду Гройсмана нагадує документи часів СРСР

В програмі нового прем'єр-міністра Володимира Гройсмана навіть більше, ніж у його попередника Арсенія Яценюка, відверто популістських положень. В цьому переконані журналісти каналу 24, які проаналізували програму діяльності урядів - старого та нового.

Новий – частково старий уряд Володимира Гройсмана називає себе антикризовим, але, як і попередники, націлений на тотальні реформи. Новопризначений прем'єр із завзяттям взявся за роботу, а під час виступу перед депутатами пафосно заявив, що покаже, як управляти державою, підкресливши, що його уряд не буде зав'язаний на корупції.

Схожі заяви робили багато українських прем'єрів, правда, згодом все відбувалося навпаки. До речі, екс-прем'єр Арсеній Яценюк упевнений, що його Кабмін був одним з найкращих за роки незалежності...

Щоб хоч якось оцінити потенціал нового уряду, можна для початку прочитати і проаналізувати програму його діяльності. Заодно і заглянувши в програму Арсенія Петровича, щоб мати більш об'єктивне уявлення, що ж чекає на українців найближчим часом. Треба відзначити, що програму Яценюка на 2015 рік підтримали 269 народних депутатів. Програму Гройсмана вдалося проголосувати лише з третьої спроби. Це свідчить про те, що парламентарії не поспішатимуть назустріч ініціативам нового Кабміну, що значно ускладнить його роботу. Тому невідомо, хто кому і що покаже.

Багато цифр і європейський вектор

В грудні 2014 року Арсеній Яценюк на презентації своєї програми традиційно для нього сипав цифрами і вже набридлими українцям гучними словами: дебюрократизація, дерегулювання і децентралізація. Тоді чинний прем'єр обіцяв нову політику управління держвласністю, нову економічну політику, нову правоохоронну систему і нову антикорупційну політику. Ключовий момент – підготовка і "надалі" (правда, невідомо, якому) вступ до ЄС. Цей головний пункт своєї програми його Кабмін провалив. Через закон про електронні декларації майна чиновниками, де було прописано скасування кримінальної відповідальності за помилкове декларування до 2017 року, Україні відклали введення безвізового режиму з ЄС. Так що про вступ поки можна забути. Перш за все, через те, що нашу країну в об'єднаній Європі сприймають як дуже корумповану, що підтвердив, зокрема, негативний результат референдуму в Нідерландах про приєднання нашої країни до ЄС. Тому це ще один мінус діяльності уряду Яценюка, який обіцяв боротися з корупцією.

Півтора роки тому Арсеній Петрович, виходячи з ситуації на сході України, один з акцентів зробив на посиленні національної безпеки і підвищенні обороноздатності, зокрема, зведенні "Європейської стіни" для зміцнення кордону. Був створений відомий "Мінстець" для посилення української пропаганди як в нашій країні, так і за її межами – забезпечення іномовлення. За рік було зроблено дуже мало, особливо, що стосується реформи збройних сил. Там, як і раніше, панує плутанина, на багатьох ключових посадах "паркетні" генерали, які абсолютно не знають, як треба планувати і вести військові дії. Постійні кадрові перестановки тільки погіршують ситуацію, оскільки кожен новий начальник починає все робити "під себе". У той же час українським бійцям на сході доводиться викручуватися самим за допомогою волонтерів.

Ще одна з гучних обіцянок – реформування системи правоохоронних органів, проведення переатестації чинного складу співробітників. Створили і Національну поліцію, і Державне бюро розслідувань, і Національне антикорупційне бюро. Радість з приводу появи на вулицях нових поліцейських швидко змінилася розчаруванням. По-перше, їх робота більше схожа на піар, а по-друге, їх діяльність постійно супроводжується скандалами. Як-от з призначенням глави вінницьких поліцейських, який опинився в тісних зв'язках з кримськими сепаратистами. Дуже дивує, як взагалі проводився конкурс, якщо таких очевидних речей ніхто не помітив. Не кажучи вже про те, що то тут, то там нові поліцейські попадаються на старих гріхах попередників – хабарах.

Бюро розслідувань та антикорупційне бюро частково дублюють функції МВС і ГПУ, між ними постійний конфлікт. Хоча експерти вважають, що НАБУ за рік зробило багато, його керівники ввели першими електронний документообіг, але суті це не міняє. З боротьбою з корупцією справи в Україні йдуть занадто погано. І на Заході це чітко бачать.

Немає особливого прогресу в питаннях дерегуляції та децентралізації. Якщо в одному місці держапарат був скорочений, то замість нього з'явилися нові структури (той же "Мінстець"). Скорочення контролюючих органів анітрохи не полегшило життя малому та середньому бізнесу. Якщо говорити про перерозподіл владних повноважень між центром і органами місцевого самоврядування, то частково на місці дійсно стало залишатися більше податків. Це дозволило місцевій владі активно вирішувати господарські питання. Але при цьому багато з цих податків, наприклад, податок на нерухомість, як правило, не сплачуються в повному обсязі. Знову виходить недофінансування.

Про фінансовий сектор можна говорити довго. "Реформа" була зведена до "вільного" плавання гривні з легкої руки глави НБУ Валерії Гонтаревої. У зв'язку з чим українці збідніли в тричі, а ринок чорної валюти виріс. Тут, як кажуть, без коментарів.

У чому таки досяг успіху Арсеній Петрович – роздачі субсидій і виділенні на це з держбюджету величезних грошей – в 2015 році було закладено 24,4 млрд гривень. При цьому, як відомо, комунальні тарифи, особливо на енергоносії зросли в рази. Вельми дивний підхід: з одного боку, збільшують "комуналку", з іншого – повністю покривають її субсидією. Що називається, а сенс? Втім, в діях Кабміну Яценюка в більшості пунктів складно знайти сенс.

Прискорити, підвищити, забезпечити, впровадити...



Програма діяльності уряду Володимира Гройсмана нагадує документи часів СРСР: даєш п'ятирічку за чотири роки. У нашому випадку – за рік. Який пункт не візьми (програма складається з 16 пунктів на 12 сторінках) – новий прем'єр хоче в найкоротші терміни вивести країну з кризи, наздогнати і перегнати. І зробити все дуже ефективно! Як і Яценюк, основним завданням Гройсман вважає виконання зобов'язань, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, Угодою про зону вільної торгівлі, Меморандумом про співпрацю з МВФ, коаліційною угодою і Планом законодавчого забезпечення реформ.

Починає свої реформи Володимир Борисович також з укріплення нацбезпеки і обороноздатності держави. Зокрема, планує перейти до нових стандартів функціональної системи ВСУ за прикладом НАТО. Ідея хороша, але, з огляду на те, що армія розхитана, її втілення під великим питанням. Анонсоване міністром оборони Степаном Полтораком скорочення кількості чиновників після переатестації – вже проходили. На місце старих чиновників приходять такі ж. Без політичної волі нічого не зміниться. А лава запасних дуже коротка.

Крім того, в програмі Гройсмана навіть більше, ніж у Яценюка, відверто популістських положень. Наприклад, – оновлення влади і антикорупційна реформа. Забезпечення прозорості, скорочення адмінпослуг, електронні технології і відкриті дані. Якщо вірити Арсенію Петровичу, то адмінпослуги вже скорочені, що ще хоче скоротити нинішній прем'єр? Що стосується оновлення влади, то цим процесом з особливою насолодою керівництво країни займається майже два роки. Тим часом результат незмінний – корупції менше не стало, старі схеми по оборудкам з бюджетними коштами збереглися.

Про задекларовану відкритість добре свідчить той факт, що главу ГПУ не хочуть вибрати на відкритому конкурсі, мотивуючи тим, що такий підхід є неефективним. У даній ситуації аж занадто прозоро видно, що цю посаду хоче отримати Юрій Луценко. На відкритому конкурсі шансів у нього мало.

Нинішній прем'єр збирається завершити реформу органів правопорядку, забезпечити ефективну роботу Держбюро розслідувань. Для чого треба ввести інститут детективів (таке враження, що дивиться багато західного кіно) і створити військову поліцію. І підвищити зарплати військовим і правоохоронцям. Іншими словами, і далі роздувати штат силовиків, але за великі гроші. Якщо врахувати, що міністром МВС залишився Арсен Аваков, то результати, очевидно, будуть такими ж, як і при Яценюку.

Про судову реформу складно розмірковувати. Приклад, як це робив Яценюк (точніше, не робив) – показовий. Нічого не змінилося, а розчарування і недовіра українців до судової системи зросли. Можливо, Гройсман спробує якість кардинальні зміни. Однак для цього потрібно мати стабільну підтримку у Верховній Раді. Коаліція ж занадто хитка, нараховує 230 депутатів. При цьому для підтримки програми уряду ледве нашкребли голоси, то вже зараз можна точно прогнозувати, що така ситуація буде кожного разу. Або погіршиться. Так що розраховувати, що парламент буде дружно голосувати за урядові ініціативи, не можна. З великою ймовірністю судова реформа провалиться...

Новий Кабмін продовжить децентралізацію і проведе реформу публічної адміністрації. Тобто, забезпечить прозорість роботи Кабміну. Пункт – данина новим віянням і суто популістський. І зовсім незрозуміло, навіщо Гройсману знадобилося вводити нові посади держсекретаря Кабміну і держсекретарів при міністерствах. Знову роздування штату для працевлаштування тих, хто не зміг зайняти більш значні посади. Про яке скорочення держслужбовців можна говорити: як і Яценюк, Гройсман лише збільшує штат.

Один із найбільш популістських пунктів – забезпечення прискореного економічного розвитку. Як можна прискорити те, що в якомусь сенсі відсутнє. Вірніше, знаходиться в перманентній кризі. Тим більше, що військовий конфлікт на Донбасі не завершений, і невідомо, коли це станеться. Українська промисловість знаходиться в жалюгідному стані. Яким чином за рік можна прискорити економічний розвиток – загадка, відповідь на яку, скоріше за все, не знає і сам Володимир Борисович.

Реформа фінсектора – коротко і ні про що. Гармонізація з директивами ЄС – ще одне красиве словосполучення, яке ні про що не говорить простим українцям. Втім, поступова лібералізація валютного регулювання, яку планує проводити прем'єр, свідчить про те, що курс гривні по відношенню до долара і далі буде "плавати" в бік падіння національної валюти.

Також нічого нового немає в і пункті про реформу сільського господарства. Цей сектор реформують десятки років. Але підтримки фермери не відчувають. Все дорого, перш за все, паливо, хоча посівна на носі. Ніяких поблажок трудівникам поля немає, кредити взяти складно. Скрізь монополія великих виробників.

З нового, чого не було у Яценюка – відновлення територіальної цілісності і відновлення Донбасу. Це більше схоже на утопію, ніж на реальний план дій. Хоча один реалістичний момент в тому є – отримання коштів міжнародних донорів. І вже інше питання, що відновлювати неможливо. Головне – вибити кошти і з держбюджету в тому числі. А там потрібні мільярди доларів.

У сфері освіти – продовження підвищення рівня знань дітей та підготовки вчителів і, без чого не проходить жодна реформа – інновації. Краще б збільшили для початку зарплати, а потім підвищували рівень. Тим більше, що новий міністр Лілія Гриневич, у якої нібито є реформістські здатності, взяла курс на ущільнення – класів до 30 з гаком учнів і скорочення штату. Такий підхід мало чим відрізняється від того, що робив свого часу Дмитро Табачник, закриваючи школи. А до цього все йде. Складно уявити, який може бути ефект від роботи вчителя, у якого в класі мало не 40 чоловік.

Реформа охорони здоров'я – теж популізм. Гройсман пропонує забезпечити високу якість послуг у поліклініках і оснастити їх сучасними засобами діагностики. Правда, не вказав, звідки на це взяти гроші, оскільки встановити таку апаратуру треба майже по всій Україні. Однак, очевидно, під цей пункт також будуть виділятися чималі кошти. Можливість для пацієнта вільного вибору лікаря – проходили, коли вводили сімейних лікарів. Ефект прямо протилежний. Що не зрозуміло, яким чином Кабмін буде впроваджувати механізм фінансової мотивації лікарів: підвищивши їм зарплати або запропонувавши самим пацієнтам оплатити послуги. Судячи з фрази "про впровадження ринкових механізмів подання послуг", платити будемо самі.

Нарешті, наслідуючи приклад колишнього прем'єра, Гройсман не забув про простих людей, обіцяючи забезпечити їх якісними комунальними послугами та реформувати житлову політику. Про якість комунальних послуг краще промовчати. Але цей пункт – швидше, забезпечення вступу в силу з 1 липня 2016 року закону про ОСББ.

Ефективна система підтримки соціально незахищених верств населення – ті ж субсидії, що і при Яценюку. Навряд чи у Гройсмана придумають щось інше. До того ж, саме цей підхід дає владі максимальну підтримку населення. Що стосується соцзахисту – дуже розмито, зводиться до створення ефективної системи призначення пільг. Гройсман збирається скоротити дефіцит Пенсійного фонду і, на відміну від Яценюка, переглядати підвищення мінімальної пенсії щоквартально. Наскільки це вдасться – питання. Без нормально функціонуючої економіки, піднімати пенсії буде ні з чого. Хіба що включити друкарський верстат, що призведе до подальшої інфляції.

Закономірно постає запитання: чим програма нового уряду відрізняється від попереднього Кабміну? По суті, нічим. Хіба що, Володимир Борисович хоче в стислі терміни зробити те, чого до нього ще ніхто не зміг зробити. Точніше, і не планує сильно напружуватися, так само, як і Арсеній Петрович. Звідси висновок, що програму писали, виходячи з принципів: вважатися реформатором, сподобатися українським громадянам, отримати під неї багато грошей, але при цьому ні за що не відповідати. Завжди все можна списати на народних депутатів, які провалили голосування. Відповідно, і очікувати якісних змін не варто. Відбулася більше формальна ротація за політичними мотивами.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---