Ректор ЛНТУ йде в депутати від УКРОПу*

Ректор ЛНТУ, член депутатської групи «Новий Луцьк» у міській раді Петро Савчук боротиметься за місце відразу в двох представницьких органах – у Волинській обласній раді та в Луцькій міській раді.

Нагадаємо, три місяці тому доктор технічних наук, професор Петро Савчук, здобувши близько 70% голосів, зайняв посаду ректора Луцького національного технічного університету. І вже зумів домогтися відчутних результатів, зокрема, увівши в керівний склад молодих спеціалістів. Аби йти в ногу з часом, швидко опановувати нові технології та освоювати нове обладнання, у виші розробили новий перелік напрямків підготовки в університеті. Окрім цього, в ЛНТУ відкрили військову кафедру - необхідність такого стратегічного кроку назріла вже давно.

Попереду у Петра Савчука – нові вибори. В команді всеукраїнського об’єднання «УКРОП» науковець та активний громадський діяч балотується у Волинську обласну раду (округ №51) та одночасно у Луцьку міську раду (округ №25).

ЧИТАТИ ЩЕ: КАНДИДАТИ ВІД ПАРТІЙ ДО ЛУЦЬКОЇ МІСЬКРАДИ, ЗАКРІПЛЕНІ ЗА ОКРУГАМИ. СПИСКИ

– В команді «УКРОПу» – багато молоді. Ви, як людина, яка щодня працює зі студентами, вважаєте, що місцевому самоврядуванню потрібна «свіжа кров»?

– Ті люди, які об’єднані брендом «УКРОП» – щирі патріоти. Ми пам’ятаємо, що відбувалося півтора роки тому в Дніпропетровську і наскільки великою була загроза втратити територіальну цілісність України. Саме ці люди не дали цьому статися, захистили країну від швидкого зникнення. І я поважаю таких людей.

Переконаний, що саме в такій позиції – запорука нашого успіху. У владу треба не молодих, не старих, не середнього віку, а незалежно від дати народження – реальних патріотів. Людей, які мають досвід – чи керували якимось структурами, чи займались серйозними проектами, чи є керівниками на підприємствах. І третє: це обов’язково мають бути люди, які хочуть зробити Україну успішною.

– Нещодавно Вас обрали ректором Луцького НТУ. Чи вдалося досягти перших помітних результатів?

–Частково це вдалося змінити керівний склад, щоб дали можливість розвиватися молодим. Відкрили військову кафедру, розпочинаємо набір. Це є важливим стратегічним кроком для Волинської області. Будемо навчати за військових трьома напрямками: військовий психолог, військовий артилерист і лейтенант сухопутних військ.

Крім того, активно впроваджуємо міжнародну співпрацю, пробуємо залучати серйозні іноземні інвестиції. Приміром, зараз готуємо величезну грантову програму під патронатом Міністерства освіти і науки щодо подвійного україно-європейського диплома. А також зосереджено працюємо над налагодженням співпраці з великими місцевими підприємствами. На жаль, університет не має свого сучасного обладнання. Організувавши філіали на луцьких виробництвах, ми вирішуємо цю проблему.

Через потребу в актуальності навчання в умовах швидкої зміни технологій та впровадженні нового обладнання ми розробили новий перелік напрямків підготовки в університеті, які будуть впроваджуватися із нового навчального року.

– На українському ринку праці довгий час не було потреби в кваліфікованих працівниках, відповідно – в студентів не було мотивації в інженерній підготовці?

– Такі процеси відбувалися не тільки в Україні, а й в Польщі, в Білорусі. Всі розуміли, що по закінченню навчання, однаково підуть торгувати на ринок, або ще на якусь роботу – але не за спеціальністю. Довгий час в Україні формально ставилися до підготовки спеціалістів, проте зараз, щоб отримати диплом, мало просидіти чотири-п’ять років в аудиторіях, треба пройти і практичну підготовку на реальному виробництві. Людина, яка ніколи в житті не закрутила жодної гайки, не може захотіти стати інженером.

Раніше винахідницька робота була на іншому рівні, працювали станції юних техніків, винахідницькі гуртки. Свого часу Японія виписувала наш журнал «Юний технік» і впроваджувала розробки наших винахідників і раціоналізаторів. А зараз – все занепало. Проте я переконаний, що це завдання саме технічних вишів – відроджувати таку роботу та забезпечувати, щоб вона відповідала вимогам суспільства.

Ми зараз встановили в університеті «скриньку ідей», а ще – запровадили систему мотивації для наших розробників. Кожен студент буде отримувати десяту частину заробленого від реалізації його винаходу.

– Напередодні ректорських виборів в університеті поширювали думку, що не можна голосувати за Петра Савчука, адже він – людина з команди Ігоря Палиці, а оскільки Ігор Палиця – голова Наглядової ради Східноєвропейського національного університету, ваша перемога закінчиться об’єднанням цих вишів.

– Така інформація поширювалася недобросовісними конкурентами. Мені дійсно доводилося пояснювати, що якщо я – депутат групи «Новий Луцьк», то Луцький НТУ не стане маріонеткою Східноєвропейського національного університету, і його не поглине цей виш, тільки через те, що там голова Наглядової ради Ігор Палиця.

Люди про це говорять, бо розуміють, що об’єднання вишів в Україні – дійсно на часі. Є багато навчальних закладів, які не витримують конкуренції, працюють формально, а є й такі, які слугують механізмами для відмивання коштів. Зрозуміло, що вони не мають права на існування, що їх треба ліквідовувати. Проте стосовно національних і державних вишів, їхнє укрупнення зараз точно не є актуальним. Попередня влада робила такі заяви, бо їм було це вигідно. Суспільством легше керувати, коли менше вузів, коли все монополізоване.

Стосовно наших відносин зі СНУ, то можу запевнити, що в приватному житті я товаришую з Ігорем Коцаном, ми підтримуємо одне одного в різних заходах і на офіційному рівні. Приміром, цього року домовилися і розділили відзначення початку навчального року, щоб не було накладок. Але, з іншого боку, коли були вибори голови Ради ректорів Волинської області, я не поступився. Хоча і розумів, що маю менші шанси, та конкурував проти Коцана, бо хотів показати, що інтереси мого вишу для мене важливі.

Якщо Ігор Палиця погодиться підтримувати нас, як він підтримує Східноєвропейський університет, чи навіть стане і тут головою Наглядової ради, я не бачу в цьому нічого поганого, і це точно не може стати причиною для об’єднання вишів. Бізнес повинен підтримувати університети та науку. І я не знаю зараз на Волині більш достойної людини за фінансовими можливостями і за бажанням вкладати ресурси в свій регіон, ніж Ігор Палиця. За це я його і поважаю, і це є однією з причин, чому я пішов на місцеві вибори в команді «УКРОПа». Я підтримую Ігоря Палицю як людину, яка зробила для Луцька стільки, скільки ніхто не зробив.

– Прихильність до Ігоря Палиці спонукала вас ввійти в міській раді до депутатської групи «Новий Луцьк»?

– На виборах 2010 року я пройшов до міської ради, як мажоритарник від «Батьківщини». Тоді ця політична сила була в опозиції, і бути депутатом, який хоче приносити користь своєму округу, було непросто. Хто був в опозиції до міського голови Миколи Романюка – на його округ не виділялися кошти і не проводилися жодні роботи.

Співпраця у групах, коли депутати мають можливість об’єднатися, щоб бути дієвішими – правильне рішення. І хоч часто до таких речей приписують політику, мене це не лякає, бо я знаю, що маю власну позицію і від своїх принципів не відступлюся. В раді мають працювати всі злагоджено, не зважаючи на політичні погляди і смаки. Зараз мені в університеті доводиться працювати з людьми, які на виборах ректора відверто виступали проти мене. І коли мені кажуть: для чого ти тримаєш такого-то на посаді, я відповідаю: бо він – професіонал. Друзі, родичі, куми – це для відпочинку. А якщо хочеш від роботи отримати хороший результат, працювати треба не з тими, хто тобі подобається, а з професіоналами.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---