Пасьянс під куполом: чотири масті опозиції

Переформатування коаліції привело до того, що парламентських фракцій, які декларують свою опозиційність, стало чотири. Хоча не всі їх функціонери знайомі з творчою спадщиною Леніна, принцип «Чим гірше - тим краще" вони взяли на озброєння досить впевнено, - пише Главред.

Сьогодні вже можна сказати про те, що вододіл у Верховній Раді проходить фактично по одному масштабному питанні: проведення дострокових парламентських виборів.

ЧИТАТИ ЩЕ: БПП ЗАМАНИЛИ НЕОБХІДНУ КІЛЬКІСТЬ ДЕПУТАТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НОВОЇ КОАЛІЦІЇ

Учасники коаліції, при всіх питаннях до її створення або переформатування (офіційна версія щодо цього поки не сформульована), налаштовані проти їх проведення і були змушені взяти на себе відповідну відповідальність.

В опозиції виявилися прихильники якнайшвидшого переобрання парламенту, яких мало цікавив діючий недосконалий виборчий закон, перспективи корекції якого взагалі мало хвилюють депутатський корпус.

Різноманіття опозиції, за великим рахунком, має створювати умови для більш ефективної роботи парламенту. Супротивникам влади гріх скаржитися на переслідування, тим більше що три з чотирьох фракцій зовсім недавно входили до складу правлячої коаліції і не позбавлені керівних постів в парламентських комітетах. Сукупно опозиціонерами можна назвати кожного четвертого парламентарія, і це, з одного боку, реальна сила, з іншого - у кожної з опозиційних сил є свої інтереси.

"Опозиційний блок" (44 депутати) залишається ветераном опонування владі. Колишні представники Партії регіонів продовжують критикувати дії президента і уряду, сформували власний опозиційний Кабмін, якого практично не видно, і, як видається, бережуть сили до кращих часів. До того ж, поки є можливість полюбовно домовлятися з владою, колишні регіонали готові зайвий раз не проявляти активність. Політична кон'юнктура сьогодні не на користь "Опоблоку", всередині якого є власні групи інтересів. Ця партія прямо перед достроковими парламентськими виборами була створена за участю Рината Ахметова і Дмитра Фірташа, інтереси яких виглядають різноспрямованими. Не виключено, що умовна "група Льовочкіна" буде реалізовувати власний політичний проект, особливо в тому випадку, якщо дії влади ще більше розширять електоральне поле опозиції.

В "Самопомочі" (26 парламентаріїв) настав період захвату власною опозиційністю. Партія Андрія Садового, що декларує себе як молода і прогресивна політична сила, з недавніх пір опинилася в опозиції, де має намір освоїти мистецтво опонування владі у всій повноті. Правда, їй навряд чи вийде вдатися до нестримного популізму - виборці цього не зрозуміють і не оцінять, доведеться бути конструктивною і вдумливою ​​опозицією. Розгромна поразка одного з партійних фронтменів, Семена Семенченка на ініційованих і протиснуних через парламент "Самопоміччю" дострокових виборах мера Кривого Рогу - гучний сигнал про необхідність провести роботу над помилками в найкоротші терміни. Але поки самолюбству Андрія Садового лестить готовність Петра Порошенка проводити з ним зустрічі на Банковій, а дострокова президентська кампанія не маячить на горизонті, "Самопомочі" буде непросто "взяти і зробити" з собою що-небудь кардинально нове.

Радикальна партія Ляшка (21 депутат) вже півроку перебуває в опозиційному стані. Яскравість партійного лідера для політичної сили стала проблемою, оскільки підтягнути під нього достатню кількість помітних соратників виявилося непросто. Олег Валерійович, можливо, проти власної волі дублює поведінку Юлії Тимошенко, в партії якої починав політичну кар'єру. Він фактично перехитрив себе під час переговорів про переформатування коаліції, поставивши своє прагнення стати спікером парламенту (другою людиною в державній ієрархії) вище реального потенціалу фракції. Що ж, тепер Ляшку доведеться знову вийти в поле (електоральне) і підтримувати власний нестабільний рейтинг. Перфоманс з коровами, яких лідер РПЛ поцілував біля стін Кабміну - початок великого шляху, на якому для Ляшка важливо не заплутатися в партнерських відносинах з вітчизняними олігархами. За останніх кілька років його ситуативними союзниками називали Сергія Льовочкіна, Ігоря Коломойського, Ріната Ахметова - калейдоскопічно як для опозиціонера, чи не так.

"Батьківщина" (19 парламентаріїв), що зовсім недавно заявила про перехід в опозицію, може записати собі в актив відставку Арсенія Яценюка, але ця подія не наблизила Юлію Тимошенко до омріяного прем'єрського крісла. Юлія вщент розкритикувала процедуру зміну уряду і його програму, звично забувши, в якому антуражі сама ставала прем'єр-міністром в 2005 і 2007 роках. Леді Ю відмінно відчуває електоральні настрої українців, тому буде постійно підживлювати їх опозиційність своїми полум'яними заявами, благо має абонемент на участь в ефірах "112 каналу" і "Інтера". Сьогодні головне завдання, що стоїть перед Тимошенко - стати визнаним лідером демократичної опозиції, тим самим обмеживши простір для маневру і перетворивши її у свою команду.

Різноманіття опозиції в парламенті нівелюється різновекторністю її інтересів і слабкою готовністю до конструктивної роботи в інтересах держави. Поки можна прогнозувати, що основними інструментами парламентських опонентів влади стануть переважно популізм і критиканство - звичні для будь-якої опозиції.

Євген МАГДА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---