Навіщо підприємцю Токарському депутатство?

Василь Токарський приїхав у Луцьк в 17 років із далекого села на межі Львівщини та Волині. Син колгоспників вже тоді знав, що лишатися в селі справа марна, адже важкою роботою на землі можна заробити тільки болячки. Тож для навчання обрав фах торгівельний, а заклад – Луцький технікум радянської торгівлі.


Від торгаша горілкою і таксування «шісткою» – до мільйонера із фірмами, барами, магазинами

Згодом Василь Васильович служив у збройних силах, а після повернення до Луцька влаштувався продавцем в одному з гастрономів «на Леніна», де торгував спиртними напоями. Оскільки вже тоді зрозумів, що великих грошей там не заробиш, то одночасно підробляв і в інших місцях: «був і різноробочим, і вагони розвантажував» (як сам любить «жалітися» на долю в автобіографіях). Коли зібрав кошти на перше авто – «Жигуль» марки ВАЗ 21063 («перша в Луцьку машина сіро-блакитного кольору», - розповідав журналістам), то взявся за таксування. Радянський Союз розвалювався і чуття майбутнього мільйонера йому підказувало, що треба іти у бізнес серйозніший. Тоді це було звичайне «купи-продай». «Робота на базарі», «бригадири», «рекет» - стали повсякденним супроводом першого серйозного бізнесу, про який зараз розказують неохоче. Часто товар треба було везти із закордоння, тож і на митниці потрібно було знаходити зв’язки.


Солдат Токарський на фото справа


Мабуть, тоді й виникла ідея організувати туристичну фірму, яка й була заснована в 1993 році зі скромною назвою ТКВВ (яку можна легко розшифрувати як «Токарський Василь Васильович»). Широке ведення бізнесу передбачало й мати «своїх» сильних хлопців. Хто з нас не пам’ятає «лихі дев’яності». Бізнесмен зв’язався із київськими і створив філію охоронної фірми. Підучився веденню нової справи і вже через два роки в Луцьку постає власне підприємство із грізною назвою «Скорпіон». У той час, як відомо, треба було приглядати за бізнесом і своїм, і інших.

Наприкінці 90-х у Василя Токарського вже були серйозні гроші, які необхідно було кудись інвестувати. Вигадувати велосипед не потрібно було, адже товарообіг і грошовий обіг найбільший саме на ринках. Тож було створено ще одну фірму «Скорпіон-сервіс», яка вже займалася б розбудовою ринків нового типу. Друзі, зв’язки, гроші – і вже у Василя Токарського як на дріжджах виростає «під носом» у Завокзального ринку торговий центр «Ювант». Під «дах» нової структури бралися лише ті, хто вже з місцевих торговців мав найбільший капітал. Інтуїція підказувала, що варто розвиватися, тож вже через чотири роки з’являється черговий гігантський «Ювант». Цього разу в Ковелі. 430 магазинів запрацювало в обох торгівельних закладах.

Токарський вже на 100 відсотків став луцьким мером ще до самих виборів

Свій бізнес можна було б розширювати, проте місцеві чиновники захотіли, щоб і з ними ділилися більш щедро. Земельні ділянки під нові торгові площі так просто не здобудеш. Тож Василь Васильович серйозно задумався над спрощенням бюрократичних процедур. А для цього треба бути в політиці, а ще краще – мати добре місце в мерії. З дипломом торговельника вгору не підеш, тож вже зрілий Токарський нашвидкуруч закінчує два вищі навчальні заклади (віддалено – МАУП, екстерном – тодішній ВДУ) – в біографії придасться. А вже у 2010 році вирішує одразу брати найвищу планку міського рівня – стати міським головою.
До такого рішення його підштовхнув тодішній мер Богдан Шиба зі своїм заступником Зелінським, котрі не пішли на вмовляння віддати за безцінь землю мільйонеру поблизу «Юванта». Тож вигнати підприємців зі своїх насиджених місць вирішено було власними руками. Бо масові протести, суди, скандали вже добряче набридли, а реальної користі не було. Цього Токарський не любить. Він знає, що справи треба робити тихо і швидко, а люди потім тільки змушені будуть погодитися і піти орендувати магазини в Токарського.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Луцькрада знову забирає у Токарського торговельний ряд

Чи сам відважився іти до крісла «мера» чи напоумили колеги, але рішення готове, а Токарський вже бачив себе на посаді міського голови. Вже й плани грандіозні розгорнув.

Обіцянка – цяцянка, а лучанам радість. Василь Васильович не соромився в сильних словах: у місті буде споруджено три величні фонтани, Луцьк отримає сучасний аквапарк (щоправда, на місці Центрального ринку, щоб отоварюватися ходили тільки в «Юванти»), у Луцьк прийдуть інвестори зі всього світу, себто «друзі з Німеччини, Канади, Бельгії», а китайці вже наввипередки змагалися хто перший збудує біля міста сміттєпереробний завод. Амбіції грандіозні, а людям треба щось дати вже, тож бізнесмен нашвидкуруч організовує на міському майдані фестиваль борщу і навіть сам роздає лучанам і пампушки, і горілку розливає (звичка ділитися алкоголем «не за дурно» лишилася з часів торгівлі в гастрономі). І знову дає чергову обіцянку – такі свята буде проводити щороку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку відбувся фестиваль борщу. ФОТО


Токарський обіцяв роздавати пиріжки і борщ лучанам щороку


... і горілочку наливати також



Набитий шлунок пампушками й борщем місцевого виборця таки дав свій результат. На перегонах в 2010-му за Токарського проголосували більше чотирьох тисяч лучан, що в підсумку обернулося лише шостим місцем.
Повний провал, якщо зважити, що лучанам було обіцяно, що перемога Василя Васильовича – факт вже виконаний. «Я впевнений, що 100% є тільки в одного кандидата. Це Токарський Василь Васильович. [...] Якби я сумнівався у своїй перемозі хоч на відсоток, я б не подавав свою кандидатуру», – заявляв напередодні бізнесмен і не дотримав слова.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Токарський обіцяє зробити Луцьк найкращим містом


Чим керувався опальний підприємець, коли робив подібні заяви? Переконував, що до ворожок, екстрасенсів, хіромантів не звертався, зате імідж формували аж три піар-групи.
Гроші на себе витрачати не шкода, адже, як сам заявив кандидат у депутати, найдешевший його годинник коштує 18 тисяч доларів, а найдорожчий – 196 тисяч євро. От би одного годинника Токарського та витратити на потреби бодай однієї вулиці Луцька!

Агітувати за Токарського пішла армія журналістів, політтехнологів, депутатів

Усі рани лікує час, тож Василь Токарський свої обіцянки і гасла вирішив сховати подалі від публічності. І «випав» із суспільного життя Луцька майже на три роки. Несподівана смерть депутата міськради Леоніда Лаби стала для мільйонера знаковою. Адже нарешті знову з’явилася реальна і позачергова можливість увірватися до стін міськради. Нехай не на мерське крісло, а бодай на депутатське.
Невідомо чи цього разу потенційний міський чиновник вдавався за поміччю до піарників, а от армією журналістів, видавців, місцевих депутатів та політтехнологів запасся «по зав’язку».
Смішно було спостерігати, коли навіть люди, котрі будували собі імідж незалежних аналітиків, котрі, начебто «незалежно» висвітлюють місцеве політичне життя, пішли в команду Василя Токарського. Звичайно, мова про Михайла Находа, котрий очолює Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу і є учасником Волинської регіональної платформи громадського руху під опальною назвою «Чесно». Йому асистував у просуванні світлого образу Токарського Михайло Шелеп (ідеологічний помічник свого старшого тезки Находа, а за сумісництвом виконавчий директор все того ж Центру), котрий відважився навіть стати довіреною особою місцевого мільйонера. Волиняни, котрі бодай поверхово стежать за політичними рухами всередині життя регіону, вже добре знають, що обидва технологи сміливо критикують усіх, хто їх не фінансує, зате не жалкують «красних» слів на будівництво сумнівних образів своїх тимчасових шефів і патронів.
На самих виборах за порядком на дільницях стежили не тільки численні найняті працівники Токарського, а й його колишній працівник, а нині депутат міськради Антон Сосновський. А тому допомагав скандальновідомий депутат обласної ради Ігор Гузь. Вони навіть підходили до людей поблизу дільниць і провокували зізнаватися, що їх «підкупили» конкуренти.


Микола Романюк і Василь Токарський були конкурентами, а зараз - друзі




Сказав і забув! – кредо Василя Токарського

Безглуздою видавалося старе, ще не забуте гасло Токарського вже на нових виборах до міськради: «Сказав – зробив!». Його можна з легкістю переробити на: «Сказав – забув!». Адже жодна із обіцянок менше, аніж трирічної давнини Василя Васильовича так і не була виконана для лучан.

Нова команда цього разу радила Токарському обирати менш гучні заяви для обіцянок. Наприклад, знести військові антени, поблизу вулиці Коновальця. Мовляв, передача у космос даних шкодить здоров’ю лучан. Перед виборами до міськради ідеологи кандидата зібрали ініціативну групу людей, котрі скаржилися на хвороби, які можуть викликати сателітарні тарілки. Перший заступник начальника Луцького прикордонного загону, начальник штабу підполковник Олег Шевченко, котрий також прийшов на зустріч усі можливі шкоди спростував і навіть демонстрував документи, які свідчать про повну безпеку військових об’єктів неподалік вулиці Коновальця. Начальник відділу екології Луцької міськради Анатолій Гламазда підтвердив звернення від Токарського, проте остаточне рішення фахівців щодо об’єкту надасть вже найближчим часом.
Багатьом питання з перенесенням станції космічного зв’язку нагадує звичайний піар в стилі Льоні Космоса, котрий також воював із вигаданими «вітряками». Проте не будьмо голослівними і дочекаємося ще однієї експертизи.

Надалі з обіцянками Василь Токарський уже був обережним і більш стриманим аніж раніше. Зобов’язався встановити освітлення, подібне тому, що зробив біля будинку своїх тещі й тестя в Привокзальному мікрорайоні, а ще – відкрити нові маршрути для транспорту, облаштувати торгівлю фермерськими продуктами (можливо, мався на увазі третій «Ювант» вже в новому районі), нові дитячі майданчики, які встановлювати поки не збирався, а лише після перемоги на виборах.

Усе це він сміливо доносив виборцям напередодні 18 серпня у щедро розтиражованих брошурах і рекламній статті в газеті «Волинь-нова». А в розмові із журналістом із власної команди усе ж не втримався і таки знову дав обіцянку: «Людям я обіцяю: виберете мене — соромно не буде».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВАСИЛЬ ТОКАРСЬКИЙ: «МІЙ ДОСВІД СЛУЖИТИМЕ ГРОМАДІ!»*

Більш далекозоро цього разу дивився в майбутнє. Якщо в 2010 році був упевнений в перемозі і обіцянки покращення давав із можливістю 100-відсоткового їх виконання, то нині зобов’язувався допомагати лучанам тільки як його оберуть.

Дивно, але при цьому забув наголошувати виборцям, що посада депутата допоможе сформувати групу із кількох вже діючих міських депутатів, аби впливати на земельні питання навколо «Юванту», задля «розборки» із кількома підприємцями, котрі, на думку Токарського, «рейдерським методом забрали торговий ряд і хочуть далі диктувати свої вимоги» на ринку. А ще – на посаді депутата легше тиснути на суди і правоохоронців шляхом депутатських звернень. Які теж би стосувалися розвитку бізнесу Василя Токарського.
Також кандидат у депутати оминав скандал, пов’язаний із тим, що він брав кредит у «Західінкомбанку» на суму 27 мільйонів гривень, проте, на думку вкладників збанкрутілої фінустанови, так і не повернув боргу. На той час, за курсом Національного банку України, це було майже 6 мільйонів доларів. Тобто сьогодні вже борг у гривнях становив би майже 50 мільйонів гривень. Якщо до них додати відсотки, які теж, швидше за все, Токарський не сплачував, то одразу стає зрозуміло звідки взялися мільйони. Це гроші волинян, котрі роками так і не можуть отримати власних заощаджень через людей, які, подібно до Токарського, просто не повертають кредиту, очікуючи, що установа остаточно закриється, а борги тоді повертати не потрібно буде взагалі. Або ж пройде чергова інфляція, як на початку 90-х минулого століття, і гроші знеціняться.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Вкладники «Західінкомбанку» просять про допомогу. ДОКУМЕНТИ

Документ, з якого відомо, скільки брав у банку Токарський


Звичайно, що похід луцького мільйонера на чергові вибори був спровокований його бізнесовими інтересами. Оскільки, якби його дійсно турбувала доля лучан, то благодійний фонд Василя Токарського проявляв би більшу активність за роки своєї діяльності і самого бізнесмена можна було б чути не тільки під час виголошення рішень суду щодо земельних тяганин біля «Юванта». Наступний похід Токарського у владу варто очікувати вже через два роки в 2015 році, коли відбуватимуться чергові вибори до місцевих рад. Хоча на посаду міського голови, очевидно, йому дорога вже буде закрита. Адже обіцянки, роздані під час його двох виборчих кампаній, інакше як «цяцянками» уже не назвеш.


Токарський вміє організувати журналістів навколо себе



Олег ЗАЛУЦЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---