Патрульна поліція: все, що потрібно знати

Про те, якою, по суті, є патрульна поліція, та які вимоги до кандидатів у нову службу, написали «Хроніки». Журналісти видання спробували розібратися з реформою, яка нині у всіх на вустах – створення нової системи правоохоронних органів. Своє бачення реформи новоствореного відомства озвучив і експерт - Олександр Банчук з Центру політико-правових реформ.

Чи потрібні реформи Україні? Безумовно. Чи почали вони відбуватися хіба вперше за десятки років? Факт. Чи змінять вони життя українців на краще? І якщо змінять, то як і яких саме українців? А ось це – питання з багатьма невідомими. «Хроніки» спробували детальніше розібралися з реформою, яка нині у всіх на вустах – створення нової системи правоохоронних органів.

Забігаючи наперед, зазначимо, що остаточних відповідей на усі питання знайти не вдалося. Адже їх вочевидь немає і в урядовців. Наприклад, яка доля очікує старих міліціонерів, що не потраплять до лав нової поліційної системи? Скільки грошей потрібно для якісного реформування та чи є вони, особливо в період війни? Чому не завершено процес люстрації і навіть новими поліцейськими командуватимуть старі міліціонери, які вже мають не вельми чисте резюме? Питання поки що без відповідей.

Ти ще не в поліції?!

Реформа міліції розпочалася із найнижчої ланки – патрульної поліції. Таке рішення можна логічно пояснити. Адже патрульні – це лице правоохоронних органів, вони у всіх перед очима. Ми ніколи не дізнаємося про професійність та компетентність слідчих або оперативних працівників нашого міськвідділу, якщо, тьху-тьху, не доведеться мати справу з ними особисто. А ось роботу патрульної поліції оцінити можна, просто вийшовши на вулицю.

За часів Революції Гідності репутація силовиків загалом помітно зіпсувалася. Пригадаймо часи, коли міліціонерам було соромно і навіть небезпечно одягати форму. Тому рішення створити таку публічну структуру, безумовно, доречне.

Тим паче, неабияким плюсом є відкритість самої системи набору, що закріплена у законі «Про Національну поліцію», який ухвалила Верховна Рада України. Відтепер для того, аби стати поліцейським, достатньо відповідати вимогам для претендентів і пройти відбір у кілька етапів. Надалі скласти присягу, отримати особистий жетон і ви – полісмен (або ж полісвумен).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯКИМ БУВ ВІДБІР ДО НОВОЇ ПОЛІЦІЇ ЛУЦЬКА, – ВРАЖЕННЯ КАНДИДАТКИ

Хоча й тут є нюанси. У приватних розмовах кандидати розповідають про те, що під час відбору не все так гладко. Мовляв, можна домовитися з потрібними людьми про те, аби тобі допомогли пройти у поліцію, незважаючи на результати тестів. Однак, це лише чутки, поки що ніде не підкріплені фактами, нікого за руку не впіймали. А, наприклад, здавання фізичних нормативів і взагалі фіксують на камеру. Мовляв, не згоден – подавай апеляцію, все записано.

Нещодавно міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що до кінця 2015 року в Україні буде 10 тисяч патрульних поліцейських. А до кінця березня 2016-го підрозділи патрульної поліції мають запрацювати в усіх містах держави.

Нині відбір кандидатів до патрульної поліції у Луцьку на завершальному етапі, а надалі все ще претендентів у полісмени чекає навчання та фінальний іспит. Відбір у Луцьку розпочався у серпні та вже в перші дні кількість поданих анкет вражала. Лише вдумайтеся – понад чотири тисячі (!) претендентів на 160 місць (плюс 40 для запасу). Такій ініціативності може позаздрити будь-яке місто України.

Вимоги до кандидатів у нову патрульну поліцію:

Вік від 21 до 35 років

Повна загальна середня або вища освіта

Наявність посвідчення водія категорії В

Відсутність судимості

Вільне володіння українською мовою

Фізичне здоров’я та моральна стійкість

Прагнення до якісних змін.

Серед кандидатів у поліцейські – випускники вишів, колишні працівниці салонів краси, правоохоронних органів, професійні спортсмени, солдати, журналісти, молоді мами, звичайні хлопці й дівчата, які щиро мріють змінити систему в країні.

Кандидати навіть створили у соціальних мережах спеціальні спільноти, в яких радяться, діляться, сваряться, дискують і описують весь процес відбору. Вони підбадьорюють один одного у випадку невдачі, публікують свіжі тематичні новини. До слова, в мережі можна знайти навіть ініціативну групу екс-кандидатів у патрульну поліцію. Тих, які вважають, що їх несправедливо не допустили до подальшого тестування.

У волинській міліції повідомляють, що 21 вересня почався один з останніх етапів відбору претендентів перед етапом навчання – це психологічне тестування.

«Кандидатам, що пройшли попередні етапи відбору, запропоновано пройти тест MMPI-2. Ця психодіагностична методика спрямована на виявлення рис особистості респондентів та психічних відхилень. Кожен профіль індивідуально обробляє експерт з MMPI-2, який пише висновок за результатами тестування. Експерти не знають імен кандидатів, профілі яких вони аналізують, адже ці дані зашифровані. Методику MMPI-2 використовують у багатьох розвинених країнах світу для відбору в поліцію, армію, пожежну службу тощо. Наступний етап відбору, він же останній – співбесіди, на яких кандидати будуть віч-на-віч спілкуватися з комісією», – розповідають у міліції.

Попередньо заплановано, що поліціанти вийдуть в патрулі у Луцьку вже у грудні, хоча раніше повідомлялося про більш ранні терміни.

Що можуть і на що не здатні патрульні?

Заробітна плата працівника патрульно-постової служби сягатиме близько 6-8 тисяч гривень. Для порівняння, звичні нам ППСники отримували заледве дві тисячі гривень. Втім і обов’язків у нових поліцейських додасться. Вони працюватимуть по 12 годин з перервою у кілька днів. Основним завданням патрульних є чергування на визначеній території. Причому це може відбуватися як пішки, на велосипедах, конях, човнах, так і на автомобілях. Тому так важливо для кандидатів не просто мати водійське посвідчення, а й дійсно бути вправним водієм. Чи справдиться це на практиці – важко сказати. Судячи із дописів претендентів у нову поліцію, чимало з них лише вступили до автошкіл, адже у самій анкеті претендента такий нюанс був передбачений.

Патрульний має бути комунікабельним, адже має надавати потрібну інформацію пішоходам та водіям транспортних засобів. У його повноваження входитиме перевірка та фіксація порушень законодавства, тому так важливо поліцейським гарно знати юридичну базу, аби усі процесуальні норми були витримані і в разі чого – прикріплені до матеріалів справи у суді.

У прямі обов’язки патрульного входить реагування на правопорушення. Тобто поліцейські не мають заплющувати очі навіть на неправильно припарковане авто. З тих же мотивів вони мають знати Правила дорожнього руху, як кажуть, «на зубок» і вміти їх застосовувати. Адже, по суті, патрульні замінять працівників ДАІ. Саме вони організовуватимуть заходи безпеки на місці ДТП, складатимуть документи та навіть надаватимуть першу медичну допомогу постраждалим.

Це означає, що в разі потреби вони мають вміти регулювати дорожній рух та реагувати на незаконні дії як водіїв, так, до речі, й пішоходів і велосипедистів. Тому, коли ви мрієте про те, що нова поліція штрафуватиме мажорів-порушників, задумайтеся, чи завжди правильно переходите дорогу. Патрульні мають стати принциповими та вимогливими до всіх. У тому числі до себе.

Не дивуйтеся, якщо патрульний зупинить ваше авто чи вас для перевірки посвідчення водія та інших документів, проведе візуальний огляд у разі підозри щодо вчинення правопорушення.

До слова, автомобілі патрулів будуть оснащені сучасними засобами зв’язку та підключені до електронних баз. Дані про водіїв за допомогою планшета можна буде отримувати на місці.

Самі ж поліцейські будуть одягнені у форму американського зразка, матимуть службове посвідчення та жетон з індивідуальним особистим номером. Однострої міститимуть нагрудний розпізнавальний знак, який заборонено знімати чи приховувати, а також будь-яким іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому чи фіксувати її за допомогою технічних засобів.

Одначе, є виняток, адже працювати у цивільному, без відповідних розпізнавальних знаків можна, щоправда, лише під час спецоперацій у режимі секретності.

Який вигляд матиме нова система національної поліції?

Перехідні прикінцеві положення закону «Про Національну поліцію» передбачають розстрокований на три місяці етап переходу функції чинної міліції до новостворених органів Національної поліції. Якщо діючі працівники органів міліції хочуть бути «в строю», вони також мають пройти конкурсний відбір. Очікується, що загалом органи міліції скоротять на 20%. Зрозуміло, що конкурсний відбір пройдуть не всі працівники. У приватних розмовах багато хто з них каже, що після звільнення з органів МВС очікують повістки до зони АТО.

Систему нової поліції складуть центральний орган управління та територіальні органи. У складі поліції функціонуватимуть підрозділи кримінальної, патрульної, охоронної, спеціальної поліції, поліції особливого призначення, а також органи досудового слідства. Окрім цього, у системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення.

Спеціальну поліцію призначатимуть для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, що мають особливе значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення чи катастрофи.

А поліція особливого призначення стане елітним підрозділом швидкого реагування (вочевидь, на кшталт «Альфи» СБУ). Їх відправлятимуть на виконання найскладніших завдань. Поліція охорони буде оновленою Державною системою охорони. Вона функціо­нуватиме на договірних засадах для здійснення охорони нерухомих об’єктів, вантажів, цінностей, інкасації, забезпечення особистої безпеки громадян і діятиме на засадах самофінансування.

До слова, вводяться нові звання. Наприклад, молодший сержант міліції тепер називатиметься капралом поліції. А також зміняться і вищі звання: генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-пол­ковник відтепер зватимуться генерал поліції третього, другого та першого рангів відповідно.

Експертний аналіз

Дещо по-іншому оцінює нову реформу експерт - Олександр Банчук з Центру політико-правових реформ. Так, він вказує на ймовірні загрози та ризики впровадження нової служби, а також наводить своє, експертне бачення, позитивів та негативів Нової поліції.

Новий закон про поліцію: обмеження свобод українців під маскою реформи

Новий Закон про «Національну поліцію» вселяє водночас і надію на краще майбутнє, і розуміння того, що кількість заборон в Україні щороку зростає. А це аж ніяк не гарна тенденція. Здавалося, йдемо до демократії, покращення прав і свобод громадян, втім на ділі закони можуть мати зворотну сторону. Про позитиви і негативи нового поліційного закону описав Олександр Банчук з Центру політико-правових реформ.

Позитиви нового закону: ложка меду в бочці дьогтю

Закон містить кілька позитивних новацій. Перша з них – інституційне розділення МВС і поліції. Від МВС залишиться виключно центральний апарат у Києві на чолі з політичною особою (міністром). Поліція ж працюватиме окремо як професійний орган, який здійснюватиме поліцейські повноваження. Фактично, це крок до одного з європейських принципів – деполітизації діяльності поліції.

Інша важлива річ – сервісна функція поліції. Тепер визначено, що вся діяльність поліції полягає у наданні поліцейських послуг (стаття 2 закону). Тепер це не просто боротьба зі злочинністю, забезпечення правопорядку, а саме надання послуг суспільству щодо підтримки належного рівня безпеки.

Важливим є також унормування різних процедур застосування поліцейських заходів, спецзасобів тощо. Раніше це переважно регулювалося на підзаконному рівні, а зараз це визначено вже на рівні закону, а тому ризик для зловживань мінімальний. Наприклад, поліція не зможе розганяти протестувальників водометами на морозі або безпідставно використовувати проти них зброю, як це було в часи Євромайдану.

Ще одна перевага – це відкриті конкурси на посади в поліції

(як це зараз відбувається із новими патрульними). Будь-якій особі, старшій 18 років, яка має щонайменше повну загальну освіту і хороший стан здоров’я, відкривається шлях до поліцейської посади. До відбору поліцейських залучена громадськість.

Однак, на цьому плюси закінчуються. Решта закону – це мінне поле, по якому дуже важко пройти, не нарвавшись на порушення прав людини.

Як на долоні

Однією із найбільших загроз правам осіб, яка міститься в новому законі, є необмежений доступ поліцейських до інформації про громадян. Тепер, відповідно до

статей 25 і 26 закону, поліція буде самостійно вести 18 баз даних і матиме доступ до баз даних (реєстрів) інших органів влади. Їх створено ще два десятки.

Фактично будь-який поліцейський при виконанні своїх повноважень матиме право оперативного, безперешкодного доступу до всієї інформації про особу. Це порушує і європейські стандарти, і конституційні рамки захисту особистого і сімейного життя (стаття 32 Конституції України), тому що можливість такого доступу повинна бути тільки у випадках досудового розслідування.

Для чого, скажіть на милість, патрульному поліцейському мати доступ до реєстру вчинення нотаріальних дій або реєстру платників податків?

Тут криється великий ризик для зловживань, бо таким чином можна за 5 секунд назбирати інформацію «на замовлення» на будь-якого політичного опонента, бізнес-конкурента, незручного журналіста чи громадського активіста.

Крім того, в законі передбачена абсолютно «совкова» база даних – осіб, щодо яких здійснюється профілактична робота. Це дежавю з радянських часів, бо тоді «доблесна міліція» працювала з різними «асоціальними елементами», дисидентами. Чому ця база даних потрібна зараз після Революції Гідності?

«Готуйте ваші пальчики»

Стаття 26 закону про поліцію передбачає, що під час адміністративного затримання поліцейські можуть брати відбитки пальців та інші біометричні дані осіб. При цьому ніде не встановлено строк зберігання цих даних.

Уявімо собі, що людина перейшла дорогу на червоне світло і була оштрафована. Інформація про цю особу, якщо немає обмежень часу зберігання цих даних, буде зберігатись у поліцейських базах десятки років. А потім у будь-який момент можуть сказати: «Ого, то він зухвалий порушник!».

Це недопустимо в демократичному суспільстві.

По хліб – з паспортом!

Новий закон про поліцію узаконює нинішню нелегітимну практику міліції, коли вона може будь-якого перехожого зупиняти і вимагати документи. Згідно зі статтею 32 закону, це можна робити, коли є підстави вважати, що «особа має намір вчинити правопорушення». Тобто будь-який поліцейський може сказати громадянину: «Я думаю, що ви збираєтеся вчинити правопорушення» і вимагати документи.

Цим положенням накладається на будь-яку особу неконституційний обов’язок увесь час мати із собою документи. А якщо людина не має документів, поліцейський отримує можливість її затримати і доправити для ідентифікації до підрозділу поліції.

Ризики для права власності

Є також ризики порушення права власності. Стаття 37 закону передбачає такий захід, як «обмеження фактичного володіння річчю». Поліцейські отримали право вилучати річ або транспортний засіб, які «можуть бути використані для посягання на своє життя і здоров’я, або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі».

Таке формулювання дає поліцейським право вилучати автомобіль на тій підставі, що, можливо, його водій може через один-два кілометри з’їхати у яму і т. д.

При цьому чинний Кримінальний процесуальний кодекс передбачає, що обмеження і вилучення певних речей можливе, тільки якщо йдеться про злочин. Кодекс про адміністративні правопорушення також надає можливість вилучати речі і документи у випадку вчинення правопорушення. Однак підстави для поліцейського обмеження володіння річчю виписані всупереч принципу пропорційності.

«Конституція і Коаліційна угода нам не указ»

Коаліційна угода містить велику кількість дуже чітких положень щодо реформи МВС. Однак Закон «Про Національну поліцію» порушує цю угоду в багатьох частинах.

Наприклад, Коаліційна угода передбачає, що в Україні будуть створені єдині детективні підрозділи, які наразі створюються в Національному антикорупційному бюро. Вони будуть поєднувати повноваження слідчих і оперативних співробітників. Але стаття 13 нового закону визначає, що у нас і далі буде окрема кримінальна поліція та підрозділи досудового розслідування.

Коаліційна угода чітко передбачає, що повинна бути ліквідована Державна служба охорони, яка зараз надає комерційні послуги з охорони життя фізичних осіб і їхнього майна. Закон же передбачає, що замість Державної служби охорони буде функціонувати поліція охорони. Фактично, міняємо шило на мило, а про дотримання принципів «джентльменської домовленості» депутатів не йдеться.

Крім того, коаліційна угода передбачає, що діяльність поліції повинна бути деполітизованою. Однак у новому законі прописано, що керівник національної поліції має погоджувати з міністром (політиком) призначення своїх заступників, а також керівників та заступників керівників територіальних (обласних) підрозділів поліції. Отже, політичні впливи на поліцію залишаються, всупереч приписам коаліційної угоди.

Угода також передбачає, що на всі посади в поліції, включно з керівними, повинні бути прозорі і відкриті конкурси. Не зважаючи на це, закон визначає, що конкурс обов’язково відбуватиметься тільки на рядові посади. А далі все буде залежати від міністра внутрішніх справ, який визначить, на які посади проводиться конкурс, а які – заповнюватимуться в порядку просування по службі. Отже, ми й далі матимемо ситуацію, коли це просування буде не за професійними ознаками, а за ознакою, наприклад, лояльності до керівника.

Однак одне з найбільших недопрацювань нового закону в тому, що залишили стару

систему підготовки кандидатів на посаду поліцейських. МВС відмовилося ліквідувати (реорганізувати) свої відомчі вузи. Отже, державні кошти, які витрачаються на ці вузи, будуть і далі використовуватися неефективно. Адже переважна більшість молодих людей, які там навчаються, після завершення навчання працюють в органах три роки, а далі йдуть у приватну сферу.

Крім того, такої системи підготовки поліцейських немає в європейських державах.

Що далі?

Як далі жити із таким законом? Можливі три шляхи.

Перший – поліція використовує його положення, дотримуючись прав людини і не зловживаючи репресивними можливостями, які там закладені. Сумнівно. Особливо зважаючи на той факт, що в МВС залишається багато людей зі старої системи і зі старим мисленням.

Другий можливий шлях – коли у своїй практиці суди керуються Конституцією і скасовують непропорційні, хоча і де-юре законні дії поліції. Ви вірите в такий варіант? Враховуючи те, що судова система в Україні потребує реформування не менше, ніж правоохоронна, цей варіант теж видається утопічним.

Нарешті третій варіант – законодавчий. Коли депутати скасують норми закону, що порушують Конституцію і права людини. Він є оптимальним, якщо Україна не лише декларує європейський вектор розвитку, а й реально ним рухається.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---