Історична місія президента Порошенка. Думка

Що зробив Петро Порошенко на посаді президента, і чим це може для нього обернутися, описав аналітик Олександр Кочетков. Стаття вийшла на сайті «Хвиля», публікуємо в перекладі.

Літо наближається. Спекотне літо. Замаячило дворіччя президентства Порошенка - термін для об'єктивних підсумків і обґрунтованих прогнозів.

Не згоден з тими, хто обзиває Петра Олексійовича баригою. На блатному жаргоні «барига» - торговець краденим. Щодо краденого - питання відкрите, але продати Петро Олексійович так нічого і не продав. Хоча обіцяв.

Щоправда, стверджують, що «мінська змова» - і є цинічний продаж України. Але ж ми президенту самі її вручили, не крав він її у нас. Хоча по частинах - так, привласнити намагається.

З однозначними характеристиками попередніх було просто: парторг, директор, бухгалтер, кримінальник. А Порошенко - кручений. Слабовловимий. Поки що.

Але все виразнішою стає переконаність, що Петру Олексійовичу судилося зіграти неповторну роль в новітній історії України. Реально унікальну.

Відносно Президента, ніяк не зрозумію двох елементарних речей: навіщо він це робить і на що сподівається в результаті?

Розумієте, це між сотнею доларами і п'ятьмастами - помітна життєва різниця. А між одним мільярдом і п'ятьма - майже жодної!

Вона позначається вона на особистому добробуті, якщо тільки маєток зі страусами не заводити. І на повазі сильних світу теж не позначається - у них інший порядок цифр і пріоритетів.

Ну, хіба що спадкоємці оцінять. Але ж Петро Олексійович не заради них турбується.

То якого він несамовито гребе під себе, немов радянський снігоочисник на форсажі?! Навіщо, як з голодного краю, відправив на заробітки всіх, кому хоч трішки довіряє?

Ось до чого ця кострубата збірка дорогущих МАЗів на «Богдані» замість розроблених саме для армії КрАЗів? І на тому ж порошенківському «Богдані» розгорнуто виробництво бронеавтомобілів «Барс», які воюють, в основному, на високопоставлених презентаціях. Ніяк не можна втриматися?

А ми що, зібралися штурмувати Крим з моря, раз нашому флоту терміново і масово знадобилися бронекатери «Гюрза», вироблені, зрозуміло, на порошенківській «Ленінській кузні»?

Ревному православному прихожанину і «миротворцю-президенту» невтямки, що негоже заробляти на війні? І що це неодмінно стане поперек найширшої глотки.

І на цукерках не можна, якщо погрожував позбутися бізнесу, а не розширювати його в рази. Як ви думаєте, чого більше відкрилося в нашій воюючій країні - військових госпіталів чи магазинів «Рошен»?

І президентський банк не може відразу стати найуспішнішим у відверто зубожілій країні. У МІБ що, біткоіни винайшли, чи нано банкінг який-небудь?

Навіщо подібна пантагрюельска обжерливість посеред економічного голодомору, що підточує Україну? До чого накопичувати критичну щільність громадського обурення? Якщо ланцюгова реакція почнеться - соціального Чорнобиля не минути. Буде спекотніше, ніж у крематорії.

Думаєте, наколядував на утримання президентських депутатів і партії йде? Так ні фіга подібного! Хоч у Грановського (Олександр Грановський, нардеп від БПП, якого звинувачують у корупції, - ред.) запитайте! Їдьте до Києва і запитайте, що робив Грановський до революції ...

На жаль, ходять наполегливі чутки, що оточення президента скуповує за безцінь здешевілі активи дуже, до речі, збанкрутілих банків, і перспективні бізнеси в IT-сфері.

Тобто, граючому на пониження Петру Олексійовичу війна вигідна. Йому, з яким через війну спілкуються світові лідери, його МінСтецю, якого без війни б не було, його оточенню, що обсіли військові замовлення. І чим довше, тим вигідніше.

Гаразд, нехай це непереборні хапальні рефлекси бізнесмена. Але ж і Порошенко-політик діє фатально не тільки для країни, а й особисто для себе. Хоча в збоченцях-мазохістах досі не числився.

Це я про анонсовану на літо спробу імплементувати «мінську змову». Спробу чергову, але вже остаточну. У багатьох сенсах.

Припустимо, депутатів, здатних, усупереч фізиці, голосувати з надсвітовою швидкістю, можна переконати / підкупити / залякати. І якось втихомирити Нацгвардією неминучі протести патріотів під Верховною Радою і адміністрацією Президента. І навіть провести потішні вибори серед амністованих Гівей і Моторол.

Але ж довгоочікуваний мир від цього фарисейства і профанації не прийде!

І недоімператор, якому Порошенко багато чого наобіцяв, що не втихомириться. Як і Захід, якому теж обіцяно чимало, але зовсім іншого. Ця квадратура кола ні на яку голову не налазить. При тому, що громадська температура впевнено рухається до позначки «гаряче».

Як наслідок, маємо три рівноймовірних взаємокорельованих сценарії:

1. Прогресуючі заворушення, хаос і розпад країни як форма пролонгації влади олігархату.

2. Економічна стагнація, втрата підтримки Заходу, дограбування країни олігархами і сповзання до недоімперіі.

3. Мобілізація громадянського суспільства, злам олігархічного консенсусу і перезаснування країни.

У жодному з них Порошенко не солодко.

Але як спритно і послідовно людина обрізає собі можливості позитивного результату. Просто летить в пекло, як ракета з тепловим самонаведенням.

Перші півроку президентства Петра Олексійовича я про нього майже не висловлювався, керуючись повір'ям «Або добре, або нічого».

Потім не витримав, і відповів досить різко статтею, де порівняв Порошенка з Керенським.

Пізніше в мас-медіа стала поширюватись паралель з Януковичем, оскільки олігарх Петро Олексійович ломиться чітко по просіці «Повинен залишитися тільки один, і це я», залишеній пріснопам'ятним Сашею-стоматологом.

Керенський і Янукович змогли втекти від розгніваних наслідків свого бездарного і злочинного правління. Порошенку, щоб звалити з мінімальними втратами, треба починати вже зараз.

Терміново-терміново «сама-сама» складати для себе улюбленого делікатний закон про імпічмент і швидко-швидко протягати його через Верховну Раду. Ще швидше, ніж про Луценка. А то закон про імпічмент шанцевим інструментом внесуть з голосу. Голосу вулиці, зрозуміло. Тому що насувається спека, як влітку в танку.

До речі, Порошенко так і не убезпечився від головного свого президентського страху - масштабного вторгнення недоімперіі. Навпаки, своїми поступками і заграваннями то з агресором, то із Заходом, то з олігархатом, він всіх моторошно дратує і остаточно радикалізує. Якщо до особистого роздратування Путіна додасться ще якийсь геополітичний або внутрішньо російський російський фактор, то все може бути.

Хоча, першою чергою, президенту варто побоюватися саме українців. Тому що він не робить очевидних кроків для свого політичного виживання. Зате, як в «Школі танців Соломона Кляра», виконує прямо протилежні.

Наприклад, очищення української армії від совкового генералітету. Навіщо він тримає цих малодушних відсталих злодійкуватих «звіздунів» у лампасах? Розраховує, що вони захистять його від ошуканих виборців? Або боїться чіпати, щоб вони не збунтували проти нього? Хто - ці товстопузі полководці дачного будівництва, ревматичні стратеги тендерних махінацій?!

У той же час, Президент системно пресує добровольчий і волонтерський рух, який в його руках мав би стати Архімедовим важелем, який перевертає Україну. І, точно за Марксом, вирощує свого трунаря. Вміє добувати все необхідне для перемоги.

Владної активності – з надлишком, але якоїсь гарячкової і безплідної. Скидається на перегрів процесора, коли комп спочатку починає тупити, а потім зовсім вирубується.

Якщо не існує раціонального пояснення вчинків людини, які, очевидно, йдуть їй на шкоду, то це тема не політології, а вже медицини.

Тим більше, що за інсайдерськими плітками, Петро Олексійович регулярно зривається на підлеглих, влаштовує низькопробні істерики з криками, наприклад, своєму фінансисту Гонтаревій після отриманого ним офшорного ляпасу. А також регулярно захоплюється дегустацією «рідкого хліба».

І цей хронічний мультистрес - на фоні далеко не геркулесова здоров'я.

До речі, демократія в Україні запанує лише тоді, коли в офіційній хроніці почнуть публікуватися результати медичного огляду керівників країни, які раз на півроку проводив би вартий довіри консиліум. А під час війни можна і щоквартально.

Ох, не дарма дружина відмовляла чоловіка балотуватися в Президенти, буквально зі сльозами благала. Як там у «Место встречи изменить нельзя» було: «Бабу не обдуриш, вона серцем бачить».

Тому перед нашою президентською «спробою номер п'ять» вималювалися всього два ексклюзивних варіанти: або йому доведеться достроково піти за станом здоров'я, або його таки винесуть. Але вже з заворушеннями, зіткненнями і стріляниною не з мисливської зброї. Другий варіант, зрозуміло, призведе до миттєвої, без тяганини конфіскації всіх активів: і особисто Президента Порошенка, і афілійованих з ним осіб - теж знакова новація для України.

Але історична місія Петра Олексійовича, про яку згадувалося на початку статті, буде полягати в тому, що він виявиться останнім Президентом України. У будь-якому разі, з нинішнім всевладдям. І ось цього «досягнення» не перевищить ніхто.

Не здивуюся, якщо все трапиться ще при нинішніх Генеральному прокурорі і Прем'єр-міністрі.

Літо обов'язково прийде. Дуже спекотне літо.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---