Громадська хода лучан до пам’ятника Шевченку, аби «прокинутися»

Захід із вшанування пророка українського народу й панахида біля пам’ятника Шевченку зібрала як студентів, так і людей поважного віку. Лучани вважають, що слово Кобзаря «живе» й допомагає «прокинутися» від проросійської пропаганди.

Громадська хода до пам’ятника Тарасу Шевченку від Свято-Троїцького кафедрального собору відбулася сьогодні, 10-го березня.

Працівники ДАІ зупинили рух проспектом Волі, тому усі змогли йти до пам’ятника великою колоною у супроводі духівників. Безпеку охороняли більше десятка правоохоронців. Серед учасників заходу була й студентка СНУ імені Лесі Українки Оксана. Дівчина переконана, що творчість Шевченка повинні знати всі, адже вона допомагає людям «прокинутися» й зрозуміти, хто наш друг, хто ворог українського народу й для чого потрібно любити Батьківщину. На підтвердження своїх слів, студентка зачитала свої улюблені рядки.Після панахиди, митрополит Луцький і Волинський Михаїл звернувся до присутніх. Він наголосив, що спільною молитвою ми єднаємося із Шевченком та надихаємося у боротьбі із російськими сепаратистами.«Тут, у молитві, ми єднаємося із Шевченком і надихаємося, аби у трудну, люту годину в його творчості могли знайти розраду та сили, аби протистояти російським сепаратистам. Ще не всі люди «проснулися», тому треба вивчати Шевченка.Щороку ми усією луцькою громадою приходимо на це місце й вшановуємо пам’ять пророка. Так склалося в його житті, що народився він 9-го березня, а помер 10-го. Ці два дні поряд й символізують наше життя загалом, воно - швидкоплинне. Тут головне те, що ми лишимо по собі, адже Господь говорить, що «по ділах їх пізнаєте». Великий вчитель, пророк, геній, не вистачає усіх слів із словника, аби описати, як ми любимо й шануємо Шевченка», - наголосив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Духівник додав, що люди діляться на тих, хто живе для себе й на тих, хто живе для інших. Зі слів Михаїла, Шевченко був саме тим, хто жив для Батьківщини, для свого народу і його приклади повинні наслідувати.По тому присутні поклали квіти до пам’ятника.Зауважимо, що не всі із присутніх виявляли справжню повагу до Кобзаря, адже знайшлися ті, хто, в погоні за гарними світлинами, затоптали газон навколо пам’ятника.На ньому лишився єдиний «сумуючий» підсніжник.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---