Екс-нардеп від Волині очікує на політичний притулок у Великій Британії

Екс-керівник держконцерну «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук, колишній депутат-нашоукраїнець від Волині, який у 2002 році здобув мандат на окрузі №20 з центром у Горохові, нині очікує на рішення британського уряду про надання йому політичного притулку. Відповідні документи Бондарчук подав ще рік тому. Про це він повідомив українським журналістам, - інформує Вісник+К.

Постать Сергія Бондарчука досить неоднозначна. Він – кадровий офіцер СБУ. На його офіційній сторінці у «Фейсбук» досі зазначено, що він працює в українській спецлусжбі. У 2014 році його нібито відправили до Великої Британії навчатися до британської академії міністерства оборони. У той же час проти нього на батьківщині порушили кримінальну справу за розкрадання держмайна на суму 7,5 мільйона доларів.

Президент Віктор Ющенко присвоїв Сергію Бондарчуку у 2010 році звання Героя України. Колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі також нагородив його орденом за внесок у зміцнення обороноздатності Грузії. Натомість в Росії Бондарчук визнаний персоною «нон грата» через звинувачення у нелегальних поставках зброї до Грузії.

Водночас, видання «Волинська правда» взяло інтерв’ю у Героя України, майора СБУ Сергія Бондарчука.

«Замовником мого переслідування є Президент Порошенко»

– Сергію Васильовичу, скоро буде рік, як Ви живете в Лондоні, а в цей час за поданням головного військового прокурора України Анатолія Матіоса вас розшукує Інтерпол. Чи зверталося до Вас британське бюро Інтерполу з цього приводу?

– Спочатку хочу розповісти, як я опинився у Великій Британії. Після Революції гідності та початку подій у Криму й на Сході України я, як і багато інших громадян нашої країни, пішов захищати нашу державу. У кожного був свій вибір: чи ЗСУ, чи добровольчі батальйони. Я ж повернувся служити звичайним офіцером бойового підрозділу СБУ «Альфа», який першим взяв на себе удар з початку бойових дій на Сході в квітні 2014 року. Головне завдання підрозділу – антитерор (не плутати з війною, яка насправді вже два роки йде в Україні). Але це виклик не локального плану, і в кінці 2014-го мене відправили у відрядження на навчання в Академії Міністерства оборони Великої Британії. На це є всі необхідні офіційні документи та відряджувальні листи. Там я навчався до кінця квітня 2015 року. Тож звістка про підозру та розшук застала мене у Британії. Звісно, моє місцеперебування було відоме і СБУ, і ГПУ. Всі добре знали, де я і що роблю. Але повідомлення про підозру у вчиненні злочину, як це передбачено нормами КПК, я не отримував. А звістка про розшук мене просто здивувала. Людину розшукують тоді, коли не знають, де вона перебуває. Тільки це був не мій випадок! Тому для мене ці дії стали остаточним сигналом, що стосовно мене жодні права, згідно з нормами Конституції, діяти не будуть.

Після того, як на той момент генеральний прокурор Ярема розповів про мене всілякі небилиці, я наступного дня листами звернувся у всі можливі європейські та світові інстанції. У них зазначив, що стосовно мене на замовлення Адміністрації Президента відбувається політичне переслідування за сфабрикованими та сфальсифікованими обвинуваченнями з боку ГПУ. У листах я вказав, де перебуваю, що там роблю, додав, що я ніде не переховуються, і якщо влада Великої Британії захоче зі мною зустрітися та отримати пояснення, я їх обов’язково надам. Так само згодом був поінформований Інтерпол.

– У соціальній мережі «Фейсбук» Ви постійно пишете, що стали жертвою політичних переслідувань з боку нової влади. Мовляв, звинувачення Генеральної прокуратури проти Вас сфабриковані й сфальсифіковані за замовленням Адміністрації Президента. Чим і кому особисто Ви перейшли дорогу, що на Вас в Україні порушили кримінальне провадження стосовно заволодіння 7,4 млн доларів Державної компанії «Укрспецекспорт», яку Ви очолювали з 2005 по 2010 рік?

– Ще раз хочу наголосити, що не маю жодного стосунку до тієї нісенітниці, яку заявляють представники ГПУ (слава Богу, за ці два роки рівень компетенції ГПУ став відомий широкому загалу населення країни) та пан Матіос особисто.

Тепер по суті питання. Мені відомо, що замовником мого переслідування є Президент Порошенко, всі інші, такі, як уже колишні генпрокурори Ярема та Шокін, діючий військовий прокурор Матіос, голова адміністрації президента пан Ложкін та його заступник із юридичних питань пан Філатов, голова СБУ пан Грицак, голова Фінмоніторингу пан Черкаський та низка судів із виконавцями волі Президента. Як ви розумієте з моєї біографії, я маю достатньо друзів та знайомих, які мене попередили, що зразу після інавгурації дано команду знайти проти мене будь-яку справу, щоб посадити в тюрму.

Спочатку я сприйняв це як дурницю, бо точно не був ні засновником Партії регіонів, ні членом команди та уряду пана Януковича, а насправді протягом 4-х років був в опозиції до минулого режиму. Але дуже швидко з різних сторін до мене почала надходити інформація, що Порошенко, коли чує моє прізвище, стає неадекватним, і це дуже здивувало багатьох людей у його оточенні. Через різних людей із його першого кола я передав йому: якщо він не перестане займатися дурницями, коли в країні йде війна, то, все, чого він досягне – це побудує мою політичну кар`єру. Мабуть, моя поведінка ще більше його розлютила (може, я якось впливаю на його рівень цукру в крові), але його реакція на мої меседжі була – прискорити карну справу проти мене.

- Що є причиною такої поведінки?

У нас було багато прикладів як політичного, так і світоглядного протистояння. Одним із напрямів загрози, як мене інформували, може бути Росія, де я з 2008 року є персоною нон ґрата. Російські керівники роблять усе для того, щоб люди, які по-справжньому боролися проти них, були рано чи пізно покарані. Я не кажу лише за сучасну історію, як із Надією Савченко та іншими політв`язнями в Росії. Я хочу згадати за Карпюка та Клиха, яких судять за події 20-річної давнини (російський суд засудив українців Станіслава Клиха до 20 років ув`язнення, а Миколу Карпюка – до 22,5 років позбавлення волі, звинувативши у тяжких злочинах – вбивстві російських військовослужбовців у Грозному під час російсько-чеченської війни у 1994-1995 роках, хоча обидва вони в той період у Чечні навіть не були – ВП). Тому те, що ми допомагали Грузії у протистоянні проти Росії в 2008-му, вони не забули.

«Я завжди доводжу справи до кінця»

– У своєму зверненні до української влади 18 червня 2015 року Ви написали, що невдовзі подасте позовні заяви щодо своєї невинуватості до державних інститутів України, як на території України, так і в Європі. Чи зробили Ви це?

– В Україні нічого не змінилося. А принцип «жити по-новому» означає для владної верхівки, як і при президенті Януковичу: «Друзям – все, а ворогам – закон». Хоча правильніше буде сказати «беззаконня».

Мої адвокати отримали повідомлення, що слідство стосовно мене призупинено в листопаді 2015 року, жодної іншої інформації ні у мене, ні в моїх адвокатів немає. Тобто мене «підвісили» в повітрі: справа і не розслідується, і не передається до суду. Це така технологія, яка використовується зараз в Україні проти багатьох людей, які не стали мовчати та продовжували боротися проти побудови диктатури нового режиму. Приклади відомі. Це активіст Хорт (Юрій Павленко – ВП) з Вінниці, який порвав портрет Порошенка і перебуває в СІЗО, це Олександр Ружанський, якого пресують за публікацію інформації про те, що військовий прокурор сил АТО Костянтин Кулик і близькі до нього люди за останні 2 роки стали власниками об`єктів елітної нерухомості в Києві, це військові 51-ї ОМБр, над якими знущається військова прокуратура, називаючи дезертирами, та багато-багато інших прикладів по всій країні. Ми всі бачимо: коли владі потрібно ухвалити якийсь закон чи судове рішення (як із Луценком) – на це йде кілька днів, а як тільки стоїть питання справедливості стосовно звичайних громадян – на це ідуть роки.

Я вже давно подав в суд на СБУ з приводу мого незаконного звільнення зі служби заднім числом, у кращих традиціях Радянського Союзу та Комуністичної партії. Скоро вже буде рік, а моя справа досі не розглядається по суті, судове засідання вже переносили 5 разів. Та коли Наливайченко (колишній голова СБУ Валентин Наливайченко – ВП) звільнив корупційне крило СБУ, їхню справу розглянули та поновили на службі за п`ять днів. Як тільки буде ухвалено позитивне рішення по суті, я почну звертатися вже проти персоналій тих, хто взяв участь у моєму переслідуванні. Хто знайомий зі мною особисто, той знає, що я завжди доводжу справи до кінця.

– Чи зверталися Ви до державних органів Великої Британії стосовно надання вам політичного притулку? Якщо так, то яку відповідь отримали?

– Як я говорив раніше, з часу, відколи мені стало відомо через ЗМІ, що мене подали в розшук в кінці січня 2015 року, і до закінчення мого навчання, яке тривало до кінця квітня 2015-го, я думав, що мені робити?! Перша емоція була – зібрати речі та повернутися в Україну захищати справедливість та доводити свою правоту. Моя родина, мої друзі й знайомі (дехто з них знає, що таке в Україні СІЗО, «чесне» слідство та «справедливий» суд) почали мене переконувати, що це тільки полегшить завдання слідчим та додасть радості замовникам, що захищатися на свободі простіше та ефективніше, ніж під час перебування за ґратами. Зваживши всі «за» та «проти», я зрозумів що тут, у Великій Британії, я буду більш корисним для вирішення як своєї справи, так і справ інших справжніх патріотів, яких незаконно переслідує нинішній режим Порошенка. Тому ухвалив рішення не повертатися в Україну і тимчасово залишитися у Великій Британії. Час показав, що це рішення було правильним. І тому зразу після закінчення навчання я звернувся до влади Великої Британії за політичним притулком та захистом мене і моєї родини. Ця процедура довготривала, відповіді ще не отримав.

«Я не був барикадним політиком, не ліз на сцену, хоча міг це робити та мав право»

– Мало хто знає, але термін «Євромайдан» Ви вжили чи не першим з українських політиків ще 8 листопада 2013 року, напередодні сумнозвісного саміту у Вільнюсі. Перебуваючи в Одесі й агітуючи за загальноукраїнський референдум стосовно підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Ви від імені руху «Євронаступ» пообіцяли 22 листопада 2013 року вийти до Адміністрації Президента, щоб передати підписи за референдум. Тоді Ви заявили: «У випадку посилення небезпеки зриву асоціації цей захід може бути початком Євромайдану». Євромайдан, як відомо, розпочався 21 листопада. Є фото, на якому Ви того вечора на Майдані Незалежності в Києві разом із Андрієм Парубієм. Парубій сьогодні – Голова Верховної Ради України, Ви – політичний біженець. Чому так? Чи не зверталися до нього по допомогу?

– Це вже так давно було. Але дійсно, в 2013-му ми разом із активними людьми організовували багато різних акцій на підтримку євроінтеграції України, бо розуміли, що це головне завдання для країни на той час. У нас було декілька напрямів роботи, це вже згаданий «Євронаступ», а ще «Єврореферендум», «Круглий стіл за європейське майбутнє», «Вільні люди», який, до речі, продовжує роботу. Завданням «Євронаступу» та «Єврореферендуму» була не тільки популяризація європейського шляху розвитку, а й фактичний збір підписів на підтримку євроінтеграції (ми зібрали тоді 1 млн 300 тис підписів). Було багато поїздок і зустрічей, і на одній із них, саме так, в Одесі 8 листопада 2013 року я сказав, що якщо влада не почує громадян, то буде Євромайдан. Тоді мало хто почув мої слова, мало хто вірив, що люди можуть знову вийти на Майдан після помаранчевого, але життя показало, що я таки мав рацію.

Ще був один цікавий факт. У нас («Євронаступу») на 11-ту годину 22 листопада 2013 року була запланована велика акція на Майдані. Її тоді підтримали різні громадські організації, такі, як «Спільна справа», «Комітет захисту політв`язнів» і т.д. Це якраз була річниця помаранчевого Майдану, мало зібратися багато людей. Та Мустафа Найєм написав свій пост у «Фейсбуці», де запросив людей на 21 листопада на вечір. Чому? Навіщо? Раніше на 18 годин! Але це вже не важливо, головне, що люди вийшли та захистили свій вибір.

Ми з Парубієм прийшли на Майдан одними з перших. Нас було від сили 30-40 людей. До речі, перші гучномовець, підсилювач, прапори та європейська символіка, які обійшли шпальти всіх світових ЗМІ, були від «Євронаступу». Ще цікавий факт, що ми були готові не тільки цим, у нас був дозвіл від адміністрації Києва на проведення акції на Майдані, тому правоохоронці не могли нас розігнати.

Я не був барикадним політиком, не ліз на сцену, хоча міг це робити та мав право. Я був переконаний, що є люди, які можуть це зробити краще за мене, і я довірився їм. Та це була моя головна помилка, тому що час показав, що їх менше цікавили якісні зміни в країні, ніж влада і збагачення.

Ми з Андрієм знайомі багато років, і для мене було дивним, коли він після Майдану, фактично найвпливовіший політик, секретар РНБО та керівник Самооборони, став допомагати спочатку Турчинову, а потім Порошенку виконувати план, який не був написаний в Україні і не був у її інтересах. Чому він це зробив, мені не відомо.

– Ви знайомі й підтримуєте добрі стосунки з багатьма українськими політиками. Чому вони досі не привернули увагу нинішньої влади до Вашого становища?

– Я звик вирішувати свої проблеми сам, і мені давно відомий принцип «не проси». І якщо люди, з якими ми організовували Майдан та стояли на ньому, потім стали байдужими чи підіграли владі, взявши участь у моєму переслідуванні та спробах дискредитації, це їхній вибір і їхня майбутня розмова з Богом. Але я знаю багато справжніх друзів та знайомих, для яких ситуація зі мною та моєю родиною є цілком зрозумілою, і їх не треба просити, вони підставляють плече свідомо та щиро, бо вони ЛЮДИ.

«Я повністю розчарувався в інституті Президента»

– Чи зустрічаєтеся у Великій Британії із західними політиками? Якщо так, то як вони коментують сьогоднішню політичну ситуацію в Україні? Що думаєте з приводу неї Ви? Які перспективи бачите?

– Так, я спілкуюся з британськими та іншими європейськими політиками й бізнесменами. Коли я їм розповідав півтора року тому, що за люди прийшли в Україні до влади і якими будуть їхні дії в майбутньому, вони не могли повірити, що таке можливо. Але зараз при зустрічах вони мені говорять, що не здивовані, бо ти ж нас попереджав. З боку Заходу є велике розчарування в людях, яких вони підтримали у цій владі. Порошенко і Ко фактично взяли їх у заручники, лякаючи, що без їхньої підтримки прийде Путін. Але політики Заходу вже скоро перейдуть на іншу термінологію, і вона не буде дипломатичною. Скоро відбудуться зміни.

Про моє бачення ситуації в Україні можна писати окреме інтерв`ю. А якщо коротко, то я повністю розчарувався в інституті Президента. Цей експеримент невдалий та руйнівний для держави. Настав час підписання нового суспільного договору між громадянами, бізнесом та державою. Це повинен бути рівносторонній трикутник, де головною цінністю буде громадянин (людина) та його потреби з переходом до парламентської республіки.

І ще одне дуже важливе питання – це побудова (не реформа, а побудова) нової спецслужби замість СБУ, яка не справляється зі своїм завданням вичистити Україну від КДБ/ФСБшного сміття, яке заважає розбудові нової держави.

– Відомо про Вашу велику заслугу у визволенні українських моряків із захопленого піратами судна «Фаїна» і виконання контрактів із постачання Грузії під час нападу на неї Росії зброї та озброєння. За це Президент України Віктор Ющенко присвоїв Вам звання Героя України, а президент Грузії Міхеїл Саакашвілі нагородив Вас 5 листопада 2013 року орденом Вахтанга Горгасалі І ступеня. У Росії з 2008 року Ви персона нон ґрата. Згодом Ваші стосунки з Віктором Ющенком зруйнувалися. У Вас із ним було різне бачення подальшого існування партії «Наша Україна», що призвело до конфлікту. Чи вичерпаний він на сьогодні? Чи спілкувалися Ви з Ющенком після виходу з «Нашої України»?

– Почну з кінця. Після подій у «Нашій Україні» я не спілкувався з Ющенком. Все, що я хотів сказати, я сказав раніше, мені додати тут нічого.

Щодо Грузії. Ми почали допомагати відбудовувати Збройні сили Грузії та її оборону з початку 2005 року, і це була чітка позиція Президента України. Нас була меншість, тих, хто розумів, наскільки це важливе питання, Ви навіть не зможете уявити, який опір та саботаж був з боку урядовців та політиків, які перешкоджали цій роботі. Як один з прикладів – Порошенко, на той момент секретар РНБО, був категорично проти поставок зброї та військової техніки для Грузії. Це один приклад. Після початку війни у 2008 році Турчинов та його тодішня команда не захотіли визнати Росію агресором і не проголосували постанову Верховної Ради. Це так само, як вони війну називають АТО, як Президент Порошенко звертається до суду, щоб той, не дай, Боже, не визнав Росію країною-агресором стосовно України, як знищується український бізнес та банківський сектор, а в цей час російський бізнес отримує преференції від держави Україна. Це все системна помилка, яку ми зробили ще 10 років тому, коли не дали правову та політичну оцінку діям людей, які зараз нами керують.

Перейдемо до «Фаїни» (українське вантажне судно, ходить під прапором Белізу, яке під час рейсу з Миколаєва до Момбаси 25 вересня 2008 року захопили сомалійські пірати, взявши в заручники весь екіпаж – 17 громадян України, 3 громадян Росії та одного громадянин Латвії. 4 лютого 2009 року, отримавши викуп, пірати покинули судно – ВП). Це позитивний приклад, як українська держава боролася за своїх громадян. Так, півроку – жахливий термін, але всі наші моряки повернулися додому живі. І це заслуга багатьох людей та державних установ, які брали участь в операції із визволення з полону наших співвітчизників. Я дуже добре пам`ятаю, який ґвалт стояв на ток-шоу від політиків, особливо членів Партії регіонів, які розповідали, що вони за кілька днів зберуть необхідну суму грошей та визволять наших моряків. Знаєте, скільки вони зібрали? Доповідаю: нічого, нуль! От і вся відповідальність. Хоча й держава Україна не платила викуп. Гроші були зібрані від громадян та бізнесу. Вже зараз я можу сказати, що половина цієї суму була від нашої родини.

«До бізнесу на Волині стосунку вже не маю»

– Волинські ЗМІ писали, що свого часу Ви на прохання тодішнього голови ОДА Володимира Бондаря стали акціонером ПП «Флора» і разом з Ігорем Діденком дали місцевому бізнесмену Василю Столяру 23 млн гривень на розвиток підприємства з вирощування в Шацькому районі лохини. Директор ПП «Флора» Владислав Поляков в інтерв’ю «Волинській правді» стверджував, що ці гроші Столяру передали під чесне слово, однак він все оформив на себе. Нині тривають судові спори. Чи так це було насправді? Чи продовжуєте брати участь у діяльності ПП «Флора» як акціонер, якому належать 25%?

– Я ніколи не забував свого минулого, звідки я родом і хто мені допомагав. Так само з Волинню. Цей край і люди, які там живуть, дали мені шлях до політичної кар`єри. Я цього ніколи не забував і не забуду. Тому коли на той момент Володимир Бондар запропонував мені зустрітися та переговорити з місцевим бізнесменом Василем Столяром, я погодився. Хотілося зробити конкретні справи. Я розумів, що це буде і зайнятість населення, і місцеві податки. Пропозиція була цікава, ми з моїм партнером взяли на себе питання фінансування, а Столяр повинен був чесно та відповідально працювати на землі. Згодом я зрозумів, що зробив помилку, коли через довіру до Бондаря довірився Столяру. Зараз там порушено кримінальні провадження стосовно підробки документів, тривають суди, але свою частку я продав і зараз не маю стосунку до цього бізнесу.

– Ви знаєте, що на Волині нині триває «бурштинова лихоманка». Чи є у Вас свій рецепт її подолання?

– Знаєте, таких лихоманок в Україні на кожному кроці. «Бурштинова», «офшорна», «контрабандна» і т.д. Коли замовлення на корупцію йде з кабінету президента та прем`єра, жодні рецепти не допоможуть, тільки зміна влади. І чим частіше, краще. Вони повинні втомитися викидати гроші на вибори, це має стати економічно недоцільно. Тільки так їх можна привчити жити по-іншому. Україна зараз побачить новий приклад, як будуть відбуватися довибори до Верховної Ради, один з округів якраз на Волині.

– У разі зняття звинувачень проти Вас і повернення в Україну в якому статусі бачите себе? Будете балотуватися в народні депутати, як майор СБУ претендувати на державну посаду, займатися бізнесом?

– Найближчі плани – розібратися з тими проблемами, які мені штучно підкинули. Це працює, бо якби не ці звинувачення, я би більше часу приділяв питанням зміни влади в країні. А так змушений відволікатися. Хоча я дивлюся на це через позитив, тому що це так само досвід і можливість подивитися на свої помилки збоку. Отож, я розумію, що буду робити в середньотерміновій та довготривалій перспективі. Бізнес мене мало цікавить, а питання національної безпеки та оборони – це те, де я маю освіту, досвід та непогані результати роботи.

Але я знаю що ми 100-відсотково переможемо. Не тільки зовнішнього ворога, який і так зрозумілий та очевидний, а головне – і внутрішнього, який більш небезпечний, який, наче хамелеон, кожного разу ховається під вишиванками та патріотичними піснями. Ми приречені побудувати сильну та вільну країну для нашого життя та життя наших дітей.

Василь ОНИЩЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---