Чому луцька опозиція іде в опозицію до власних виборців?

Останні вибори до Луцької міської ради - 18 серпня - довели, що місцева опозиція безвідповідально ставиться не лише до своїх обов’язків, а й віддаляється від народу.

Чим керувалися очільники міських і обласних організацій політичних партій, які увійшли до об’єднаної опозиції, під час передвиборчої роботи і виборчого процесу, незрозуміло.

Схоже, продовжували займатися самопіаром кожен себе особисто чи обливанням брудом опонентів. Але тільки не гуртувалися заради однієї спільної мети. Зайняте четверте місце єдиного кандидата від опозиції – це не поразка, а повний провал.


Пусті суперечки, власні амбіції і вигода

Волиняни усе більше переконуються в тому, що просто голосувати за людину, котра іде під знаменами опозиційної партії недостатньо. Маємо чимало представників «Батьківщини» і «Свободи» в органах місцевої влади. Це вони створюють більшість, а не провладна Партія регіонів і комуністи в місцевих радах, проте користі від діяльності таких депутатів не так вже й багато. Їхні виступи усе більше нагадують екстравагантні шоу зі звинуваченнями і розвінчуваннями будь-кого навколо, окрім себе.

Недаремно депутати, котрі проходять у ради, все частіше воліють вийти із фракції. Причина криється не лише у здобутті більшої волі у власних рішеннях, а у відмові перебувати в органах, які часто-густо займаються бюрократичними тяганинами замість реальної роботи, яка піде на користь їхніх виборців.

Цікаво, якою стратегією керувалися голова Волинської обласної організації ВО «Батьківщина» Григорій Пустовіт та голова Луцької міської партійної організації ВО «Батьківщина» Сергій Григоренко, коли проводили агітацію за Дмитра Дубняка на проміжних виборах до міської ради на 10-ому окрузі?

Невже думали, що достатньо буде звинуватити генерала-регіонала Яворського в обмані і вже усі навколо кинуться голосувати за кандидата від опозиції?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кандидат у депутати в міськраду Луцька обманює виборців. ДОКУМЕНТ


Григорій Пустовіт (на фото зверху) узагалі допустив ляп, який не можуть робити навіть безвусі початкуючі політики, коли звинуватив одного із конкурентів у встановленні лавочок для місцевих жителів.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Секретарю Луцькради заважають лавки кандидатів-конкурентів

Смішними видаються розважання про велику політику Сергія Григоренка, котрий серед пріоритетів політичної діяльності в місті бачить встановлення пам’ятників Волинянці та Степанові Бандері, а ще є автором вкрай «важливого» для пересічних земляків звернення щодо проекту Закону України «Про дозвільну систему у сфері поведінки зі спеціально визначеними видами зброї». Звичайно, що не цим живуть волиняни і доки очільники місцевої опозиції цього не зрозуміють, – доти вони будуть в опозиції до власних виборців і до всіх українців.


Сергієві Григоренку є над чим задуматися, адже наступні вибори і чергова поразка вже зовсім скоро

Зате сам Григоренко прекрасно поживає на керівних партійних посадах. Бувши депутатом міськради двох скликань зумів «назбирати» на дві квартири і два автомобілі. Такій спритності молодого Григоренка можуть позаздрити навіть багато «хапал» із досвідом, котрі просиділи не те, що в місцевих радах, а навіть на ще «тепліших» місцях. Звичайно, що так роблять не політики, а маленькі пройдисвіти, котрі власні інтереси завжди ставитимуть як пріоритетні, вище людських. Вже легенди ходять про те, як Григоренко із компанією «по кишеням» розікрали гроші, виділені на виборчу кампанію Дубняка у Луцьку.

Щоб хоч якось приховати повну поразку і провал на виборах, Сергій Григоренко усюди розказує про якісь міфічні підкупи виборців, хоча усе це нагадує чергові пусті балачки. Адже заяв у міліцію, а також реальних фактів махінацій не може продемонструвати жодного. Інакше як смішними заяви такого керівника солідної партії у місті назвати не можна.

За що змагаються опозиціонери

У лучан з кожним роком складається враження, що депутати-опозиціонери ставлять за мету обійти за будь-яку ціну регіоналів, а не здобути абсолютну перемогу.

Це нагадує союзну першість з футболу в другій лізі, коли луцька «Волинь» за будь-що мала здолати сусідній рівненський «Верес» і це було набагато важливішим, аніж зайняте місце в підсумковій таблиці за сезон. Чи не містечкова філософія? Яка користь від цього лучанам і волинянам? Відповіді на ці риторичні запитання знайти кожному легко.

Якщо Пустовіт та Григоренко і надалі обиратимуть для подальшої боротьби подібні стратегічні плани – доля їхньої політичної сили в нашому регіоні приречена на повну поразку. Уже в 2015 році опозиція програє вибори на Волині до усіх представницьких органів. Відсутність стратегії, млява робота із виборцями, використання мученицького образу Юлії Тимошенко на плакатах – звичні інструменти, які мають у своєму арсеналі керівники опозиції. Хоча свободівці у своїх гаслах і висловлюваннях бодай відвертіші й гостріші, проте на ділі обидві політичні сили абсолютно безвідповідально ставлять до свого електорату. Вони усе більше віддаляються від реальних проблем своїх виборців. Викриками на сесіях і майданах людському лиху не зарадиш.

Недаремно усе більшу прихильність в народі здобувають ті сили й кандидати, котрі вміють і можуть допомогти. Ті, хто реально близький людям і не робить пустих заяв, не обіцяє.
Молодий Ігор Поліщук з першої спроби обійшов «вусатих» політиків з досвідом і великими амбіціями тільки через те, що не був відірваний від людей, не йшов в опозицію до власних земляків, не шукав скандалів, аби вклинитися в суперечки і доводити власну правоту. Звичайно, багато виборців віддали власні голоси за Поліщука, оскільки знали, що це людина - із команди народного депутата України Ігоря Палиці. А діяльність благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» у місті настільки масштабна за кількістю добрих справ, що її не може заперечити жоден, навіть найбільш скептично налаштований місцевий діяч.

Лише такі аргументи знайти можна зараз, аналізуючи чергову повну поразку волинських опозиціонерів. Маючи величезну підтримку в регіоні, умудритися могутнього триголового змія (кожна голова в якого це – «Батьківщина», «Свобода» і «УДАР») покласти під ноги початкуючого політика – Поліщука – це талант. Тож якщо потрібно щось могутнє розвалити, то особистості Пустовіта й Григоренка підійдуть на таку роль особливо доречно.


Такою зараз є об'єднана опозиція у Луцьку та на Волині

Загалом, вибори до міськради – це лише невеликий проміжний фініш, який дав чергову оцінку місцевим партійним осередкам організацій, які очолюють люди недалекоглядні. Якщо вони залишаться на тих же стільцях і надалі будуватимуть політичні плани у місті та області, то вибори 2015 року стануть повним крахом вже не тільки їх особисто, а й усіх, хто досі вірить в ідеали змін та покращення і пов’язують із ними місцевих опозиціонерів.

Олег ЗАЛУЦЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---