5 причин для імпічменту президента Порошенка

Є як мінімум 5 причин для ініціювання процедури імпічменту Президента Петра Порошенка. Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це пише народний депутат від "Батьківщини" Ігор Луценко в статті для "Дзеркала тижня".

"Нижче наведено перелік достатніх (на мій погляд) підстав для порушення процедури імпічменту, який, до речі, далеко не вичерпаний", - пише він.

Ідеться про П.Порошенка не як про фізичну особу, а як про главу Української держави, від діяльності якого залежить міжнародний авторитет України та довіра народу до влади.

1. Грубе порушення антикорупційного законодавства

Українське законодавство від особи, котра обійняла посаду президента, вимагає цілком визначеного алгоритму дій щодо своїх бізнес-активів. Відповідно до закону “Про запобігання корупції”, свої корпоративні права Порошенко мав передати в управління одним із лише трьох визначених способів. Перший — укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами). Це стосується, власне, майна. Суб’єкт підприємницької діяльності має бути зареєстрований в Україні (інакше він не суб’єкт).

Натомість майно передали якомусь іноземному суб’єкту. Крім того, у Порошенка є корпоративні права. Він міг укласти договір про управління, але не з ким-небудь, а лише з торговцем цінними паперами, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами. Він цього не зробив.

Третій варіант, дозволений законом, — укласти договір про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами. Але ця компанія повинна мати ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами. Панамська офшорка не володіє ліцензією, виданою в Україні. Інших законних варіантів немає. Всі розмови про сліпі трасти та про Ротшильдів розраховані на некомпетентну аудиторію.

Більше того, немає інформації, що всі інші активи (крім “Рошена”) передали в управління одним із трьох передбачених українським законодавством способів або ж у який-небудь інший спосіб. Отож Порошенко грубо й відкрито порушив антикорупційне законодавство, наявний конфлікт інтересів, що, на мій погляд, є підставою для порушення процедури імпічменту.

2. Невиконання вимог законодавства щодо інвестування за кордон

Відповідно до постанови Правління НБУ “Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон” №122 від 16.03.99, пункт 1.10, для здійснення всіх видів інвестицій (незалежно від термінів та сум) резидент обов’язково повинен попередньо отримати ліцензію.

Інвестуючи в офшорні компанії навіть незначні кошти, громадянин П.О.Порошенко мав би попередньо отримати відповідний дозвіл НБУ (ліцензію). Зразу зауважу, що доцільність такої законодавчої норми викликає запитання.

Однак президент України, як ніхто інший, мусить поважати й виконувати закон, хоч би якою дискусійною була його доцільність.

Наразі Національний банк України у відповідь на моє депутатське звернення офіційно підтвердив, що Порошенко не отримував відповідної ліцензії на здійснені ним операції. Цим фактично підтверджено грубе порушення Порошенком норм українського законодавства, за що передбачено відповідні санкції у вигляді накладення штрафу на суму, еквівалентну сумі валютних цінностей, інвестованих за кордон.

3. Бездіяльність у справі оновлення складу Центрвиборчкому

Відповідно до пункту 21 статті 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України віднесено призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії, за поданням президента України; Пункт 8 статті 6 Закону України “Про центральну виборчу комісію” визначає семирічний термін повноважень члена ЦВК. Верховна рада України призначає і звільняє членів ЦВК за поданням президента України.

Тим часом деякі члени комісії перебували на своїх посадах ще до часу ухвалення Верховною Радою чинного Закону “Про центральну виборчу комісію”.

1. Охендовський Михайло Володимирович, голова ЦВК, призначений членом ЦВК 17.02.2004, головою ЦВК став 06.07.2013р., термін перебування на посаді — 12 років;

2. Усенко-Чорна Жанна Іванівна, заступник голови ЦВК, призначена членом ЦВК 08.12.2004, на посаді заступника голови ЦВК з червня 2007 р., термін перебування на посаді — 11 років;

3. Магера Андрій Йосипович, заступник голови ЦВК, призначений членом ЦВК 17.02.2004, на посаді заступника голови ЦВК з червня 2007 р., термін перебування на посаді — 12 років;

4. Лукаш Тетяна Леонідівна, секретар ЦВК, призначена членом ЦВК 01.06.2007 і одразу стала секретарем, термін перебування на посаді — 8 років;

5. Астахова Тамара Валеріївна, член ЦВК з 01.06.2007 р., термін перебування на посаді — 8 років;

6. Березюк Катерина Григорівна, член ЦВК з 01.04.2014 р., термін перебування на посаді — 2 роки;

7. Данилевський Юрій Миколайович, член ЦВК з 01.06.2007 р., термін перебування на посаді — 8 років;

8. Діденко Олег Миколайович, член ЦВК з 01.04.2014 р. термін перебування на посаді — два роки;

9. Жиденко Ігор Григорович, член ЦВК з 01.06.2007 р., термін перебування на посаді — 8 років;

10. Осадчук Олександр Кузьмич, член ЦВК з 02.02.2010 р., термін перебування на посаді — 6 років;

11. Райковський Броніслав Станіславович, член ЦВК з 17.02. 2004 р., термін перебування на посаді — 12 років;

12. Чупахін Олександр Михайлович, член ЦВК з 17.02.2004 р., термін перебування на посаді — 12 років;

13. Швець Юлія Вікторівна, член ЦВК з 01.06.2007 р., термін перебування на посаді — 8 років;

14. Шелестов Олександр Миколайович, член ЦВК з 01.06.2007 р., термін перебування на посаді — 8 років;

15. Шелудько Валерій Євгенович, член ЦВК з 08.12.2004 р., термін перебування на посаді — 11 років.

Таким чином, із 15 членів Центральної виборчої комісії лише троє (Березюк К., Діденко О. та Осадчук О.), згідно з чинним законодавством, мають право здійснювати повноваження члена ЦВК. Членів ЦВК звільняє парламент за поданням президента України. Президент заздалегідь, але не пізніше, як через 30 днів від дня припинення повноважень шляхом звільнення з посади члена Комісії, подає до Верховної Ради України кандидатуру особи, котра пропонується на посаду члена Комісії замість вибулого. Минуло набагато більше, ніж 30 днів, відтоді, як Порошенко став президентом, а у членів ЦВК спливли терміни повноважень.

Бездіяльність Порошенка у справі оновлення складу ЦВК ставить під сумніви легітимність прийняття великої кількості протокольних рішень Центральною виборчою комісією, як і результати кількох попередніх кампаній місцевого та загальнодержавного рівнів.

4. Неоголошення воєнного стану під час зовнішньої агресії

Конституція України вимагає, щоб президент України приймав рішення про запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії проти України або навіть загрози нападу.

У період із 17 березня 2014 р. по 17 серпня 2015 р. на території України провели 6 хвиль мобілізації до Збройних сил України, лави армії поповнили 210 тис. військових, при цьому кількість військовослужбовців-контрактників становила понад 107 тис. осіб. Часткова мобілізація проводилася на підставі указів виконувача обов’язків президента України Турчинова та указів президента України Порошенка.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що запроваджується в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії або загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Воєнний стан по суті надає органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноваження, необхідні для відвернення загрози і забезпечення національної безпеки, а також тимчасово, з огляду на загрозу, обмежує конституційні права та свободи людини і громадянина, права і законні інтереси юридичних осіб. На сьогодні повністю окуповано частину території України — АР Крим, ще дві адміністративно-територіальні одиниці — Донецька та Луганська області — частково окуповані; у двох адміністративних одиницях точаться бойові дії із застосуванням важкого озброєння обома сторонами конфлікту; є реальна загроза повномасштабного вторгнення на територію України збройних сил противника. Президент України прийняв рішення про проведення мобілізації, Верховна Рада України схвалила рішення президента про проведення такої мобілізації.

Однак, попри сукупність зазначених обставин, президент України, прийнявши рішення про проведення мобілізації на території України, не прийняв рішення про запровадження воєнного стану, зважаючи на реальні загрози нападу та небезпеку державній незалежності України. Такі дії президента України — Петра Олексійовича Порошенка, на мій погляд, містять ознаки вчинення злочину, передбаченого статтею 111 КК України, тобто державної зради, що передбачає умисне заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

5. Непризначення членів Ради Національного банку

Сьогодні близько 70 банків ліквідувало НБУ, багато з яких — незаконно, про що є відповідні рішення судів. Девальвація національної грошової одиниці сягнула небачених розмірів. Інфляція сягнула небачених за останні два десятиліття показників; наслідок — колосальне зубожіння населення. Кредитування як явища немає в економіці; наслідок — падіння ВВП.

Саме Національний банк наразі є тією інституцією, на котрій лежить більша частина відповідальності за економічні проблеми в Україні. Не останню роль у такій сумній місії НБУ відіграє той факт, що система контролю за діяльністю Нацбанку зруйнована.

Відповідно до законодавства, нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку здійснює Рада Національного банку. Термін повноважень членів Ради Національного банку України сплив 10 вересня 2015 р., про що нам сумно повідомляє сайт НБУ. Новий склад Ради ще не сформований.

Половину складу ради Нацбанку (4 особи) призначає президент відповідним указом (ст. 10 Закону про Національний банк України).

Отже, вже 9 місяців Порошенко не виконує свого обов’язку — призначити своїх членів у Раду НБУ. Така бездіяльність, на мій погляд, напряму позначилася на економічній безпеці держави.

Звісно, це — не вичерпний перелік підстав для імпічменту президента Порошенка. У статті згадано виключно ті моменти діяльності чинного президента, котрі, на мій суб’єктивний погляд, є головними в контексті притягнення до відповідальності відповідно до Конституції і які я вивчав особисто в рамках своєї депутатської діяльності.

Безумовно, системна робота в цьому напрямі виявить іще немало юридичних обставин змісту, аналогічного змістові наведених вище. Приміром, заслуговує ретельного правового вивчення перманентна практика непідписання президентом прийнятих у ВР законопроектів у визначені законодавством терміни, давання незаконних доручень членам Кабміну та посадовим особам ГПУ тощо.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---