Представник династії військових з Луцька здивував данців

Лучанин Олександр Луцака – командир підрозділу Громадського формування «Варта порядку» ще від початку Революції гідності. Чоловік походить із династії військових, пройшов Афганістан, а нині охороняє спокій у Луцьку та тренує старшокласників у луцьких школах. Попри солідний вік, готовий будь-якої миті йти захищати Україну на сході.

Про це повідомили у прес-службі «Варти порядку».

Пане Олександре, географія Ваших мандрів по роду військової служби вражає. А чим є для вас Луцьк?

Я народився в Луцьку на вулиці Бойка. Мого діда перевели сюди служити в 1946-му році після Другої світової війни. Він починав служити в Першій кінній армії Будьонного, Друга світова для нього почалася біля Рівного в 1939-му році, а закінчилася штурмом в Рейхсканцелярії Гіммлера. В родичів досі зберігається трофей звідти – фарфорова собака, німецька вівчарка, з інвентарним номером. Як кадровий військовий, дід охороняв обком партії, що тоді базувався в сучасному головному корпусі СНУ. Навіть пам’ятаю, як замість дров нам привозили приклади німецьких автоматів.

Закінчив школу №15, вступив у військове училище, де отримав також цивільну спеціальність – інженерну. Потім потрапив у Забайкальський воєнний округ, потім у Монголію, Афганістан, Івано-Франківськ, Сосногорськ, повернувся в Луцьк. Побачив світ, різні звичаї й не шкодую, що життя мене так покидало.

Як Ви потрапили до «Варти порядку»?

Під час Революції гідності, коли правоохоронні органи були деморалізовані, Спілка афганців оголосила набір людей, які б заступали в наряди спільно з міліцією. Тоді ми ще ходили у фартухах із емблемою Спілки. А потім нам запропонували приєднатися до «Варти порядку», кістяк якої складають саме афганці, воїни-інтернаціоналісти. Ми вирішили не працювати самі по собі, як «Самооборона», наводити порядок в державі на законній основі. Тобто, ми просто допомагаємо представникам влади та правоохоронних органів.

Ви регулярно заступаєте на патрулювання. Яка наразі ситуація в Луцьку?

Зараз уночі по місту небезпечно ходити, криміногенна ситуація напружена, багато крадіжок. Нова патрульна поліція не охоплює всі куточки міста, оскільки їх мало і їм ще поки бракує досвіду. Тому ми виходимо на чергування о 22:00 і завершуємо о 4-5-й ранку. По «закону Савченко» майже 6 тисяч в’язнів вийшли на свободу, в тому числі і в Луцьку. А багато з них не заслужили дострокового звільнення. Тому ми відчуваємо, що зобов’язані підтримувати порядок в місті власними силами.

Нещодавно ви проводили військові тренування у кількох луцьких школах. Розкажіть про це детальніше.

Мій старший син – викладач вогневої підготовки у Військовій академії в Києві. Його послали в Данію для підготовки військ ООН Україні. З мінного поля потрібно було винести постраждалих. Син зробив прохід у мінному полі і постраждалих винесли. Данці були в шоці, коли син сказав, що навчився робити це на навчальній бойовій підготовці в школі. Так от зараз молодь такого не вчать. Років 20 патріотичного виховання в школах України фактично не проводять. Є теорія, але не практика.

Зараз люди, яким по 30 років, не служили в армії, вони не вміють тримати зброю в руках. Та краще би і не знали, але час показує, що молоді люди взагалі не пристосовані до життя, не кажучи вже про умови війни. Честь і хвала директорам 13-ї та 15-ї шкіл, які запросили бійців «Варти порядку» провести навчання з вогневої підготовки для старшокласників. Це є патріотичне виховання. Дай бог, що воно юнакам не знадобилося, але може і стати в нагоді. Показово, що зацікавлених дівчат було більше, ніж хлопців. Так само ми проводили заняття з тактичної медицини в гімназії №4. Повторюся, хай ці знання дітям не знадобляться, але їх за плечима не носити.

Ви кажете, потрібно пробудити в дітях патріотизм. А що для Вас – патріотизм?

Звісно, мова не про вишиванки, синьо-жовті прапорці та руку на серці під час виконання гімну. Це не патріотизм. Патріотизм – це, зокрема, робити щось, аби атошникам жилося легше. Коли афганці поверталися додому, ними ніхто не займався. А вони вже відчули запах крові, тому потрапляли в різні кримінальні угрупування, гинули в «розборках». Тому «Варта порядку» вирішила запрошувати атошників до себе. Ми потрібні їм, а вони потрібні нам.

Коли я був командиром, то з особовим складом і їв, і спав. Вони 24 години були в мене на очах. І може я десь не допрацював, але за два з половиною роки втратив лише чотири чоловіки. Тому зараз потрібно, щоб діти знали і вміли захистити своє життя та рідну землю.

А чим Ви ще займаєтеся, крім участі у «Варті порядку»?

Зараз я бригадир будівельної бригади, робимо ремонти. Будував «Ювант», «Кромберг і Шуберт», заправки «WOG», «Shell», мікрорайон «Колізей». Зараз роки беруть своє, хочеться чогось спокійнішого. Але і вдома сидіти не можу, не звик до цього. Тому ходжу на заняття, на чергування. Тренуємо молодих хлопців, які у вільний від роботи час іще знаходять сили йти тренуватися, заступати в наряди вночі. Це теж є патріотизм.

Що являє собою «Варта порядку» сьогодні?

У нас служать десятки достойних людей з досвідом, яким є про що розповісти. Ми не беремо людей для кількості. Кожен учасник «Варти порядку» проходить обстеження у психіатра, нарколога, має принести довідку про відсутність судимості. 80% особового складу «Варти порядку» – це люди з вищою освітою, які працюють на роботах, а у вільний час тренують інших, патрулюють самі. Нерідко це і солідні підприємці, директори фірм.

Великої уваги ми надаємо юридичній та медичній підготовці. Перед кожним патрулюванням бійці проходять інструктаж. Бо коли, наприклад, нас викликають разом із поліцією на сімейні бійки, невідомо, що там може бути. Може в тебе пальнуть, може гранату кинуть (зараз зброї дуже багато), може нападуть із ножем чи сокирою. Тому ми відпрацьовуємо всі ці випадки. Своїх бійців бережемо.

Оскільки «Варта порядку» зареєстрована при міській раді, то рада виділила нам один автомобіль для патрулювання, ще по одному виділили спілка афганців та Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Фонду ми дуже вдячні, що не ходимо як обірванці, а маємо хорошу форму, в якій не соромно з’явитися в місті.

Наразі ми проводимо «чистку» рядів «Варти порядку», відокремлюємо людей неефективних, із сумнівною репутацією, які поповнювали ряди формування ще до Революції гідності лише для того, аби отримати зброю. Такі люди компрометують нинішню «Варту порядку», псують нам імідж. Тому ми їх звільняємо.

Якщо країна покличе Вас воювати – підете?

Я отримав повістку, пройшов медкомісію. Попри солідний вік, готовий поїхати на передову. Краще я там буду воювати, ніж молоді люди без досвіду. Тому не ховаюся. Діти вже дорослі, внуки є. Якщо стану в нагоді – буду радий послужити країні ще. Дружина, звісно, переживає, але вже звикла чекати мене додому. Ми фактично почали жити разом лише на пенсії. Може тому ніколи не встигали посваритися. Хоч і казала, що посадить мене на короткий повідок та строгий ошийник (сміється – ред.).

Спілкувалася Варвара Зазнобіна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---