«Повномасштабна війна застала нашу команду спецпризначенців у пасажирському поїзді «Київ – Херсон», – офіцер ССО про події 24 лютого 2022 року

День, який розділив життя українців на «до» та «після». День, коли божевільна Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. День, який змінив усе і вкотре підтвердив нашу непохитність у боротьбі за свободу та незалежність.

Минуло три роки після 24 лютого 2022 року. На наше прохання про події того дня згадує офіцер Сил спеціальних операцій Віктор Шевченко – колишній юрист, громадський діяч та учасник АТО, який наразі на посаді одного з керівників центру рекрутингу ССО опікується комплексною роботою з підбору кандидатів до елітного роду військ ЗСУ. Він був учасником супротиву агресору на південному напрямку з 24 лютого. Виконував бойові завдання на Миколаївщині та Херсонщині уже за кілька годин після того, як ворог атакував військові та цивільні об’єкти України.

«Я почав би цю історію трохи раніше, – бере слово Віктор. – Мав за честь служити у Силах спеціальних операцій ще з 2018 року, а згодом як учасник бойових дій був зарахований до оперативного резерву першої черги 73-го морського центру, уклав відповідний контракт. Тому, коли на початку 2022 року напруга біля наших кордонів досягла апогею, буду відвертим, уже чекав на виклик.

Дзвінок із 73-го центру надійшов приблизно за тиждень до початку повномасштабки. Командир мені як секретарю ради резервістів центру поставив завдання: скласти список, сформувати команду і прибути до Очакова. У підсумку зібрав 10 побратимів, взяли квитки на поїзд «Київ – Херсон» на вечір 23 лютого…

Того дня, в середу, ще змотався в Шевченківський РТЦК по один документ. Річ у тім, що я на той час працював директором Київського міського палацу ветеранів, і Департамент соціального захисту КМДА за будь-яких обставин вимагав від мене підставу для відсутності. Між іншим, уже тоді біля військкомату та в самому приміщенні на Салютній були величезні черги.

Пояснив хлопцям у РТЦК ситуацію, сказав, що квитки на руках, попросив довідку. Ті в запарі відправляли по неї до… самої частини на Миколаївщині, довелося підключити всю свою комунікабельність та наполегливість. Урешті, уявіть, мені виписали повістку на учбові збори терміном… на 365 днів! Можу показати, залишив собі на пам’ять…»Отже, ви з хлопцями вирушили до пункту постійної дислокації центру буквально за кілька годин до початку повномасштабного вторгнення. Коли про нього дізналися?

О четвертій ранку, коли почали телефонувати друзі й підлеглі з палацу ветеранів. Коли ж під’їжджали до Миколаєва, з боку військового аеродрому, який розташований неподалік залізничного вокзалу, побачили в темряві велику заграву.

О шостій, коли вийшли на перон, вибухи десь недалеко були надто потужними – в будівлях станції навіть повилітали шибки. Тут же – літаки в повітрі, які, схоже, наше командування оперативно підняло, аби тих не уразило під час обстрілу.

Читати ще: Військовим цьогоріч почнуть видавати «Пакунок пораненого»

Наша команда на мікроавтобусі зі знайомим миколаївським водієм, з яким ми кілька разів уже взаємодіяли під час навчальних зборів, вирушила до 73-го центру, а потяг з пасажирами, які залишились у вагонах, поїхав далі за маршрутом – на Херсон, в який, на жаль, того ж дня ступила нога ворожого солдата…

Перший день… Яким він запам’ятався фактично з передової?

Прибули в частину. Ми зазвичай звикли, що коли приїжджали, нас вели до персоналу, тут же навіть не підпустили до паркану, за яким облаштувалися підрозділи. Офіцер з кадрів сама вийшла на парковку і забрала документи для оформлення. Обстановка вже була непростою – рашисти вдалися до ракетної атаки, наші бійці ліквідовували її наслідки.

За кілька хвилин наша команда стала в стрій, хлопці отримали бронежилети, шоломи, взуття, теплий піксель. Зброю у відкритих багажниках хамерів навіть можна було вибрати – автомати АК, «Вулкан», пістолети ТТ або АПБ…

У перший же день я був залучений до виконання бойових завдань, ми вирушили до нової точки збору, в Очаків після того я ніколи не повертався. Почалося інше життя. Без сну, на морозі, що за перший місяць, зізнаюся, дуже виснажило. Але і з відчуттям того, що виконуєш дуже важливу справу, святу справу…

Читати ще: Щомісяця через центри рекрутингу мобілізують 6500 добровольців, – Міноборони

І ще цікавий момент. У перший день мене підвищили у званні: був старшиною другої статті, став старшиною першої статті, але дізнався я про це лише за кілька місяців, після відповідного запису у військовому квитку.Пане Вікторе, а як родина зреагувала на ваш від’їзд напередодні цих подій?

Дружина була дуже вдячна за те, що я заздалегідь її детально проінструктував, зібрав тривожну валізу. Стверджує, що розгубитися не дав чітко окреслений до того план дій: родина залишилася в столиці, згодом перебралася до села на Київщині.

А ось тестю, на жаль, не поталанило. Поїхав до Чорнобаївки на поминальні 9 днів за мамою і зустрів там окупацію. Мав на руках квиток на Київ на 25 лютого, але виїхати уже не встиг. Пізніше неодноразово намагався прорватися, прикидав різні варіанти, але в останній момент, щось відчуваючи, їх змінював – наче спрацьовував інстинкт самозбереження. Бо після того з’ясовувалося, що колону, в якій він мав їхати, розстрілювали кацапи.

Врешті тесть евакуювався за кілька місяців до Одеси, розповідав про жахіття, що відбувалися на окупованій Херсонщині. Мовляв, удень на вулиці міста виходити було заборонено, а хто порушував цю вимогу, міг бути розстріляний. Трупи іноді лежали просто на дорозі, їх ніхто не прибирав…

Повертаючись до 24 лютого, можна сказати, що той день вийшов для вас дуже довгим та максимально насиченим на події…

Як і для кожного українця. Пригадую, коли в 73-му центрі зустрілися з командиром групи, моїм земляком, киянином, з яким ми неодноразово брали участь у різних спортивних змаганнях, від переповнення емоціями почали з ним танцювати і обійматися. Така собі дитяча шняга – своєрідний струс після напруги.

Так, той четвер розпочався дуже рано й досі не закінчився. Насправді вся війна як один день.

Зараз ви опікутеся підбором особового складу до Сил спеціальних операцій. Що привело до рекрутингу?

Під час однієї з операцій отримав поранення, після якого тривалий час відновлювався. Одужавши, нарівні служити на передовій з молодшими побратимами вже не міг, а бажання бути корисним Україні та зокрема ССО нікуди не поділося. Тож згадав свою роботу в адвокатському об’єднанні, відгукнувшись на запрошення спочатку стати юрисконсультом в юридичному відділі, а надалі приєднався до роботи в рекрутингових процесах.

Будь ласка, розкажіть про процес відбору до вашого війська. Кого і як запрошують до підрозділів ССО? Багатьом здається, що служба в Силах спеціальних операцій – для окремої касти людей, які мають надзвичайні фізичні здібності та міцне здоров’я…

Якщо ви завітаєте до одного з наших офісів у столиці, побачите на рекламних банерах головний меседж: «Можливо, ССО – це ти?!» Головною для потенційного новачка є мотивація бути корисним своїй країні, вміння розвиватися та опановувати нові знання і навички, пройти медкомісію та відповідати визначеним критеріям.

Читати ще: «Я не вірю, що хтось з-за океану вирішить наші проблеми». Командир «Любарта» Янкі – про пріоритетні напрямки, роль піхоти, амбасадорів підрозділу і переговори

Звісно, що претенденти, які бажають приєднатися до лав ССО, мають розуміти, що у нас легко не буде. Буде важко, але цікаво. Тільки так – пересилюючи себе, стаючи кращими та сильнішими щодня, ми можемо виховати справжнього спецпризначенця.

Чи багато людей врешті мобілізовуються або підписують контракти?

Таких чимало. Наразі маємо три локації 5-го центру рекрутингу ССО – в Києві, Дніпрі та Хмельницькому, працює всеукраїнський колцентр, сайт, соціальні мережі. Жодне звернення не залишається поза увагою. Наші фахівці, чимало з яких пройшли через бойові дії та мають великий досвід у військовій сфері, максимально інформативно відповідають на кожне запитання, у разі виникнення проблем надають всебічну допомогу, в тому числі і юридичну.

З потенційним новачком ми проходимо весь шлях – заповнення первинної анкети, вибір посади, оформлення документів, навчання, зарахування до підрозділу. Переважно до нас звертаються цивільні люди, які не мають досвіду служби в армії і шукають своє місце в ССО, у цей нелегкий для країни час хочуть бути корисними ЗСУ і Батьківщині.

Олена ПИРОЖЕНКО,

5-й центр рекрутингу ССО

Наші контакти:

Сайт

Телеграм

Телеграм-бот

Фейсбук

Інстаграм

Вакансії

Телефон 0800357174

Адреси:

м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1 (9:00 – 18:00);

м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2 (9:00 – 18:00);

м. Хмельницький, вулиця Соборна, 16 (8:00 – 17:00).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---