Проблема на часі або Чому горять волинські сухостої

Спалення сухостою на Волині обернулося уже не однією трагедією. Так, через необачне спалювання сухої трави на Волині згоріла будівля та дача. І це, на жаль, далеко не поодинокі випадки людської недбалості. Чому горять волинські сухостої - в матеріалі Волині-Нової.

Вогонь у плавнях річки Прип’ять біля села Підгір’я Ратнівського району поширювався швидко. Сухий очерет аж тріщав, а повітря гуло. Вряди-годи полум’я сягало у висоту кількох метрів. Ця територія входить до гідрологічного заказника «Щедрогірський». «Лучно–болотяні і водні угіддя у заплаві річки Прип’ять — місце масового розмноження водоплавних і навколоводних птахів, зокрема крижня, чирок, лиски. Вздовж ріки знаходяться шляхи масових міграцій птахів, у тому числі водоплавних та навколоводних. Територія віднесена до водно–болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів», — йдеться в описі заказника. При такому вогні про яких там комах чи птахів мова. Потрапила б туди, не дай Боже, людина — смерті б не уникла.

Про шкоду спалювання сухостою вже стільки переговорено, що оскому набили. Мовляв, і там горить, і тут підпалили. На одній з оперативок навіть перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев скаржився, що бачив дим із вікон власного будинку. Гай–гай, подокоряли тоді начальнику Державної екологічної інспекції в області Олександрові Ткачуку.

Незабаром в інтернет–виданнях і пояснення з’явилися: немає коштів. Мовляв, нічим машини заправляти, але якби 50 тисяч гривень, то в області горіла б не суха трава, а земля під ногами в паліїв. Воно, звичайно, так. Дивно лишень, чому про гроші не говорили, скажімо, восени. Адже знали, що сухостій палять щороку, відповідно й рейди треба проводити. Чому тоді не привертали уваги громадськості, що бракує коштів?

Та нехай. Бо результати роботи таки є. За спалювання кількох уже оштрафовано. Потім спільно з пожежниками ще 10 чоловік «вдарили» гривнею (хоч масово палять по всій області). Оце круто! Відтак порушники вже не наважаться взяти до рук сірники. А якщо їм пригрозити ще й грамотою, яку голова облдержадміністрації нещодавно вручив Олександру Ткачуку з нагоди ювілею, то за плавні та луки можна бути спокійним. Що то значить вдалий старт.

…БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОКРЕМИХ ДЕПУТАТІВ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Засідання постійної комісії обласної ради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю розпочалося не одразу. Коли депутати та запрошені розсілися по місцях, то з’ясувалося, що з восьми членів комісії присутні лише четверо: голова комісії Володимир Навроцький, Надія Григола, Володимир Дибель та Віктор Коротун — а отже, немає кворуму. Вкотре уточнили, чи всіх повідомили, перепитали, чи будуть, і кинулися гарячково дзвонити прогульникам. Прийти «для кворуму» у телефонній розмові пообіцяв Святослав Боруцький. Та його так і не діждалися... Не було й Світлани Вакулки та Віталія Павлова. Врятував засідання комісії Віктор Радчук, який разом із Сергієм Слабенком, що мав доповідати, з’явився через 43 хвилини після призначеного часу. Засідання таки розпочалося.

Одним із питань, що його розглядали, було якраз про пропуски без поважних причин засідань комісій. Скажімо, Башкаленко та Борбелюк жодного разу не спромоглися прийти на засідання своїх комісій. Тож у проекті рішення пропонувалося попередити таких депутатів: Віталія Павлова, Олександра Башкаленка, Андрія Тимейчука, Олександра Хоміча, Олега Борбелюка, Надію Поліщук, Олега Батюка, Андрія Мельника, Валентина Кошельника, Олександра Курилюка та Олександра Шубку — про порушення ними регламенту. «Вважати вищеназваних депутатів такими, які не виконують своїх депутатських обов’язків повною мірою, а отже, не виправдовують довіри виборців», — зазначалося в одному з пунктів проекту рішення. Голові обласної ради пропонувалося внести на розгляд сесії пропозицію переглянути кількісний та персональний склад постійних комісій. Проте для ухвалення рішення забракло одного голосу. Не могла ж Надія Григола голосувати за попередження для своїх колишніх босів із Партії регіонів. Адже більшість порушників — колишні регіонали та їхні поплічники. Вже набудували нову Волинь, а тепер і носа нікуди не потикають. Вирішальним міг би стати голос Боруцького. На жаль, не склалося з відповідальністю у свободівця. Як бачите, шановні виборці, окремі ваші обранці наплювали на свої депутатські обов’язки. І саме вам вирішувати, чи вірити їм далі. Але так хотілося б наблизити той час, коли депутати виконуватимуть свої функції не для кворуму, а з почуття обов’язку.

…НЕПОТРІБНІСТЮ СКАРБІВ ДЛЯ ЛУЦЬКА

Два роки поспіль волинські археологи знаходили скарби на одній із ділянок у Старому місті, на Кафедральній, 13. Спочатку виявили металевий гаманець 1930-х років, у якому зберігалося дві золоті каблучки та п'ять срібних монет часів Миколи ІІ. Наступного року, розчищаючи один із підвалів, археологи знову натрапили на цікаві знахідки. З грунту видобули кількадесят срібних столових предметів, окремі з них — позолочені. Ложки, виделки, ножі, чарки були загорнуті у тканину, а деякі ще й у газети. Ці речі виготовили наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Але оскільки скарб знайшли у верхніх шарах ґрунту, та ще й загорнутим у єврейські та польські газети, то археологи пов’язали його з Луцьким гетто, яке створили гітлерівці під час Другої світової війни. Крім того, виявили залишки історико–архітектурних об'єктів XVI–XVII століття.

Здавалося б, варто піарити місто як таке, що має давню історію. Можна зробити шикарну виставку просто неба. Але все впирається в кошти. У забудовника, який планував там щось споруджувати, фінанси нібито скінчилися. Археологи тим більше не беруться за цю справу, бо їх не фінансують, а археологічну експертизу, де служба могла заробити, скасували. Відтак стародавні підвали поволі руйнуються. Нікому вони не потрібні.

…БЕЗПЕЧНІСТЮ ЧИНОВНИКІВ

Майдан, на жаль, лише розворушив, але аж ніяк не розчистив авгієві стайні влади. Хтось залишився, хтось прийшов, ще хтось повернувся. Суть не в цьому, а в тому, що нові чиновники і далі діють старими методами. У ряді випадків простим людям стало ще гірше. Проте чиновники вперто вдають, ніби все так і має бути. Верховна Рада, незважаючи на приплив нових політиків, справляє далеко не найкраще враження. Уже скоро рік, як Кабмін годує нас обіцяними реформами. Про Генштаб та генералітет мовчу. Прокуратура профукала всіх яникових прихвоснів, яких тільки можна було. Судді хочуть люструвати себе самі. На низах — як брали, так і беруть. Все як і було. Є тільки одна заковика: більшість людей у такому свинюшнику жити не збираються. Тож чимраз частіше перебирають на себе обов’язки державних установ.

Певно, тільки війна стримує українців від того, щоб одномоментно вимести всіх, хто звик будувати свій добробут коштом громади. Але ж війна колись закінчиться. Фронтовики, що скуштували не тільки воєнного лиха, а й наслідків штабного безладу, посилять невдоволення в суспільстві. Проте корупціонери цього ніби не помічають. Сподіваються проскочити, як свого часу сподівався Янукович та його кліка?

Якось один волинський посадовець у розмові на підвищених тонах з непрошеними відвідувачами кинув фразу на кшталт: «Я поставлений Президентом. Мене з цього крісла не виб’єте». «Наївний, — резюмував один з відвідувачів, який, власне, й переповів мені той випадок, — він не зрозумів, що чиновника ніхто не випихатиме з крісла. Наступного разу його разом з тим кріслом просто викинуть у вікно з другого поверху. Та й усе».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---