Матір-одиначка з Луцька мешкає з хворими синами в сараї. ФОТО

Оксана Владичко не має нормальних умов для проживання. Помешкання її більше нагадує сарай чи комірчину з облущеними стінами, де вона упродовж багатьох років тулиться із чотирма синами.

У гості до сім’ї ходять миші й пацюки

Поряд із будинком – курник та хлів зі свинями, з якого час від час до кухні Оксани Володимирівни «навідуються» непрохані гості – миші й пацюки.
Жінка бідкається, що не знайшла спільної мови із рідною матір’ю та вітчимом, котрі живуть у просторому будинку поряд. Тому змушена поневірятися упродовж багатьох років у «тимчасівці».

Пані Владичко зазначила, що спочатку життя складалося добре, у неї був хлопець, разом винаймали квартиру. Тоді ж у пари народилося троє діток. Однак сім'я бідувала і чоловік усе частіше зловживав спиртним.

Тоді, мовляв, жінка вирішила повернутися до батьків.
«Мама поставила умову, щоб я поверталася сама, без чоловіка. Так ми і розлучилися. Потім мама заборонила батькові моїх дітей з'являтися на територію подвір'я. Бо він в нашій сім'ї – чужий», - пояснює Оксана.

Жінка додає, що оселитися їм дозволили у «тимчасівці» з обшарпаними стінами, мишами та пацюками.

Розповідає, що купає дітей не у нормальній ванні, а у пластмасовому невеликому тазику. Пере білизну і дитячі речі руками, бо стареньку пральну машину боїться використовувати, мовляв, мати сказала, що коли Оксана користується електрикою, то у материній хаті - перепади напруги та зникає світло. Вона, каже, навіть одяг дітям не прасує, бо матір сердиться.

Старші діти утрьох сплять на маленькому ліжечку, мама ж - біля них на старенькому, «обшарпаному» матраці на підлозі.




Уже тринадцять років Оксана Владичко оббиває пороги владних кабінетів

Жінка ніде не працює. І не тому, що не хоче. Роботодавці не бажають працевлаштовувати у себе матір з хворими дітьми. Ті, каже, постійно застуджуються, мають загострення та слабкий імунітет.

«Я працювала на одному з великих підприємств міста. Часто доводилося бігати по медичних установах та лікувати свої дітей. Одного дня начальник мені сказав, що нам не потрібні такі працівники. Зараз отримую лише допомогу по малозабезпеченості та гроші, передбачені одиноким мамам», - каже Оксана Володимирівна.

Уже тринадцять років Оксана Владичко оббиває пороги владних кабінетів з проханням надати їй житло. Стоїть у черзі на отримання помешкання – однак весь час її місце віддаляється у списку.

Просила допомоги і в луцьких міських голів: Антона Кривицького, Богдана Шиби та Миколи Романюка. Але натомість отримує від них лише відписки, мовляв: «Ваше питання розглянули. Чекайте. Допоможемо». Але коли конкретно жінці чекати допомоги, – не вказують. Оксана Владичко ж лише збирає «папірці» з відповідями чиновників і щомісяця продовжує ходити до них.

«На днях я знову пішла до Романюка (Микола Романюк – Луцький міський голова, - ВН), хотіла записатися до нього на прийом. Мені сказали, що він - у відпустці. Порадили написати заяву і після її розгляду, можливо, покличуть на аудієнцію до мера. Але ж я тих заяв уже скільки писала…», - бідкається жінка.

Як жити далі – жінка не знає. Діти з кожним роком стають дорослішими. У них з'являється більше потреб. Зараз старші навчаються у школі, молодший часто хворіє і тому перебуває вдома. Потрібні гроші на ліки.

«А все через умови проживання. Ну як в такому будинку можуть рости здорові діти? Хочеться ж дати їм все найкраще», - бідкається матір.
***
Якщо когось зацікавила доля жінки та дітей, які проживають у нестерпних умовах, і він має бажання допомогти Оксані Владичко, надаємо її номер телефону: 095 547 54 79.

Підготувала Наталія КОМАР

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---