Досудове слідство у справі про загибель ветерана триває другий рік

Півтора року тому, восени 2014-го, родина лучанки Ніни Островської готувалася до весілля внучки. Навесні оженили внука, дідусь Панас Маркович Кушнірук витанцьовував польку, співав, бо мав гарний голос, старостував у співочому колективі «Посвіт», був учасником церковного хору. Та 2 листопада Ніна Панасівна втратила батька.

Активіст ветеранської організації загинув під колесами іномарки, за кермом якої був 23-річний юнак. Трагедія сталася по проспекту Відродження в обласному центрі рано-вранці. За фактом ДТП відкрили кримінальне провадження (частина 2 стаття 286 ККУ «Недотримання ПДР, що призвело до смерті людини»). Водій проходить у справі як свідок. Слідчі вважають, що підстав звинуватити його у вбивстві з необережності нема.

Про це йдеться у щотижневику Волинські Новини № 10 від 7 квітня 2016 року.

– Аварія сталася о п’ятій ранку, батько повертався від сестри з Києва, ішов пішки з автостанції на Теремно, – розповідає донька загиблого. – Водій їхав проспектом Відродження в напрямку 40-го кварталу. Удар був дуже сильний. В експертному висновку написано, що в тата відбита селезінка, зламані шийні хребці, розрив легенів. Він помер відразу. Через годину, коли батько не прийшов додому, захвилювалися, дзвонили водієві автобуса. У тата при собі було посвідчення учасника бойових дій, записник із номерами телефонів. Та нам ніхто не подзвонив. Під обід самі розшукали в морзі, поїхали на упізнання.

Родичі були настільки шоковані, що організувати похорон попросили спеціального розпорядника. Провести Панаса Кушнірука в останню путь прийшли учасники «Посвіту», друзі-ветерани, колишні колеги з бюро судмед-експертизи. Ніхто не міг повірити в те, що людини так швидко й так безглуздо не стало. І досі сім’я не може змиритися з утратою, адже винуватець не покараний, більше того – впевнений, що й не буде.

– Спочатку мене навіть не хотіли залучати до справи як потерпілу сторону, – пригадує Ніна Панасівна. – Мусила звернутися по допомогу до адвокатів. Слідчий Сергій Костюк заявив, що правила порушив пішохід: раптово вийшов у темному місці, в темному одязі, поза пішохідним переходом, водій не міг побачити перешкоду й уникнути зіткнення. Роблять винним дідуся, з якого вже нічого не спитаєш.

Непорозуміння почалися з того, що представникам потерпілої не дозволили ознайомитися з протоколом огляду місця події. Слідчий заявив, що це таємниця слідства. Відмову оскаржили у суді. В ухвалі Луцького міськрайонного суду від 4 грудня 2014 року йдеться, що слідчий і прокурор в судовому засіданні не змогли пояснити, чим саме це може зашкодити досудовому розслідуванню.

Ніна Островська пригадує, що під час першого відтворення ситуації на місці події слідчий попросив працівників КП «Луцьксвітло» повністю вимкнути освітлення на проспекті Відродження й відключити прожектор на сусідній автостоянці. Було зовсім темно, і експерт у висновку написав, що за таких умов водій не встиг би застосувати екстрене гальмування. До скарги на дії слідчого адвокати потерпілої додали відповідь із «Луцьксвітла»: «Вуличне світло працювало в черговому режимі (один ліхтар через два), несправностей мереж і лампочок не виявлено, скарг на освітлення та аварійні ситуації через освітлення на цій ділянці не надходило». Також долучили довідку з Волинського центру гідрометеорології: «2 листопада 2014 року о 5 годині ранку в Луцьку спостерігалася мінлива хмарність, без опадів, видимість добра. На дорогах було сухо. Вітер слабкий». Слідчий суддя 27 березня 2015 року виносить ухвалу: «Враховуючи, що 16 січня 2015-го слідчим за участю учасників кримінального провадження було проведено слідчий експеримент без освітлення ділянки дороги, де відбулося ДТП, з метою повного, об’єктивного та неупередженого розслідування слід повторно провести слідчий експеримент».

Дочка загиблого ветерана продовжує, що на останньому відтворенні вуличне освітлення було ввімкнуте і водій, не зрушуючи з місця, уже чітко бачив перешкоду-статиста з відстані близько 80 метрів. Експерт вказав у висновку, що якби водій натиснув на гальма, то встиг би зупинитися до пішохода. Та після цього висновку слідчий видав постанову про закриття справи, вважаючи, що недостатньо доказів для висунення обвинувачення водієві. Знову представники Ніни Островської змушені звертатися до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого від 15 вересня 2015 р. про закриття кримінального провадження. В ухвалі від 1 жовтня йдеться: «Прокурор та слідчий вважають, що скарга не підлягає до задоволення, оскільки слідство проведено повно та об’єктивно. Суд вважає, що необхідно провести слідчий експеримент із увімкнутим світлом, за участю водія автомобіля, а також свідків, які вказують на те, що вуличне освітлення в момент ДТП працювало».

Рішення суду досі не виконано. Ніна Островська ходила в прийомний день до обласного прокурора, щоб пояснив їй поняття з КПК про «розумні строки досудового розслідування». На прийом її не пустили, сказали написати лист у скриньку звернень громадян. Згодом прийшла відписка, що нема змоги провести слідчі дії через невідповідні погодні умови. Зрештою у лютому представники потерпілої домоглися відводу слідчого Костюка через неефективність і затягування розслідування. У судовій ухвалі вказано, що «досудове розслідування ведеться тривалий час, слідчим приймалися рішення про закриття даного провадження, слідчі дії не виконувалися з жовтня 2015 року», а також дії слідчого «викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості».

Прокуратура призначила нового слідчого. Анатолій Білан веде цю справу близько місяця. Відповідно до рішення слідчого судді, що є обов’язковим до виконання, він має провести чергове відтворення із залученням усіх сторін і в умовах, наближених до умов на момент аварії.

Про це йдеться у щотижневій газеті Волинські Новини № 10 від 7 квітня 2016 року.

– Улітку минулого року на тій ділянці замінили старі лампи розжарювання на діодні, вони яскравіші. Як зараз провести слідчі дії? Лампочки викручувати? Служби, відповідальні за освітлення, бояться відключати світло, потрібна спеціальна техніка. Це непросто організувати, – пояснює Анатолій Степанович. – Пішохід переходив дорогу в слабко освітленому місці, на перехресті ліхтарі не світилися, була погана видимість, він не мав на одязі світловідбивальних елементів. Слідів гальмування автомобіля не було, бо водій побачив людину в останній момент. У діях водія нема кримінальної складової, навіть процесуальний керівник (прокурор) не погодив, аби висунути йому підозру. Щоб передавати справу в суд, недостатньо доказів. Доведеться проводити комісійну експертизу, якщо результати слідчих експериментів відрізняються. Тоді буде остаточний висновок.

Із водієм Дмитром Димарчуком донька загиблого бачилася тільки раз. Він сам за місяць після події через свого адвоката попросив про зустріч.

– Сказав, що їхав на ближньому світлі зі швидкістю 60 км на годину і все повторював: «Я не хотів». Навіть не йшлося про те, щоб якось допомогти нашій сім’ї, – починає плакати Ніна Панасівна, пояснюючи, що просто хоче встановити правду. – Він каже моїм представникам, що нічого йому не буде. З кимось він точно пов’язаний, що півтора року затягують справу.

Цілком імовірно, що хлопець має впливових захисників. У відкритих джерелах знайшли працівника апарату обласного УМВС і суддю Волинського окружного адміністративного суду з прізвищем Димарчук. У декларації міліціонера групи охорони вказано, що у нього є двоє синів, одного звати Дмитро. В декларації судді теж серед членів сім’ї – двоє синів, та імена родини приховані. Насторожує те, що батьки водія жодного разу не зв’язалися з родиною Панаса Кушнірука, ніде в матеріалах провадження не фігурують. Так, з погляду права, вони до справи не причетні, водій пов-нолітній і сам має відповідати за свої вчинки. Та можна ж принаймні попросити вибачення, спробувати пояснити ситуацію – не по-юридичному, а просто по-людськи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---