Волинянин майже 10 років у суді вимагає сплати боргу від бізнесменів

Майже 200 тисяч гривень за зварювальні роботи мав отримати волинянин Василь Павлісюк у 2006 році. Та виконавши роботу, замість грошей він отримав 10 років нескінченної тяганини, у тому числі й судової.

Так, 4 травня у Волинському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційної скарги Василя Павлісюка на вирок Луцького міськрайонного суду. Волинянин через суд домагається виплатити йому борг 10-річної давнини, але суд першої інстанції відхилив його позов.

Позивається Василь Павлісюк до Артура Каплана, який був на той час директором ПП «Імпалс», та Олександра Кондратюка (директора ПП «Макаронна компанія» та зятя Артура Каплана). На сьогоднішній день згадані підприємства перебувають у стадії ліквідації, оскільки визнані банкрутами.

Вказані особи, до слова, борг визнавали, але визнавали його як борг підприємств. Однак, у первинних документах, за свідченнями ліквідатора, який займається процедурою ліквідації підприємств, жодних оригіналів договорів на виконання робіт – немає. Тож, розраховувати на повернення боргу в процесі ліквідації підприємств Василь Павлісюк не може. Тому він вирішив позиватися до керівників цих підприємств, як до фізичних осіб, яким він виконував роботи за усною домовленістю, але не отримав гроші.

Відомо, що у 2006 році Василь Павлісюк разом зі своєю ремонтною бригадою познайомився з Артуром Капланом і виконував певні роботи на ПП «Імпалс», за що отримав гроші. По тому з Василем Павлісюк провели переговори щодо зварювальних робіт на іншому об’єкті – в селі Тарасово на вулиці Жовтнева, 2 а. Там чоловік зі своїми робочими мав здійснити зварювальні роботи під час реконструкції приміщення котельні у цех з виробництва макаронних виробів. Роботи здійснювалися у 2008 та 2009 роках за цією адресою, але тепер уже начебто для ПП «Макаронна компанія».

Оскільки досвід роботи з цими людьми у Павлісюка був, він погодився на виконання робіт. Але за другий об’єкт йому заплатили лише частину коштів: 194 тисячі гривень бригада так і не отримала.

Представники позивача Яна Чуріна та Олена Черьомуха в судовому засіданні намагалися довести, що Артур Каплан та Олександр Кондратюк діяли на той момент не як представники юридичних осіб – підприємств, які очолювали, а як фізичні особи. Адже домовленості були усні, оригіналів цивільно-правового договору в первинних документах немає, а відповідачі під час попередніх зустрічей борг визнавали.

Крім того, за адресою село Тарасове, вулиця Жовтнева, 2а в ПП «Імпалс» та ПП «Макаронна компанія» у власності немає об’єкта саме такою площею, на якому виконувалися згадані роботи. Тож домовленості, аргументують вони, були між Кондратюком, Капланом і Павлісюком як між фізичними особами.

Натомість представник відповідачів Юрій Нечай наполягав на тому, що його довірителі діяли на той момент як керівники підприємств і саме підприємства, які ліквідовуються, мають відшкодовувати кошти. Дарма, що ліквідатори жодних первинних документів про борг перед Павлісюком не знайшли.

Після розгляду справи і судових дебатів, суд вийшов у нарадчу кімнату для прийняття рішення. По тому колегія суддів на чолі з головуючим суддею Віктором Стрільчуком відхилила позов Василя Павлісюка, оскільки вважає, що позиватися волиняни має не до фізичних осіб, а до юридичних – тобто підприємств-банкрутів.

Щоправда, ця історія з боргом 10-річної давнини набагато цікавіша, якщо пригадати контекст й історію згаданих підприємств та об’єктів за вказаними адресами. Оскільки бізнес, розпочатий відповідачами, й досі працює.

Так, ПП «Імпалс» тривалий час володіло земельною ділянкою та майном на вулиці Івана Франка, 53 (колишнє КХП №1), яке було продане за борги і нині там будується житловий комплекс. Крім того, володіло підприємство і елеватором на вулиці Привокзальній, де нині – руїни.

Згідно з результатами багаторічних судових розглядів, у 2012 році посадових осіб цього підприємства визнали винними в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, у підробленні службових документів і у внесенні неправдивих даних до податкової звітності. Зокрема, бізнесмени зареєстрували низку інших підприємств (ПП «Макаронна компанія», ТзОВ «Агровіта», ПП «Нотіс М», ПП «Гратіс-плюс», ПП «Зерно-зберігальна компанія» та ін.), з якими декларували фіктивні оборудки.Суд призначив покарання у вигляді штрафу (по 340 тисяч гривень кожному), позбавлення права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на три роки та конфіскацію всього належного майна в дохід держави. До речі, цим судовим рішенням на користь держави стягнули понад 10 мільйонів гривень.

А ось ПП «Макаронна компанія» (теж банкрут в процесі ліквідації), згідно з документами, які є у розпорядженні представників Василя Павлісюка, має у власності низку нерухомих об’єктів в селі Тарасове, на вулиці Жовтневій, 2а. У тому числі й цех з виробництва макаронних виробів.

За тією ж адресою досі працює «макаронка», але уже з іншою назвою. Виробляє макарони там ТзОВ «ІРС Сістем», засновниками якого є ПАТ «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» (Львів) та Зузук Дмитро Федорович (Луцьк). Останній є кінцевим бенефіціарним власником.

Здавалось би – ніщо з попередніми особами з ПП «Імпалс» і ПП «Макаронна компанія» цю фірму не пов’язує. Але, заступником директора ТзОВ «ІРС Сістем» є нинішній депутат обласної ради, голова фракції радикалів Юрій Ройко, який тривалий час працював першим заступником директора на тому ж-таки ПП «Імпалс» (1991-2010 роки), а згодом – директором вже відомого ПП «Макаронна компанія» (2010-2014).

До слова, в згаданого бізнесу свого часу було непогане владне лобі. Приміром, Артур Каплан був помічником нардепа 5 та 6 скликань Євгена Кирильчука.

Були хороші знайомства і з волинською владною елітою періоду діяльності ПП «Імпалс» та «Макаронна компанія». Так, Юрій Ройко та Артур Каплан були добре знайомі з колишнім головою облради, депутатом кількох скликань, нині – представником Радикальної партії Анатолієм Грицюком, ще з часів його «бютівського минулого». Згідно з інформацією ЗМІ, у 2008 році волинська делегація побувала на Олімпійських іграх Пекіні. Очолив групу волинян голова обласної ради Анатолій Грицюк. До його «команди» увійшли директор ПП «Імпалс» Артур Каплан і його перший заступник Юрій Ройко, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта» Сергій Копитко (нині – засуджений до 12 років позбавлення волі за вбивство), а також Віталій Кучман і Валерій Троценко, які у свій час займали керівні посади на Ягодинській митниці.

А у 2008 році саме Анатолій Грицюк відверто лобіював виділення ПП «Імпалс» у довгострокову оренду колишнього військового містечка у Рожищенському районі, площею 240 гектарів. Без будь-яких узгоджень та аукціонів ПП «Імпалс» хотіло на цій території протягом 4-х років побудувати спортивно-відпочивальний комплекс «Відпочинок і дозвілля для всієї сім’ї». Зокрема передбачалося спорудження таких «сімейних» будівель, як містечко ігрових автоматів, spa-салон, дві сауни, більярдний зал, боулінг, конюшня та інше. Також у документах запропоновано зведення житлового та готельного комплексів, розрахованих на розміщення одночасно майже однієї тисячі людей. Орієнтовна вартість цього проекту на той час була 7,5 мільйона євро.

Після всіх перипетій з численними судами, історій з ухиленням від сплати податку, бізнес на об’єктах, де працював Василь Павлісюк працює. Щоправда, формально до відповідачів по згаданому вище позову він начебто й не має стосунку.

Та здаватися волинянин не збирається. Представниця Василя Павлісюка Яна Чуріна пообіцяла, що вони готуватимуть касаційну скаргу, щоб все-таки добитися справедливості і стягнути зі згаданих осіб борг.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---