Сім кіл пекла: як «виділяють» квартири вдовам загиблих воїнів-волинян

Забезпечення житлом родин загиблих в АТО на найвищому рівні влади в країні декларується як справа честі. Однак, навіть за умови виділення коштів на квартири для родин полеглих, родичі мають пройти ще декілька кіл пекла бюрократичної тяганини. А грошей, які виділила держава, не вистачає.

Матір загиблого бійця 51 бригади Романа Данилевича Людмила з села Облапи Ковельського району – нині очільниця Ковельської міськрайонної громадської організації родин військових, загиблих в АТО «Віра». Зараз в організації - 12 родин і ще 13-та поки не приєдналася.

І ось, після втрати сина Людмила Данилевич не перший місяць оббиває пороги, аби захистити права родини загиблих, у тому числі й своєї невістки й онуки.

Так, близько півроку тому з державного бюджету для Ковеля були виділені близько 890 тисяч гривень на придбання трьох квартир для родин загиблих. Але цих грошей вистачить заледве на одну оселю.

Нагадаємо, така ситуація не поодинока. Так, цього року луцький бюджет отримав 2,5 мільйона гривень від держави на придбання квартир для родин загиблих воїнів під час антитерористичної операції та інвалідів I-II груп з числа військовослужбовців. Але їх використання обмежили вартістю метра квадратного житла. Мінрегіонбуд визначив, що вартість метра квадратного такого житла має складати 6,8 тисячі гривень. Та у Луцьку таких цін не бачили. Мінімальна вартість метра квадратного в Луцьку – 14 – 14,5 тисячі гривень.

Відтак, каже Людмила Данилевич, довелося шукати, хто зміг би допомогти і додати ще коштів на придбання таки трьох квартир. Обіцяли допомогти і в обласній раді, і в облдержадміністрації, але так і не допомогли. Лише Ковельський міський голова Олег Кіндер виділив ще 420 тисяч гривень з міського бюджету для співфінансування придбання квартири родинам загиблих. А наразі в Ковельському районі і Ковелі квартир потребує три вдови: Анатолія Шиліка, Олександра Ярмолюка і Романа Данилевича.

У Ковелі, каже Людмила Данилевич, їм запропонували розділити ці гроші на три сім’ї і докласти власні кошти. Та на це родини не погодилися: звідки вдовам з маленькими дітьми, у яких забрали їхню опору, знайти такі кошти?

Згодом представники міської ради почали вести перемовини з ковельським забудовником, який зводить багатоповерхівку в місті. Так, вдовам, у двох із яких і ще однієї дитини - клаустрофобія, пропонували придбати квартири на 10 поверсі. Причому, в це житло треба було вкласти ще чимало грошей, адже вони потребували ще й внутрішніх робіт.

Ціна на ці квартири була 11 тисяч гривень за метр квадратний. Якщо ж говорити про житло на нижчих поверхах, то воно коштувало дорожче – по 14 тисяч гривень. І це – райцентр.

Відтак, каже Людмила Данилевич, довелося самотужки шукати варіанти. І ось, за 14 тисяч гривень за метр квадратний таки знайшли будинок, в якому всі квартири здані під ключ, в яких уже облаштовані санвузли, плитка, світильники. Щоправда, ці квартири – в Луцьку.

Родини загиблих заключили три договори із забудовником. А коли звернулися до Ковельської міської ради з проханням перерахувати гроші, то чиновники їм відмовили, пославшись на незрозумілу заборону купувати майнові права для учасників АТО, щоправда, підтвердження цього ніхто не знайшов.

«Держава забрала у нас найцінніше. Чесно кажучи, здається, що ми теж померли, що все нутро мертве у нас, тільки оболонка ще ходить цим світом. І ось, яке ставлення до наших родин», - каже жінка.

Зрештою, Ковельський міський голова Олег Кіндер таки дотримав слова і виділив додатково 420 тисяч гривень. Так, спільно вдалося зібрати більше 1,3 мільйона гривень, а це – півтори квартири з трьох потрібних.

Після численних зустрічей, гроші на одну квартиру врешті перерахували для вдови Анатолія Шиліка. До слова, ця родина більше 14 років стояла на черзі в очікуванні службового житла. Поки кадровий офіцер був живий – їх все годували обіцянками. А коли він загинув, то Міністерство оборони спромоглося лише посунути вдову в черзі. Та й усе.

Зрештою, залишилося на вище згадані потреби, аби ще дві родини забезпечити квартирами, «всього-навсього» більше 1,2 мільйона гривень.

Та поки що грошей на це так і немає. Від громадської організації «Віра» на ім’я голови облдержадміністрації надіслали лист з проханням допомогти коштами, та досі відповіді не було. Зрештою, минулого тижня між Людмилою Данилевич та головою ОДА Володимиром Гунчиком відбулася телефонна розмова.

«Коли я почала говорити про гроші на квартири, то мені голова ОДА сказав наступне: «Ви одягли рожеві окуляри, я вам допоможу їх зняти. Якщо я вам дам гроші, то завтра з цим же прийде ще 20 чоловік. А на такі квартири треба більше 8 мільйонів», - переповідає жінка розмову з очільником ОДА.

Ці слова, каже вона, дуже глибоко її вразили. Каже: вона не для себе просила гроші на квартиру, а для онуки. Щоб дитина розуміла, що її батько загинув недаремно, що її батько – Герой.

«Брати наших дітей на війну можна, а їхнім сім’ям допомогти – ні? Тепер ми вже хто? Списаний матеріал? Ми своїми силами шукали його тіло 2 тижні, спочатку нам віддали чуже тіло. Дитину згноїли, що навіть попрощатися не можна було… Невже цих хлопців списали, як і їхні сім’ї? Хто потім піде захищати Батьківщину, якщо до родин цих захисників, які пожертвували своїм життям, таке ставлення? На цій війні відмиваються мільярди, а вдови мають самі про себе дбати. То невже про наших загиблих синів згадують тільки для піару?», - з болем у голосі каже мати загиблого сина.

За станом на сьогодні, гроші за квартиру одній вдові перераховані зрештою повністю, для вдови Олексія Ярмолюка – перераховано половину суми. А для вдови Романа Данилевича – ні копійки.

Якщо хоча б половину суми не буде заплачено і за третю квартиру, то забудовник може розірвати договір. Відтак, пані Людмила оббиває усі чиновницькі пороги, пише листи до Міністерств і відомств, звертається до райради. Та поки що допомоги немає.

Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---