Митний пост «Устилуг»: суб’єктивно крізь призму об’єктиву

Волинське місто Устилуг славиться не лише своєю давньою історією. Територія, розташована в мальовничому куточку, де річка Луга впадає в Західний Буг, здавна була місцем поселення. Перші поселення датуються ще епохою міді (III тисячоліття до нашої ери). А За часів Київської Русі на цьому місці було укріплене городище, а неподалік від нього — могильник з 29 курганів.

У містечку перехрещувалися торговельні шляхи із країн Скандинавії, Західної Європи та Азії. Саме в Устилузі діяв найбільший в Західній Україні порт, кораблі з якого Західним Бугом прямували на польський Гданськ і далі на Скандинавію. Сухопутними шляхами везлися на захід сотні тисяч кілограмів сала, свічок, худоби живої ваги, а з початку ХХ століття - ліс і зерно.

ЧИТАТИ ЩЕ: УСТИЛУГ У СПОГАДАХ СТАРОЖИЛІВ: СКІЛЬКИ ЗОЛОТА У ЙОГО ПІДЗЕМЕЛЛЯХ

А сьогодні це місто знане тим, що на його території знаходиться міжнародний автомобільний пункт пропуску «Устилуг-Зосін». Таке сусідство, крім доходів у місцевий бюджет, приносить немало проблем Устилузькій об’єднаній громаді.

ДЕТАЛЬНІШЕ: СЕРВІСНА ЗОНА В УСТИЛУЗІ: ПЕРЕНЕСТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ

Сьогодні вашій увазі пропонуємо фотовраження від поїздки в рамках програми USAID «РАДА» до воріт держави, через які щодня проїжджають декілька сотень автомобілів.

Для початку: трохи сухої статистики: на українській території розташований митний пункт пропуску в напрямку в’їзду в Україну. Митний контроль в напрямку виїзду знаходиться на польській території. Пропускна спроможність посту – до 700 автомобілів за 12 годин.

Перше, з чим знайомимося на під’їзді до міста – сервісна зона, розташована за 3,5 кілометра від самого пункту пропуску. Щоб звідси доїхати до пункту пропуску, доведеться проїхатися самим містом.Але саме тут формується черга на виїзд з України і стоять прикордонники. Колись тут був стаціонарний пост ДАІ, але його ліквідували і тепер стоїть лише споруда.Діє вбиральня. Якщо припікає – ліпше сходити тут, бо розшукати туалет буде непросто. Але про зручності – згодом.

Повернімося до сервісної зони, де в павільйонах функціонують страхові компанії, обмінники валюти і є місцеві забігайлівки. А ще тут відпочивають місцеві Тузики і Бобики – гріються на сонечку обабіч.І, звичайно, як же не обійтися без «охайності». Очевидно багатьом відвідувачам цього місця слугує правило: випив каву – не забудь залишити паперовий посуд на паркані, чи запхни його в щілину дерева, або викинь просто неба. І не доведи Господь – викинути в контейнер, хоч і раритетний, але ж реальний.Їдемо далі, минаємо прикордонників і під’їжджаємо до шлагбауму. Припекло до вбиральні? Ой…

Ліворуч – велика жовта споруда з написом WC. Але туди не ходіть – зачинено. Тьотя, яка пильнує дорогоцінну будову, каже – не вигідно. До слова, перед вбиральнею, серед бур’янів – обеліск пам’яті прикордонникам, які в 1941 році прийняли тут бій…Праворуч – є ще одна будка з написом WC. Але туди теж не ходіть: під час земельних робіт, які вартували 3 мільйони євро, були порушені санітарні норми, тож цю вбиральню використовувати не можна.В адмінприміщенні туалет теж закритий. Вбиральню розшукали аж за адмінприміщеням в одному з вагончиків.А ще є туалет в приміщенні музею, але вас туди навряд чи пустять.

Ну що я все про справи туалетні? Але погодьтеся, питання елементарних зручностей має бути вирішене «по замовчуванню», а не так, як воно зараз є.

А для любителів еко-культури вдалося віднайти ось який екземпляр зручностей. Кому захотілося гострих відчуттів – вам туди. ;)А тут в бур’янах є отакий екземпляр. Чи бува, не цією технікою у 2014 році тут проводили земляні роботи!?Праворуч від в’їзду на пост з боку Устилуга ще одне «визначне місце»: котлован, який викопали в рамках реконструкції митного посту під час реалізації транскордонного проекту. Сюди вклали 3 мільйони євро. Якщо поставити знак «Тут закопали 3 мільйони євро» - можна робити селфі)Далі, також праворуч, – вали давньоруського городища.Сам митний пост вже давно чекає реконструкції. З одного із коридорів у 2014 році навіть дах зняли, та вже кілька років він так і стоїть.Там, де є дах – гніздяться і виспівують птахи. Романтика!Смуга на виїзд та в’їзд розділені сіткою-парканом. До слова, майже всі автомобілі, які стояли в черзі, – з польськими номерами. Та за кермом – усміхнені українці і ні натяку на поляків.Під’їзд до самого мосту через Західний Буг уже треба ремонтувати.

А на сам міст пускають лише тоді, коли прикордонники, які стоять на польській стороні на спільному посту, по рації повідомляють про те, скільки автівок можуть проїхати на контроль.Кордон між Україною і Польщею проходить річкою Західний Буг, або ж посередині мосту. Ось як виглядає тут державна межа. Ще крок – і ви вже в іншій країні. Ой, а за перетин державного кордону не покарають?)))Далі – на іншому кінці мосту – польський митний пост «Зосін». Під час реконструкції польська сторона викупила 10 гектарів прилеглих земельних ділянок, тож місця вдосталь.А з мосту, до слова, відкривається чудовий краєвид. Дідусь Західний Буг несе свої води далі й далі, до Нарви, омиваючи українські береги. Саме цією рікою давні купці переправляли свої товари на торгових човнах до Вісли, а там – аж до Балтійського моря.Багато могла б розповісти ця річка, але мовчить. На воді виблискують сонячні промені і потопають в глибині.Ех, до Польщі нас не пустили, тож вертаємося в Україну. На в’їзді діє 4 зелених коридори (без декларування) і один червоний.Тут всі хочуть змін: і прикордонники, і митники. Бо насправді, павільйони уже давно не відповідають жодним нормам, дорога і тротуари потребують ремонту. Тож всі з нетерпінням чекають, аби почалася реконструкція.А нам час вертатися додому – в Україну.

Юлія МАЛЄЄВА (Луцьк-Устилуг-Луцьк)

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---