Кіндер не хоче відмовлятися від мільйонних інвестицій

Такий завод в регіоні не завадить!

Публікація Олега Кіндера не випадкова - це чиновницьке камлання, що нагадує шаманське, є реакцією на першу з циклу статей в новій місцевій газеті "Ковель сьогодні" за 6 червня ц.р. "Ковель у зашморгу «екологічних» технологій", або Чому ковельська влада поза спиною громади вперто перетворює місто у регіональну столицю смердючого непотребу? http://5.firepic.org/5/images/2013-06/12/3qwpn7a3srj5.jpg 1. Як «дбають» про нас, ковельчан? Правоохоронці ще розслідують скандал стосовно «наїзду» Ковельською міською радою на десяток гектарів земель суміжної Мощенської сільради для будівництва потужної теплоелектростанції за кількасот метрів від багатотисячного житлового масиву «Сільмаш», як місцеве керівництво поза спинами громадян міста вже видало «на гора» черговий екологічний трилер – на авансцені місцевого «покращення» життя ковельчан техногенним кошмаром на весь ріст постає спорудження сміттєпереробного заводу. Міськвиконком повідомляє, як щомісяця майже 100 тисяч кубометрів сміття вивозиться з міста на полігон твердих побутових відходів. За твердженням місцевих чиновників цього замало, аби завод працював рентабельно, адже потужність підприємства складає 150 тонн на добу. Тому його послугами наші можновладці гостинно пропонують користуватися всій області. «На Волині зараз існує 25 полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), площа яких перевищує 82 гектари і вони перевантажені. А ще на Волині є близько тисячі стихійних сміттєзвалищ, які створюють досить значну загрозу довкіллю»,  «розписуються» за всю область і чужу чиновницьку бездіяльність «благодійники» місцевого штибу, які ціною здоров’я своїх виборців-ковельчан намагаються покращити екологічний стан північно-західного Полісся. Наприкінці березня, ковельська влада пристала на пропозицію невідомо звідки пришлих «данайців», які запропонували за півтора року побудувати у Ковелі модульний завод по переробці сміття, вартістю близько 20 мільйонів євро. Представник ізраїльської компанії «ARROW ECOLOGY» в Україні та країнах СНД Юрій МИХАЛЬЧУК та київського ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «МАРКОНІ» Сергій ЛЯМІН на 36-й сесії міськради навіть ознайомили депутатів з відео-презентацією компанії. Презентанти красиво змалювали, як на виробництві водою та повітрям здійснюватиметься сортування та переробка відходів, відбуватиметься спалювання газу, що виділяється під час такого процесу. Цей газ, на їх думку, може бути використаний ПТМ «КОВЕЛЬТЕПЛО» для опалення помешкань ковельчан. Представники інвесторів усіма силами агітували депутатів, що діяльність заводу не завдасть екологічної шкоди довкіллю. Навпаки – тепло, яке виділятиметься, буде використане для «вирощування троянд у теплицях». Ну як, ви вже відчули їх неповторний аромат? Така фантасмагорична ідея дивним чином збігається з не менш чудним замислом, озвученим мером Олегом КІНДЕРОМ на своєму провальному щорічному звіті перед громадою, - біля запланованої ним на чужій землі теплоелектростанції звести парники для вирощування городини для містян. Корисна, либонь, вродить цибуля з петрушкою по сусідству із міським кладовищем, яке систематично підтоплюється ґрунтовими водами? Фінансові агенти зазначали також, що в Україні таких заводів поки немає. Тож компанія шукає місто, яке прийме пропозицію та надасть близько трьох гектарів території для створення аж 40 робочих місць. Особливий акцент робився на діяльності уже діючих подібних заводів на території інших держав (Ізраїль, Австралія), а також проектів, реалізація яких ще триває (Італія, США). І це ще не все. Найголовніше обіцяне щастя – завдяки запевненням представників інвестиційної компанії, плата за вивіз сміття для населення не зросте! Ви повірили? Чимало нині розвелося різного роду «коробейників», які майстерно «втирають» ділкам-посадовцям сумнівні проекти? А ось останні увірували. Ще й як! Зважаючи на такі мальовничі аргументи та «актуальність питання як для Ковеля, так і для усієї Волині», ковельські міські депутати також погодились розглянути пропозицію київських інвесторів. Благодушних, за рахунок здоров’я ковельчан, їх обранців навіть не зацікавило – чим же наше місто таке видатне, що удостоєне «високої честі» стати першим в Україні містом з гламурним сміттєпереробним заводом?! Це ж який гонор – хоч так стати в один ряд з найбільшими агломераціями Тель-Авівом та Сіднеєм! Помісячно обтяжені владою аматори «інвестиційних» стратегій, загравшись у фінансові ігрища навіть не намагалися зіставити обсяги побутових викидів цих багатомільйонних міст з ковельськими, як і перевірити «дуті» макропоказники офіційних владних розрахунків: озвучені 100 тисяч «кубів» сміття в місяць – це 22 тисячі тон за 30 днів і, в свою чергу, понад 730 тон непотребу щодня! А завод-то заявлений всього лиш на 150 тон! І це – «замало»?! Ще й з усієї Волині зазивають звозити, аби було «рентабельно»? Дивлячись, як місцеві владці «косять» під дурників перед громадою та плебейськи заграють перед «заморськими інвесторами» з небаченими євро-доларами, пригадується Шевченків «Сон». Аби чинушам записати в «особистий залік» економічного «розвитку» міста хоч щось, вони ведуться на абищо: …може, вдарять, або Дулю дати благоволять; Хоч маленьку, хоч півдулі, Аби тілько під самую пику. І всі у ряд поставали, Ніби без'язикі…. Вказане вище, як ніщо інше, віддзеркалює справжній рівень «професіоналізму» високооплачуваних утриманців громади нашого міста. А депутати, по традиції, тверезо мовчали. І вигляд розумний, до того ж, зберегли. Та й сесію провели, теж традиційно, мерщій – «оперативно й по-діловому». Про якість рішень мова не йде. Вже в квітні на 37-й сесії міськради народні обранці, одухотворені реанімованим маревом новітніх Нью-Васюків, одним махом дозволили «МАРКОНІ» складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 25 років земельної ділянки орієнтовною площею 4,5 га для розміщення сміттєпереробного заводу в районі автотраси Ковель – Львів (вулиця Володимирська). Цим рішенням рада зобов’язала столичну компанію в місячний термін замовити виготовлення проектної документації, дозволивши проведення проектно-вишукувальних робіт. Крім цього, забудовнику звеліли до кінця квітня 2014 року подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення зарезервованої на 1 рік земельної ділянки. Хоч в рішенні і йдеться про те, що земля під завод виділяється за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Ковель, однак це – від лукавого. Дані земельного кадастру свідчать: переважна частина земельної ділянки вкотре нахабно «відрізана» від земель сусідів – тепер вже Зеленської сільради. Дивує в цій історії й таке – київська інвестиційна компанія є малопублічною структурою. Навіть всезнаючий Інтернет не видає посилання на хоч якийсь, мало-мальськи, солідний інвестиційний портфель підприємства. Відомо лише, що фірма з такою назвою зареєстрована на Печерських пагорбах столиці України восени 2007 року. За п’ять років свого існування фінансова структура з анонсованими в Ковелі багатомільйонними валютними проектами не спромоглася навіть на солідний офіс і понині тулиться в квартирі житлового будинку навпроти київського нічного клубу «VEGAS»? Щось тут не так… Не скажіть, влада, коли має зацікавленість, працювати вміє! Ледь ділки заговорили про примарні десятки мільйонів євро, як зазвичай неповороткі бюрократичні гвинтики вже завертілися навдивовижу швидко: на травневій сесії міської ради депутати злагоджено владнали рішення, поклавши на компанію «МАРКОНІ» обов’язок проінвестувати замовлення міського відділу містобудування та архітектури по виготовленню детального плану території розміщення сміттєпереробного заводу по вулиці Володимирській в районі Ковельського м’ясокомбінату. До речі, діючий Генеральний план міста розміщення сміттєвого заводу тут взагалі не передбачає. Подібний завод запланований в перспективі на протилежній – північній околиці міста – поблизу очисних споруд водоканалу та ветсанзаводу. Чомусь за якийсь місяць земельні апетити заїжджих сміттярів зросли більш, як у двічі – орієнтовно до 7 гектарів (згідно розданої депутатам схеми до проекту рішення)? Чиновникам хіба шкода – гектар сюди або туди? Чи, можливо, якийсь наділений високою довірою виборців місцевий «слуга народу», що на публіку «бавиться» в екологію, під прикриттям проблеми засмічення міста роззявив ненаситного рота до ласого шматка гектарів заліснених угідь по сусідству автодороги, яка стелиться в керунку Карпат, єднаючи ряд міжнародних прикордонних переходів? Можна впевнено констатувати – останнім часом наш древній Ковель судомно б'ється в завалах «інтелектуальних» екскрементів доморощених властителів: збудований «за совєтів» ветсанзавод накриває місто ядучими міазмами з північного краю; санкціонована засідателями владних кабінетів ТЕС «зеленої енергії»* їдко чадітиме з заходу; на південній околиці Ковеля загрозливо вигнута за якихось півроку «дуга Кіндера» замикається новим сюрпризом – небезпечним виробництвом сміттєвої переробки. Токсичною «стрілою екології»**. Ось так під владні «танці з бубном» легені міста стискає зашморг «екологічних» підприємств… * підприємство «ГРІНЕНЕРГО» ** підприємство «ARROW ECOLOGY» Далі буде в наступному номері "КС" 13.06.13 р.

Не дарма кажуть, що в розумного на умі - в Кіндера на язиці. Прекрасна цитата:"Ми зустрілися з інвестором, поспілкувалися і зрозуміли, що це реальна пропозиція. Впродовж року тривають перемовини і ми бачимо серйозні наміри інвестора, який заявив, що з січня у банках відкрито кредитну лінію на будівництво цього заводу. Проте з нашого боку цей процес затягується, затримуються певні рішення, процедурні питання.Сьогодні ми як влада міста не виконуємо свої зобов’язання, взяті ще півроку тому". Почнемо з того, що в Україні не існує Міністерства охорони навколишнього природного середовища, яке "запропонувало" Кіндеру інвестора. Те, що Кіндер з зустрівся "інвестором" можна й не сумніватися, але ж при чому тут - "ми"? Відомо, що очільник Ковеля вже нарік себе в ЗМІ "Гарантом Конституції", але ж "Ми, Олег Перший, царь-государь і прочая...", - вже перебор. За рахунок Ковеля вирішити проблеми усієї України?! Де санітари?! Як це "ми" ще близько року тому зустрівся з інвесторами, вів переговори, мало того пів року тому поза спиною громади міста взяв зобов'язання(!) перед "інвесторами", у яких, виявляється, немає власних грошей, а лише позичені, як кредит, в банку? Чому місцева громада ставиться такими "ми" перед фактом невиконання цих, Кіндерових, зобов'язань. тихцем узятих давним давно? А громадські слухання - це "фількіна грамота"? Усе вирішено ("украдено") до нас? Кіндер офіційно говорить неправду про межі міста. Вони не змінювались з 1965 року і, згідно них, переважна більшість землі, що відводиться міськрадою під завод не належить місту. Також брехнею є те, що земельна ділянка, на якій планується будівництво заводу, знаходиться за 300-400 метрів від полігону ТПВ. Ця ділянка не входить до кілометрової санітарно-захисної зони діючого сміттєзвалища! Є залісненою і, поки-що (доки не порізали дерева брати-пилорамщики), служить Ковелю зеленими легенями. Щодо меж Ковеля, то як заявили 10 квітня ц.р. на громадських слуханнях з приводу нового проекту генплану міста Л.Мурай та В.Логвінов (стенограма): "межі міста Ковеля не змінені з 1665 року. В 1999 року була розроблена схема, але питання змін меж міста залишилося на стадії проектування. На даний час, розробляється схема планування району, відповідно будуть узгоджуватися питання щодо внесення змін у межі населених пунктів." Нагадаю - це офіційна позиція державного "земельника" і уповноваженого державою головного архітектора міста. Пробачимо їм чергову дурню про Ковель в межах 17 століття, але суть в іншому: без законного рішення Верховної Ради України (в минулому - Президії ВРУ) чиновники міськвиконкому і райдержадміністрації самоправно ділили державні землі, як Ковеля, так і суміжних громад, "двигали" туди-сюди нерушимі кордони міста. Вартість таких "фокусів", а це десятки гектарів земель, наголошую, - державних, складає десятки мільйонів гривень. На липових документах, "схемах" виготовлявся діючий Генпланз згідно якого до складу міста включені чужі землі, на які у міста немає правовстановлюючих документів. Такий Генплан з огляду на це, вочевидь, теж є "липовим". Але ж на нього тоді безпідставно витрачені державні кошти? І чималі. Такі багатомільйонні афери потребують серйозного прикриття. Чи не замішані тут інші, значно вищі за ранг Кіндера, структури. Можливо через це йому усе сходить з рук? Як казав один кіногерой: ""Это вам не мелочь по карманам тырить!". Це до того, що поки в руках шулера усі бачать маніпуляції з копійчаними активами, інші, багатомільйонні, уводяться поза увагою зівак. Увесь трагізм ситуації в тім, що "на тобі..." у вигляді екологічно небезпечного "екологічного" (якби він був нешкідливий, то б не вимагалося встановлювати захисну смугу в півкілометра) сміттєперобного заводу стосується ковельчан. Як нині живущих, так і їх нащадків. Якщо декого з влади і стосується "на тобі...", то, можливо, у вигляді чималої "подяки" за лобіювання сумнівного проекту, від якого в Україні впродовж останніх трьох-чотирьох років усі адекватні люди відмовляються? Чи не розмір "відкату" з 20 мільйонів євро, запланованих на проект сміттєпереробки заставляє декого так наполегливо просувати в наше місто небезпечний об'єкт?

Да Кіндеру один чорт кому продати землю, основне якби заробити?

Да Кіндеру один чорт кому продати землю, основне якби заробити?