Хабарництво в ДАІ. Як отримати водійські права у Луцьку?

Хто знає як у Луцьку можна отримати водійські права? Купити? «Права купил, а ездить не купил» - варіант можливий, але є надія, що не найкращий і не найпопулярніший.

Вчитися, ходити на лекції, практикувати водіння - такий метод забирає силу-силенну часу, хоч саме ця схема пропонується системою, яка, нібито, склалася в нашій країні.


Охочі отримати дозвіл на керування автомобілем мали півтора місяця навчань, орієнтовно 15 виїздів з інструктором, за це сплатили 2900 гривень в касу автошколи, 55 гривень за кожен виїзд за кермом тривалістю у півтори години, 220 офіційних українських грошових одиниць за здачу екзамену в ДАІ, і ще гривень 50 на різні бюрократичні процедури.
Це - офіційно задокументовані витрати того, хто хоче отримати права.

Навчання припало на найхолодніший період року - січень та лютий. Зрештою, стало зрозуміло одне: якщо хочеш щось знати, ходи на лекції, читай ПДР, став запитання, скачай білети і пітній над ними днями й ночами упродовж усього періоду навчання. А білетів - аж 92 і в кожному по 20 питань.

Особливо це актуально, якщо ти - дівчина і тобі спершу зовсім не вкладається в голові, чому «цей має пропустити іншого», що таке «дросельна заслонка» і на скільки сантиметрів з якого боку має виступати вантаж, щоб вчепити на нього позначку «негабаритний».

ЛЕКЦІЇ

Якщо в нашій групі навчалося 30 осіб, на уроки, які відбувалися щопонеділка, вівторка та четверга о 18:00, до школи ходило відсотків 40. І ті - нерегулярно.

З одного боку - така практика виправдана. В приміщенні було страшенно холодно і витримати 2,5 години занять - завдання не з легких. Останні півгодини просиджування в прохолодному приміщенні аж ніяк не сприяли "вкладанню в голові" правил дорожнього руху. А фраза «дістаньте ручку і запишіть» викликала відвертий протест. Дівчата, не жартую, писали в рукавицях. Ніхто не знімав курток, шуб і пальто.

Пригадую перші лекції, коли нам сказали: навчання розраховане на тих, хто як мінімум має середню освіту, здатен самостійно сприймати та аналізувати інформацію. Однак з цим твердженням ніяк не узгоджувався формат уроків. «Кер… що? Правильно. У автомобіля є кер…мо»!

Ще нам розповідали про карбюраторні двигуни та інші пережитки минулого. Було неймовірно «цікаво». На жаль, на викладача, який намагався хоч щось донести учням, дивилися порожні очі майбутніх автолюбителів.
На запитання «Чому, наприклад, таксист має право не пристібатися ременем безпеки, як і його пасажир», роздратовано відповідали: «Не в усьому шукайте логіку. Вчіть правила!». Бажання цікавитися чимось зникло вже на другому занятті. До слова, формат уроків був наступним: першу годину мали б ставити запитання, виходячи із прочитаного вдома, іншу годину-півтори слухали настанови викладача.

Учні вставали і йшли посеред уроку. Потім - не приходили зовсім.

Усі дорожні знаки «пройшли» за годину. Будову автомобіля - так само. «Ось я - автомобіль. Я тут стою. Ні, стоп! Я стою тут. А от звідси (жест рукою) їде зустрічне авто. Хто кому має дати перевагу?» Надія, насправді, була лише на самостійні заняття вдома та допомогу практикуючих друзів-водіїв.
«Записуємо! У автомобіля є кнопки, сигнали, важелі, педалі… А якщо отам-от запищало, - шукайте заправку», - пояснення на пальцях.

Хоча ні, одного разу за півтора місяця (о, чудо!) нам наочно продемонстрували плакати із певними тематичними зображеннями.
А під час заняття з надання першої медичної допомоги, справді, зрозуміло та логічно донесли все, що має робити людина під час тих чи інших дорожньо-транспортних пригод. Щоправда, не обійшлося і без казусів: у цьому випадку треба робити так і так, але у білетах обирайте іншу відповідь - ось цю... Ну, що ж я зроблю? Не я складав питання, так хочуть мєнти».

«НЕ ВМІЄШ? НЕ СІДАЙ!»

Особливу увагу під час курсів приділили відповідальності за кермом. Попри інформацію, вміщену у Правилах дорожнього руху, що під час навчального водіння відповідальність за можливі дорожні інциденти несе інструктор, викладач намагався запевнити у протилежному. Мовляв, за будь-які пошкодження автомобіля або, не дай Боже, нанесення шкоди пішоходам чи іншим учасникам руху, учень сплачуватиме як мінімум штраф, або ж нестиме відповідальність - аж до кримінальної.
У якийсь момент пік, коли слухачі намагалися таки з’ясувати, хто ж буде винен, якщо щось подібне станеться, викладач роздратовано вигукнув: «Не вмієш? Не сідай!». Аргумент переконливий. Та от тільки який альтернативний метод навчання тоді використовувати? Як, перепрошую, вчитися?

Приклад несення відповідальності чекати себе не змусив. Уже під час першого виїзду у дворі автошколи дуже впевнений учень, який, з його слів, «нормально водить», здаючи назад, добряче пом’яв двері іншому навчальному авто, яке "мирно" стояло обабіч. Витрати за ремонт розділили навпіл: інструктор та горе-учень.

ВОДІННЯ
Щодо водіння - все просто: хочеш вчитися - вчишся, запитуєш - пояснюють. На тебе не кричать, не сварять, не дратуються. У критичні моменти притримають кермо і тиснуть на гальма чи щеплення, розміщені біля пасажирського крісла.

Інструктор, з яким мені випала можливість вчитися водінню, з його слів, 18 років навчає от таких, як я майстерності керування.
Сивини на його волоссі не зауважили, підвищеної дратівливості - теж. Хоча, очевидно, з такою професією нервові клітини мали б «закінчитися» вже після другого виїзду, наприклад, зі мною.

Зазначу, січень-лютий - чи не найскладніший період для навчання. Ожеледь на вулиці, здавалося б, не сприяє розвитку впевненості під час водіння, однак, кажуть майстри керма, саме цей час - найкращий. Мовляв, якщо навчишся їздити взимку, інші пори року - вже не страшні.

До слова, про інструкторів. Дещо пікантне. Свою допомогу під час здачі екзаменів інструктори запропонували всім. Усім, здається, окрім мене. Напевно, тут роль зіграла моя приналежність до засобів масової інформації. Що ж... Нехай так. Давати хабарі наміру не було.
А просили з інших, зауважу 750 - 850 гривень. Розшифрую: на допомогу під час внутрішнього екзамену в автошколі, теоретичного екзамену в МРЕВ ДАІ та, власне, здачі водіння.
98% моїх колег ці гроші рано чи пізно сплатили. Скаржитися в правоохоронні органи про корупційні схеми ніхто не забажав.

ЕКЗАМЕНИ

Півтора місяця навчання сплили досить швидко. Певний відсоток учнів дійсно вчився. Не всі і не завжди відвідували заняття, але, судячи з розмов, наполегливо «зубрили» ПДР, активно розв'язували білети та сумлінно ходили на водіння. Однак це, повторюсь, дуже невеликий відсоток тих, хто претендував на отримання водійських прав.

Перша перевірка отриманих знань відбувалася у присутності керівництва автошколи та, безпосередньо, викладача. Прийшли всі 30 осіб-учнів. Половину з них мої очі бачили вперше.

Білети, ручки, листочки. За 20-30 хвилин екзамен скінчився. Декілька осіб припустилися однієї чи двох допустимих помилок, дехто не помилився жодного разу. Усі отримали путівку на екзамен до ДАІ.
Решта мали - 5, 10, 15 і навіть більше неточностей у відповідях. Їм запропонували прийти через день.

Як відбувався дубль 2 екзамену для цих учнів, розповіли очевидці. Так, з їх слів, таблиці з готовими відповідями із своїми варіантами мої колеги звіряли та правили самостійно. Відповідно помилок бути вже не могло. Пригадую симпатичну дівчину, яка після першої спроби здачі внутрішнього екзамену мала 12 помилок. А от у свідоцтві у неї красувалася не менш симпатична оцінка, аніж в інших - «відмінно». Що ж, напевно, за півтора дні таки підзубрила білети…

***
Настав час для візиту до славного МРЕВ ДАІ. Зауважу, викладач, який витратив на нас півтора місяця свого часу, наполегливо рекомендував не розраховувати на хабарі, які ми могли «десь там комусь дати», а дійсно вчити. Мовляв, гроші - грошима, а правила знати треба, й жодні хабарі не стануть гарантом здачі екзамену.

Побачимо!

«ЛІРИЧНИЙ» ВІДСТУП

У той час, коли основними факторами, актуальними в країні, стали моменти єдності, взаємодопомоги, чесності та підтримки, коли довіра до влади впала так низько, що виникає сумнів: а чи є вона взагалі… саме у цей час постало ще одне - безперечно важливе запитання - чи потрібна ця довіра, без якої неможливий жодний рух, вищезгадуваній владі.

Ми стали свідками кровопролиття, ми переоцінили власні життя і життя близьких людей, попри жорстокість використовуваних нашими краянами методів ми побачили, що затриматися на тепленькому місці у певній владній установі, не зважаючи на зв’язки, вже не так просто. Очевидно, що схеми «кум-сват-брат» з часом запрацюють знову, люди, які рвуться до влади у корисних цілях, таки до неї прийдуть, але наразі - в Україні, в Луцьку - період, коли люди вірять у те, що поміж усього бруду, хабарництва, корумпованості, все ж є місце справедливості. Можливо, тимчасово. Але воно є. На тлі болю, який пережили усі, ми віримо, що чесність та порядність усе ж будуть у пріоритеті. Насамперед - серед тих, хто вирішує чиїсь долі.

Луцьк ще не забув той з одного боку жахливий день, коли стіни і вікна управління обласної міліції постраждали від рук тих, хто жадав справедливості.
Багато людей засуджують методи представників Правого сектору, Народної самооборони, мовляв, «ломать - не строить», або «заспокойтеся, і дайте людям попрацювати», але певні цілі активістів таки були досягнуті. Правоохоронці почали рахуватися із тими, кого раніше не брали до уваги. Міліція один за одним - спочатку обласна, а потім міська - перейшли на бік народу.
Однак опитування, проведені поміж людьми, свідчать про те, що аби відновити довіру до себе як великої установи представникам правоохоронних органів треба таки попрацювати.

Проте чомусь так склалося, що усюди, де б це не було, має місце так званий людський фактор. Він змушує втрачати віру у те, що довіра народу, довіра окремого громадянина, окремого волинянина чи лучанина потрібна тим, хто звик працювати поміж обману.

ДО СУТІ

Суботній ранок першого дня весни був визначний тим, що майже усі 30 учнів прийшли складати екзамен до МРЕВ ДАІ. Декого усе ж не допустили. Це був молодий чоловік, який наполегливо відмовлявся вчити будь-що та приходив на заняття нетверезим.
Респект керівництву автошколи, яке не дозволило цій персоні навіть претендувати на отримання прав, принаймні цього разу. Принаймні на очах в інших учнів.

7 чоловік у кабінеті. 7 комп’ютерів. Короткий інструктаж – на які кнопки тиснути. Все ніби прозоро і зрозуміло. 20 хвилин і 20 запитань. На розхвильованих учнів дивляться уважні очі пані, яка контролює весь цей процес. Присутній тут і викладач з автошколи.
На екрані після затвердження відповіді одразу видно, чи правильно обрав один іх запропонованих варіантів – номер питання світиться зеленим. Помилки ріжуть очі червоним.
Можна, зауважу, пропускати питання і повертатися до них пізніше, якщо, звичайно, дозволяє час. А його, по відчуттям, катастрофічно мало.

Допускається зробити дві помилки. Якщо решта 18 питань розтлумачені вірно, на екрані світиться втішний напис «Іспит складено». Наступний крок – водіння з представником ДАІ. Однак про це згодом.
Бо ж яка ж доля тих «курсантів», які допустили три або навіть 10 помилок?

Офіційно програма для цієї людини закривається на 5 днів. Перескладати іспит можна після закінчення цього терміну. І так, розповідав викладач під час навчання, до безкінечності. Щоправда, кожного разу в касу правоохоронців треба сплатити 13 гривень.

Але, нагадаю, більшість моїх колег різними способами, але все ж дали хабара - додаткових неофіційних 750, а як виявилося потім, і 900 гривень, аби їм посприяли в здачі іспиту. Невже їм доведеться перескладати?

Не доведеться. Практика показала: через 5 днів в програму на ім’я цієї персони без її участі вносяться правильні відповіді, водіння за кермом, як таке, складати не доводиться, а щасливий документ привозять учню безпосередньо додому.

Така от зручна схема. Всі щасливі.

«Я ТЕЖ ПЕРШИЙ РАЗ ЗА КЕРМОМ ЦЬОГО АВТО! І ЩО? ЗАРАЗ СЯДУ І ПОЇДУ!»

Проте має місце і інший розвиток подій. Припустимо, людина сплатила кошти, але теоретичний екзамен в ДАІ склала з першого разу. Аби ні в кого не виникло зайвих запитань, цього учня усе ж саджають за кермо у присутності правоохоронця.

Отож, в автомобілі – 4 «курсанти» та пані, назвімо її Марія Іванівна, – представниця міліції. Інструктора, який півтора місяця навчав тебе водінню, в автівці немає.

Або по іронії долі, або ж згідно з попереднім планом в автомобілі – троє «екстремалів», які вирішили отримати водійські права власними силами та дівчина, яка «для спокою» таки сплатила хабара. З її слів, це було 750 гривень. Однак розповіла по секрету, що безпосередньо перед здачею водіння, у неї попросили ще 100. «Чому? Навіщо? Внутрішній екзамен в автошколі я склала сама, теоретичний в ДАІ – теж самостійно! За що я платитиму ще 100 гривень», - обурилася дівчина.

Однак на водінні її довго не мучили. Не встигла виїхати з двору МРЕВ, перетнути Рівненську, як Марія Іванівна, яка весь цей час спілкувалася по телефону, кинула репліку: «Зупиніться. Ви вільні. До побачення».

Далі настав час для здачі іспиту учням, які сиділи позаду та чекали своєї черги. Тут підходи суттєво змінилися.
- Спиніться!
- Тут не можна спинятися.
- Спиніться! І тоді пояснюйте, чому не можна! - роздратовано. - Чи я тут з вами цілий день маю їздити?

Молодий чоловік за кермом хвилюється, тисне не на ті педалі, не вмикає сигнали повороту. «Просто я за кермом саме цього авто перший раз», - виправдовується. «І що? От я зараз сяду – теж перший раз – і нормально поїду!», - злиться Марія Іванівна.
Щоправда, не склалося. Намагання пані вже біля приміщення МРЕВ увімкнути задню передачу і заїхати у двір управління виявилися марними. Після декількох спроб «перемогти» коробку передач пані розвернулася і заїхала передом.

До слова, хлопці-екстремали власними силами екзамен не склали. Вони, мовляв, «невпевнено почуваються за кермом». «До наступної п’ятниці», - втомлено кинула Марія Іванівна.

ЕПІЛОГ

Нещодавно на шпальтах Інформаційного агентства Волинські Новини з’явилася публікація «Як подолати хабарництво в ДАІ. Рецепт від луцького Автомайдану».
У ній заступник начальника УДАІ Михайло Ділай повідомив, що доки керівництво УДАІ офіційно заробляє не більше зварювальника, корупцію подолати неможливо.

З його слів, заробітна плата працівників ДАІ старшого начальницького складу становить у середньому 5 тисяч гривень, середнього начальницького складу (командирів взводу, старших інспекторів, офіцерів) - 3,5 тисячі гривень, молодший начальницький склад (інспектори) – 2400 гривень.

Зауважу, пані Марія виглядала жодним чином не на з/п у 3000 тисячі. Хоча, перепрошую, ми ж тут – про існування інших джерел доходів...

Виходить, з одного боку ці «бідні» люди з неоціненою належне роботою мають підстави вимагати певні додаткові сплати. Але ж з іншого: поряд зі мною під час теоретичних екзаменів сиділи люди, які припускалися 10 і більше помилок. І вони ж сьогодні, маючи водійські права, які їм привезли додому, виїздять на дорогу, де ходять наші діти, де їздять ті, які, згідно із ПДР, мають право розраховувати на свідомість та досвідченість інших учасників дорожнього руху.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---