Завдяки комісару Катані лучанка почала малювати

У цій молодій жінці дивовижно поєдналися прагматизм економіста, вправність лікаря, гумор, енергетика та світовідчуття художника. Ніна Козяр без проблем вирахує ККД, якщо треба, зробить укол чи поставить крапельницю, а коли навідає натхнення – ще й чудову композицію на склі намалює. Про це розповідає Слово Волині.

Знайомтесь: начальник абонентського відділу «Волиньобленерго» Ніна Козяр.

Ще дитиною Ніна душею прикипіла до двох кардинально протилежних зацікавлень – медицина і творчість. Із першого класу дівчинка так полюбила білий халат, що в шкільній санітарній трійці була доти, доки та існувала. Щодо малювання батьки теж не мали нічого проти, але коли подумали про навчання в художній школі, то тамтешні педагоги сказали, що запізно – надто вже доросла. Тому майбутня випускниця вирішила вступати до медичного вишу й записалася на курси домашніх медичних сестер.

На жаль, пройти жорсткий відбір до Львівського медінституту не вдалося, але саме після цієї невдачі розпочалася нова сторінка її життя – практика в лікарні та робота в одному з луцьких медичних закладів машиністом-оператором ЕОМ.

«Що ж, хай хоча б так», – подумала тоді й закачала рукави. А відтак, паралельно здобула дві освіти в ЛНТУ – технічну та економічну.

Уже десять років Ніна Миколаївна працює в абонентському відділі «Волиньобленерго» і зізнається, що саме тут знову з’явилося бажання творити.

«Тепер навіть кумедно пригадувати, але першими моїми замальовками були герої італійського серіалу «Спрут». Можна сказати, що вчилася малювати на комісарові Катані. Але справжнім вибухом натхнення стали картини львівської художниці Наталії Курій-Максимів, які побачила в інтернеті вісім років тому. Боже, як мене вразило її малярство на склі – гамою кольорів, теплом, емоцією та етнічними мотивами! Час від часу я беруся робити кавер-версії її творінь. Але тільки коли відчуваю непереборне бажання, бо, переконана, до такої роботи треба ставитися дуже відповідально», – розповідає Ніна Козяр.

Першою спробою кавера стала композиція «Янголятко». І хоча сама авторка сором’язливо каже, що до Курій-Максимів їй далеко, проте треба визнати: її малярство на склі не може не заворожувати. За ці роки Ніна змалювала сім картин львів’янки, переважно на подарунки найближчим та найріднішим людям. І жодної композиції не повторила. А вони, до слова, непросто народжуються.

Виявляється, спочатку на скло треба нанести контур, який ще й буде тримачем-огорожею для фарби. Він може сохнути ніч. На цьому етапі майбутня картина нагадує дитячу чорно-білу розмальовку. Потім черга заливати фарби. Робити це потрібно поетапно, за кольорами, і рухатися з лівого верхнього кута до правого нижнього. Завдяки такій методиці (якщо ви правша. - Авт.) зменшується ризик випадково зачепити рукою й зіпсувати іншу частину картини. Самі ж акрилові фарби на водяній основі висихають десь за дванадцять годин.

Хоча Ніна Козяр постійно переконує, що не є художником, а тільки вчиться, бо намагається тримати руку на пульсі останніх тенденцій, відвідуючи майстер-класи, вона вже сама проводить ті-таки майстер-класи для дітей та дорослих. Окрім малярства на склі, в її руках з’являються напрочуд красиві браслети, намиста й сережки з бісеру, а також просто казкові скриньки для прикрас, які плете з паперової лози. Але вона мріє, що десь колись зможе познайомитись із Наталею Курій-Максимів…

Андрій Собуцький

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---