Київський художник Олексій Желтоногов: Справжній мистець – це той, хто створив щось нове

Презентація графічних творів відомого українського, європейського художника Олексія Желтоногова відбулася 24 травня у Галереї мистецтв Волинської організації Національної спілки художників України. Візуальне втілення образів українських Карпат у вільному стилі абстрактного експресіонізму упроекті картин-листів представлені на розсуд вимогливому глядачеві-інтелектуалові.

Коротко про автора експозиції: Олексій Желтоногов народився в 1965 році в Одесі, з 2001 року живе і працює в Києві.З відзнакою закінчив художню школу ім. К.К. Костанді при училищі ім. І.М. Грекова в Одесі, Одеське театрально-художнє училище. Навчався в Художній академії ім.В. Сурікова в Москві за фахом «станковий живопис». З 1992 року – член Федерації спілки художників ЮНЕСКО. З 1992 року є постійним учасником міжнародних художніх проектів (Москва, Санкт-Петербург), з 1999 року – учасникміжнародних та всеукраїнських мистецьких проектів, автор персональних експозицій у галерейних залах Одеси і Києва, серед яких: персональні виставки в галереї «Грифон» (2001-2004), групова виставка «Оголена натура» (2009), ІІ Міжнародна виставка-конкурс сучасного мистецтва (2010), виставки «NU» та «Пейзаж» у галереї «Митець» Київської організації Національної спілки художників України (2013) та ін. У 2015 році художник став лауреатом VIIВсеукраїнського трієнале графіки. У 2016 році презентував персональний проект у креативному просторі KZARTROOMу Києві. Олексій Желтоногов – учасник всеукраїнських та міжнародних пленерів мистців. У його доробку – публікації в каталозі RussianArtGuide видавництва LondonContemporaryArt (2002), у журналах «Галерея», «Державна справа» Верховної Ради України (2002), часопису «Стиль» (2007). У 2003 художник був відзначений Подякою київського голови за вагомий внесок у розвиток національної культури і мистецтва. Мистець працює у різних графічних і живописних техніках і жанрах, є автором унікальної техніки олійної пастелі. Роботи Олексія Желтоногова зберігаються у колекції Музею сучасного мистецтва України, у приватних колекціях України, Росії, Франції, Туреччини, Ізраїлю, Австрії, Бельгії, Великої Британії, США, Австралії, Кореї.

Тепло вітали у виставковому просторі Великого залу Галереї мистецтв НСХУ волинські художники, мистецтвознавці, журналісти, студенти, шанувальники живопису київських гостей – автора проекту, художника Олексія Желтоногова, його дружину Марію Лашкевич, художника-реставратора Національного музею народного декоративного мистецтва.

Голова Волинської організації НСХУ Володимир Марчук представив волинським шанувальникам сучасного мистецтва в особі Олексія Желтоноговасправжнє відкриття персоналії українського абстрактного експресіонізму, та відзначив, щопрезентована експозиція графічних робіт визнаного художника є неординарною подією в мистецькому житті Волині.Спілкування мистців під час пленерів у Болгарії, в українських Карпатах надихнули відому волинську мисткиню, організатора цих пленерів Тетяну Мялковську також і на організацію першої персональної виставки київських художників у Луцьку. Насправді, планувалася спільна експозиція творів обох мистців творчо-сімейного тандему Желтоногов – Лашкевич. Наразі в галереї представлені графічні роботи Олексія Желтоногова, які становлять лише частину його великого мистецького доробку. Радість творчого спілкування під час роботи пленерів, спостереження за тим, як працює художник і наповнює свої роботи простором, повітрям, об’ємом – враженнями про ці неповторні миті процесу спільного творення поділилася з присутніми Тетяна Мялковська.Заслужений працівник культури, мистецтвознавець Зоя Навроцька відзначила неперевершену техніку майстра та закладену у твори душу, що бентежить, збуджує емоцію у спогляданні, не залишаючи глядачеві вибору бути байдужим.Своїми враженнями, думками, вітаннями поділилися колеги-художники Світлана Костукевич, Анатолій Казмірук, Сергій Радкевич та інші присутні на презентації гості.Перші враження про представлені роботи – це концентрований лаконізм ліній, що емоційно вибухає простором. Це вмілий штрих, який продукує ритм творчого імпульсу. Це виразна пляма, рифлена фактура котрої створює об’єм. Це багата відтінкова гамма від чорного кольору до білого, там, де комусь рисунок здасться лише двоколірним.Простота і мінімалізм графіки Олексія Желтоногова – концентрація емоції і асоціації, потужна енергетика дотику пензля до паперу в точці, де народжується простір, розширюється та наповнює собою зал галереї. Лінії на папері оживають, постають горами перед очима глядача, а його самого підносять на висоту пташиного польоту та змушують затамувати подих у відчутті балансування на повітряних потоках. Саме такими бачить українські Карпати художник Олексій Желтоногов.Саме формат презентації надав унікальну можливість безпосереднього спілкування з автором представлених творів мистецтва та налаштував на обмін думками професіоналів живопису, молодих мистців та поціновувачів прекрасного.

З перших запитань та відповідей Олексій Желтоногов справляє враження людини, зануреної в історію мистецтва – у багатство стилів та жанрів, унікальність інтерпретацій і авторських технік, досвід яскравих персоналій та сміливість творчих експериментів. Звичайно, відправною точкою бесіди став саме абстрактний експресіонізм як напрямок у модернізмі, що фокусує увагу на процесі живопису, аналізує сам процес малювання і взаємодії художника, фарби і полотна.Художник згадав у розмові імена ВасиляКандінського та ВінсентаванГога – «батьків» абстракціонізму та експресіонізму, МаркаРотко з його власною теорією кольорового поля, Пола ДжексонаПоллока та його творчий процес-перформанс з розбризкуванням фарби по полотну, експресивно-нервову, печальну манеру живопису Едварда Мунка.Ось деякі думки художника Олексія Жолтоногова.

Сучасний абстрактний експресіонізм Художники ХХІ сторіччя ще досі насичуються мистецтвом минулого ХХ, його другої половини. Та яскравих сплесків поки що нема. Та це є нормальним явищем, абсолютно нормальним. Спостерігаються певні пошуки, які я спостерігаю серед експресіоністів. От наприклад, П’єр Сулаж (видатний сучасний французький художник абстракціоніст, наскрізна тема творчості якого – чорний колір) його експерименти з кольором: ось він працює з чорним кольором, далі – червоний, інколи – фіолетовий. Він чудово володіє чорним кольором. Він володіє лінією. Цей художник досі працює, хоча йому 97 років. Визнаний у Франції, в усьому світі, він має власні музеї.

Кожен художник повинен вчитися на прикладах. Це не є копіювання. Можливо, це запозичення, за яким наступає переосмислення, опрацювання. Наприклад, традиційна давня китайська техніка «сеі» (у перекладі з китайської «вираження ідеї», спонтанний малюнок тушшю вільного стилю під впливом настрою). Художники школа «се і» від початку були абстракціоністами. Спонтанність від початку. Пляма. Точка. Лінія. Те, що я бачу та відчуваю у цей момент, і рука веде мене саме так. І я так роблю. А що з цього вийде? Хтозна! Я переглядав роботи, початок якої виконаний у традиційній техніці «гохуа» (у перекладі з китайської «старанний пензлик», декоративна техніка зі старанно вимальованими лініями), а завершення –в техніці «се і». Я думав собі: «Це незбагненно! Тут написано так, а поряд – інакше!». Водночас, це одна робота, і вона виглядає як на «одному диханні». Вони малювали тушшю на надтонкому папері навіть пальцями – торцем, іншою стороною руки, ще інакше. Малювали усіма частинами руки – від пучок до кисті. Приклав палець, повів лінію, розтонувавкистю, розвернув. Мазок змінюється – техніка змінюється. Розвернув – лінія потоншується до волосинки.

Про авторську техніку. Я люблю різні експерименти і люблю використовувати декілька різних варіантів. Папір різний – цупкий, тонкий. Я працюю з цупким картоном, навіть тру його. Згадую геніального англійського живописця Вільяма Тернера. В ХІХ сторіччі переважна більшість художників були традиціоналістами, а він вже тоді малював пів-абстрактні живописні пейзажі Темзи. Як він це робив? Поливав фарбу на полотно. Це властиво творчим натурам – так експериментувати. Коли часом чуєш зауваження про якогось з художників, що ідея непогана, та техніки бракує, то у мене на таке завжди є така відповідь: «Мій улюблений класик Тиціан прожив 100 років і працював спочатку в одній техніці, потім пробував іншу, знову міняв. А пензель нього був старий і розчепірений. Навіщо? Щоб відрізнятися від усіх решти!» І найважливіше – якщо художник не створив нової техніки, то він нічого не вартий, він ніщо. Моє но-хау – це техніка малювання олійною пастеллю. Все почалося давно, ще під час навчання в Академії. Тітка подарувала мені коробку з олійними пастелями. Я їх випробував: намалював одну роботу, ще одну…А тепер це захопило мене повністю. На спеціальному цупкому картоніанглійського виробництва накладається пастель шар за шаром, досягається певна рифлена фактура саме за рахунок шарів пастелі. Я добиваюся певного візуального ефекту. На гладкому папері все виглядає інакше, не так. Залежить також і від формату роботи. У мене є роботи меншого та більшого формату.

Де мистцеві брати ідеї? Як художнику придумати щось нове? Моє переконання – все йде від природи, потім йде внутрішнє опрацювання. Коли я буваю в Карпатах, я бачу там просто форми. Я працюю відчуттям і лише інтуїтивно. У мене є і реалістичні роботи. І часто це є умовою участі у пленері. Реалістичні роботи більшості глядачам легші для сприйняття, далеко не всі розуміються на абстракціях. Та для мене кожний пленер – це ціла серія абстрактних рисунків, інколи біля 100. Повертаюся з пленерів з пухкими альбомами. Деякі з робіт можуть мати своє продовження у більших форматах, які я з часом допрацьовую. Та здебільшого, це вже є завершені рисунки.
Про чорний колір. Заходить людина в зал і бачить у графічних роботах чорний колір. Запитує: «А чому чорний?». А чому ні? Чорний колір – насичений, він гарний. Він такий же колір, як і решта кольорів. Я люблю його у живописі. Хоча не ношу чорного одягу у повсякденному житті – тут це не мій колір. А у живописі чорний - це не чорний, там дуже багато відтінків насправді. Тому сказати чорно-біла гамма кольорів – висловитися не до кінця. Гамма насправді набагато багатша.

В простоті – сила мистецтва. Саме тому, що робота проста і зроблена вона просто, це і геніальність художника, і водночас привід для нерозуміння глядачів. Лаконічна лінія – це вистраждана лінія. Глядачі інколи не розуміють цього і вимагають прикрашання – зайвого і непотрібного.

Про Західну Україну. Ми вперше у Луцьку. Місто дуже подобається. Чесно кажучи, Західна Україна мені завжди дуже подобалася. Я народився в Одесі – дуже цікавому місті в Україні. Але коли постало питання про навчання, я щиро сказав матері, що хочу поїхати вчитися саме до Львова, до Львівської академії мистецтв на «монументальний живопис». Та сталося, як сталося: вчився в Академії у Москві.

Виставка графічних робіт Олексія Желтоногова заслуговує на особливу увагу волинських шанувальників сучасного мистецтва як визначна подія у культурному просторі Волині. Експозиція творів київського мистця у Великому залі Галереї мистецтв НСХУ триватиме ще три тижні за адресою: вул. Лесі Українки 24а. Галерея працює щодня з 11 год до 18 год. Вхід вільний.

Розмовляла: Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---