Волинянин виготовляє кольчуги, які витримують удар меча. ІНТЕРВ'Ю

Незвичним ремеслом захопився вчитель історії НВК № 1 Каменя-Каширського Олександр Деркач. Головні убори, сорочки, рукавиці, вагою близько кілограма кожна – уже декілька середньовічних обладунків виготовив 36-річний молодий чоловік. Хауберк (головний убір) та кольчужна туніка надають волинянину зовсім іншого вигляду — як у кіно, - повідомляє «Волинь-нова».

ІСТОРІЯ, ДО ЯКОЇ МОЖНА ДОТОРКНУТИСЯ
Якось Олександр Володимирович показав своїм школярам, як у середньовіччі плели кольчугу, що могла витримати навіть удар меча. Відтоді й сам захопився цим ремеслом.
«У середині ХІІ століття лицарство вбиралося тільки в кольчуги. На гравюрах того часу вони закривали воїна з голови до ніг. Цей сталевий одяг вагою близько 12 кілограмів натягали на шкіряну, вовняну чи лляну тканину. А поверх брали ще й полотняну туніку, що захищала обладунок від нагрівання на сонці. Кольчуга надавала лицарям більшої свободи рухів у бою, зокрема швидкості в ударах і нападах. Такий одяг використовували й дружинники в часи Київської Русі» , — розповідає учитель.

ПЕРШИЙ ЗДОБУТОК ДОВГИХ ВЕЧОРІВ
Якось після розмови з учасником клубу історичної реконструкції Олександр вирішив і собі спробувати сплести кольчугу. Перечитав усе що можна в інтернеті й так захопився, що надумав зробити якусь річ. Здобутком довгих вечорів став хауберк – головний убір, подібний до капюшона. Після того як показав його своїм семикласникам, їхнє зацікавлення історією неабияк зросло. Так і з'явилося нове хобі — виготовлення лицарських обладунків.

«Дітям цікаво. Одна річ – історія у словах та картинках, а зовсім інша — коли до неї можна доторкнутися. Це значно підсилює інтерес до подій минулого. Вважаю, що реконструкторам неодмінно треба спілкуватися з молоддю і залучати її до своїх рядів. Таке дозвілля корисніше, ніж перегляд телепрограм, комп’ютерні ігри або пошук пригод у нічних вуличних забавах, — зазначив Олександр Володимирович.

Середньовічні майстри дріт для кольчуги виготовляли самотужки — протягали його через металеву пластину з отворами різного діаметра. Або кожне кільце кували індивідуально. Сьогодні все набагато простіше, адже дріт можна знайти на ринках, у господарських магазинах та супермаркетах.

КОЛЬЧУГИ АКТОРІВ У «ВОЛОДАРІ КІЛЕЦЬ»
Найпростіший варіант — використовувати алюмінієвий, з якого легко нарізати кільця та сплітати їх у кольчужне полотно, переконався Олександр Деркач. Такий одяг не дуже важкий, на вигляд майже не відрізняється від залізного, тому може стати елементом декору приміщень, карнавального костюма чи реквізитом під час театральної постановки або кінознімань. Для прикладу: статисти й актори у фільмі «Володар кілець» носили переважно бутафорські кольчуги з пластмаси, але навряд чи глядачі змогли це помітити. З мідним дротом добре працюється, однак коштує він набагато дорожче, ніж алюмінієвий, і важить більше, ніж залізний.

«Мої кольчуги — з оцинкованого дроту завтовшки 1,8—2 мм. Нині з такого роблять огороджувальні сітки. Не скажу, що гнути його та нарізати з нього кільця таке вже просте заняття, але воно того варте. Виготовлення кольчуги починається з того, що треба заготовити достатню кількість кілець, а це інколи до 20 і більше тисяч. Їх роблять, намотуючи дріт на металевий стержень» , — вважає камінь–каширський умілець.

ЗВАРЮВАННЯ, СКЛЕПУВАННЯ, СКОВУВАННЯ…
Зводити кільця можна за допомогою зварювання, склепування та сковування. Як правило, середньовічні майстри клепали кільця, щоб зробити їх пласкими, — у такому разі кольчуга служить набагато надійнішим засобом захисту. Однак я не ставив собі за мету домогтися цілковитої автентичності виробу і заради економії часу та спрощення процесу просто з’єднував кільця в стик.

ПЛЕТІННЯ: ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЧИ САРМАТСЬКЕ
Одна з його кольчуг, рукавиці та хауберки мають саме класичне, європейське плетіння. У давніші часи, допоки не винайшли цього способу, використовували набагато простіше плетіння, коли кільця з’єднували навхрест. Його ще називають сарматським або японським. Кольчуга, яку вдягав на себе для демонстрації, належить до зазначеного типу. Вона значно легша за європейську, дуже еластична, але поступається захисними властивостями. Якщо перша легко витримує колючий удар, то друга допоможе лише в разі ріжучого. Як показала практика, кольчуга малоефективна проти ударної зброї, тому її не рекомендують надягати під час так званих бугуртів — коли бій іде «стінка на стінку». Щоб уникнути травм, середньовічні воїни комбінували кольчугу з іншими елементами захисту.

Однак умілець переконаний: лицарем людину робить не обладунок, а вчинки.

Довідка. Закінчивши історичний факультет Волинського державного університету, Олександр Деркач із червоним дипломом повернувся додому вчителювати. За майже 15 років здобув авторитет серед колег та учнів, наразі пише дисертацію на тему «Участь і роль українців у німецько–польській війні 1939 р.».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---