Театралізована презентація живопису у луцькій бібліотеці: виставка «Трава-мурава» Людмили Бойчук

Вже не вперше Луцька бібліотека-філія №10 стає привітним простором для організації мистецьких заходів, цього разу такою культурною подією стала презентація персональної виставки «Трава-мурава» луцької художниці Людмили Бойчук, яка поєдналася з театралізованим дійством аматорського колективу «Вперше» режисерки Наталії Максимчук.

Місце експозиції художниця обрала невипадково – саме тут панує особлива легка атмосфера добра і уваги до прекрасного, яку створює завідувачка Надія Чміль.

Кожна персональна виставка художника є оголенням душі і емоцій митця, котрий виносить на розсуд глядача свої думки, пошуки і переживання. Луцька художниця Людмила Бойчук презентувала дві серії робіт, які пов’язані з двома важливими періодами життя, і відобразили стан її душі в цей час. Спільне в цих серіях – це тема квітів, їхньої краси і цілющої сили, а ось техніки виконання різні. Чому так сталося і що хотіла художниця висловити своїми роботами, про тендітність матеріалів і імпровізації душевних пошуків – про це розпитала саму авторку ведуча презентації-діалогу Ксенія Вдячна.


Про малу Батьківщину - Волинь і першого вчителя «щирості у мистецтві»

Моя бабуся Стефанія показала мені природу і вдихнула в моє серце велику справжню любов до неї, яка стала моїм світочем. Вона навчила мене це бачити, чути пташок, любити кожну травинку, билинку, комашку і показала мені, як на Івана-Купала купається сонце. Пам’ятаю, як я вибігала на світанку у сорочці боса по росі, коли пташки ще заливалися навперебій піснями, а вночі вдивлялася у небо, напиваючись сяйвом зірок, щораз пускаючи у душу магічну красу. Це потім не раз допомагало мені у важкі моменти дорослого життя і сприяло необхідності виплескувати цю накопичену енергію фарбами на полотно. Бабуся навчила мене бути чуттєвого до цього світу, до його краси.

Рослини мають свої красиві історії.

Якось я натрапила на красиву легенду, яка мене вразила, – історія про те, як Будда захворів і лікувався пелюстками лотоса. Це стало початком квіткотерапії – Пушпа Аюрведи. На той момент була сама, як той Будда (сміється) – у стані позитивного очікування, з великим животом. Багато часу я проводила за містом, серед квітів, багато малювала. Почала досліджувати наші рідні українські перекази про магічну силу рослин, про траву-мураву. Згідно з народними повір’ями, практично кожна травинка має велику силу і віддає її людині. Тому на світанку так корисно бігати по ній, коли лежить роса. А цілителі-знахарі, або «травники», як їх називали, радили знайти траву, яка росте при великій річці, зірвати її через срібну чи золоту гривню і носити на собі як оберіг «від диявола, єретика і злої людини». Ця мудрість і краса наших предків, яка перегукується з легендами інших народів, надихає мене своєю силою та спорідненістю донести священні знання до людей своєю творчістю. Такою є потреба мого серця.



Про пошуки своєї техніки.

Надихнувшись знаннями про рослин, я побачила цікаві техніки використання сушених рослин у мистецтві. Такою є японська техніка «ошибама» - картини квітками, яка мені дуже припала до душі. Але я як художник дуже люблю олійні фарби – вони такі багаті, ними можна дуже добре передати свою енергію. Акварель – це техніка дуже тонка і ніжна, а от олійні фарби надзвичайно енергетичні і сильні. І я вирішила поєднати квіти з цими фарбами. Представлені сьогодні серії робіт – це серія у традиційній олійній техніці, і нова – у мішаній техніці.



Трава-мурава.

Чому така назва? Я подивилася на свої картини, згадала українські перекази про рослини і вирішила, що саме магічні слова «трава-мурава» мають силу, енергію зцілення і нагадування людям про багатство нашої природи.

Головне натхнення – доньки.

Діти викорінюють з мене егоїзм – з коренем, з насінням. Вони навчають мене чути себе, чути людей. Вони відкривають мені мої власні сили. Здається інколи – все, більше не можу, важко… Але виявляється – таки можу і справляюся. Через них я пізнаю себе.

Пошуки себе – від «економіки підприємства» до живопису і гештальт-терапії.

Я багато навчалася для себе. Так, я закінчила Тернопільську академію народного господарства, а потім народилася старша донька. Потім була Луцька художня школа, а також школа-студія ландшафтного дизайну АДК-АСТРА, брала уроки живопису у іконописця Ігора Семенюка. Він допомагав мені зрозуміти і вивчити техніку олійного живопису. Саме він весь час підштовхував мене до активної роботи над собою як художник і часто казав: «Бери малюй, пиши і представляй свої роботи!». Він дуже зачепив моє самолюбство і змусив повірити у власні сили, відмовитись від того, що мене сповільнює у самореалізації. А потім мені потрібна була якась підтримка для особистого росту, коли накопичені у життя проблеми склалися у темний куток, а їх потрібно було вирішувати. І тоді важливою частиною мого життя стала гештальт-терапія. Це допомогло мені і в спілкуванні з близькими, з оточуючими, а також в творчості – я стала сміливішою. Більш того, я зрозуміла, що корисні знання не можна ховати, а ними обов’язково потрібно ділитися з людьми.





У живе спілкування з глядачами про те, як жила і чим надихалася художниця Людмила Бойчук, природнім асоціативним тлом вплелася прекрасна гра іншої талановитої дівчини – Даринки Кухарук, яка представила уривок з моновистави «Марта з вулиці святого Миколая» за твором Дзвінки Матіяш у режисерському трактуванні Наталії Максимчук. Це неперевершено емоційна оповідь про те, як дівчинка дорослішає, спостерігає за оточуючими, надчутливо реагує на навколишній світ у його красі і невідповідностях, і стає художницею – бо ж «Я малюю навіть тоді, коли не хочу малювати!». Прониклива гра обдарованої дівчинки-школярки «озвучувала» розповідь жінки-художниці про пережиті думки і переживання, тримаючи глядачів в уважному спогляданні від першої до останньої хвилини короткого виступу, зачепивши душу кожного присутнього того дня у залі бібліотеки.



Інтерактивною частиною мистецької вечірки став майстер-клас Людмили Бойчук для усіх охочих, яких зацікавило незвичайне живописно-театральне дійство і яких відвідало натхнення на власне дослідження матеріалів і нової авторської техніки мисткині.



Луцька бібліотека-філія №10 запрошує усіх бажаючих на перегляд виставки «Трава-мурава» Людмили Бойчук та на майстер-класи художниці за адресою: Київська площа 13. Виставка триватиме до 8 липня.

Довідково:

Людмила Бойчук народилася у Луцьку. Закінчила Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «Економіка підприємства» (2003),
Луцьку художню школу (2008).

Навчалася у школі-студії ландшафтного дизайнуАДК-АСТРА (2008), брала уроки живопису у іконописця Ігора Семенюка (2008-2010). 2009–2011–пройшла сертифікований базовий курс з тематичним підсиленням «Психологічне консультування й гештальт-терапія» у Центрі психологічної освіти і підвищення кваліфікації (Україна) Інституту психосоціальних досліджень і розвитку особистості (Німеччина).

Участь у виставках та пленерах:
2010 – виставка «Проба», м. Луцьк 2013 – персональна виставка «Симфонія душі», м. Луцьк 2013 – участь у експрес-пленері художників «Луцьк у просторі і часі» на честь 928-ї річниці міста Луцька та у пленері « Не псуй місто», заході з ініціативи громадської організації «Народний патруль» та за підтримки відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради. 2013–виставка «Дорога до сонця», м. Луцьк 2014– колективна виставка «З СЕНСОМ», м. Луцьк 2014–
персональна виставка «Ніч у кольорі», м. Луцьк 2014–персональна виставка «Аромати літа», м. Луцьк Картини зберігаються у приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині.

Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---