«Театр ніколи не знищиться», - режисер Микола Яремків у Луцьку

Одного разу під час екскурсії У Львівському палаці піонерів загубився п’ятикласник. Блукаючи коридорами, він опинився навпроти дверей з написом «Піонерський театр «Ровесник». Це був день, коли відомий український режисер Микола Яремків вперше познайомився з театром. Відтоді театр для нього, як зізнається він сам, означає «ВСЕ».

Нагадаємо, 19 вересня в Луцьку розпочинається театральний сезон виставою «Ханума», режисером якої запросили Миколу Яремківа. Це не перша його робота з волинськими акторами: разом з колективом облмуздрамтеатру глядачів дивували його постановками «Кайдашева сім’я» та «Століття Якова».

«П’ятикласником я пішов на екскурсію Львівським палацом піонерів і заблудився. Став навпроти дверей з написом «Піонерський театр «Ровесник», зайшов туди і сказав: «Я хочу бути артистом цього театру». Там я отримав перші ролі, вперше вийшов на сцену (в казочці «Морозко» я грав Діда Мороза. Там я захворів театром, і потім тільки про це й думав. Школа, армія, театральний іститут, студія, - і досі займаюся театром», - розповідає про те, як театр став сенсом його життя Микола Яремків.

Каже, за своє життя награвся дуже багато. З 1982 року він вирішив зайнятися режисурою, і вже з 1989 року на сцену більше не виходив. Потім він поїхав на стажування в Москву в театр імені Вахтангова до свого колишнього вчителя ще з Палацу піонерів Романа Віктюка.

Після стажування в Москві, переїхав до Харкова, де працював режисером 14 років. По тому його «переманили» в Київ.

Коли Микола Іванович розповідає про свої акторські роботи, то не може виділити якусь з них як найулюбленішу. Для нього всі вони особливі. А ось вистава, яку готують для показу волинським глядачам, ще в процесі народження.

«Всі роботи улюблені, до всіх я йшов довго, в кожній з них є особливості. А ось «Ханума» – ще ні, вона ще не народилася, ми в процесі народження. Тому в репетиційному процесі має бути присутня любов. Адже діти народжуються коли є любов, так само і в театрі: має бути любов між актором і режисером. Якщо любові нема – нічого не вийде, а якщо й вийде, то воно забудеться», - каже режисер.

Яке майбутнє театру? На думку Миколи Яремківа, театр вічний, адже він існував стільки ж, скільки існує людство.

«Людям потрібен театр. Це одна з форм мислення людства, як філософія, література, мистецтво, історія, цивілізація врешті-решт. Це спосіб задуматися над серйозними речами, які присутні в житті, побачити себе з боку, осмислити себе, своє буття на землі. Це одна з форм пошуку смислу буття на землі. Постають питання: «Навіщо Бог привів мене в цей світ?», «Заради чого я народився?» Так думає мисляча людина. Тому театр ніколи не знищиться. Я пам’ятаю, як тільки я почав займатися театром, один з інтелектуалів сказав, що мистецтво незабаром відімре. Мовляв, нащо малювати, якщо є фотоапарат, навіщо театр, якщо є телевізор. Але театр все одно існує», - каже режисер.

Микола Яремків 8 років працював в Київському університеті імені Карпенка-Карого, прослуховував акторів на курс. Він розповів, яким, на його думку, має бути справжній актор: «Він має бути неординарною особою, бути музично обдарованою людиною, добре відчувати ритм. Актор має вміти свою уяву перетворити в дійсність, повірити в неї. Щоб він міг уявити, як би він жив тоді-то, як поводив себе, якби був тим сином царя. Я одразу бачу: людина вірить в це чи ні. Там немає за чим сховатися, а треба бути в запропонованих обставинах».

Пояснив Микола Іванович і те, яким для нього є глядач: «Глядач може бути всяким. Я поганих глядачів не знаю. Вистава може бути погана, тоді глядачі виходять із залу. За моєї практики було всяке: і діти стріляли з рогаток, шуміли. Актори своє говорять, а вони в залі кожен про своє розмовляють. І в такому випадку винні актори, режисери, завліт, яка вибрала цю п’єсу. А глядачі не винні. Вони заплатили гроші і заключили угоду: «Я купую у вас квиток, а ви мене здивуйте». Адже театр повинен дивувати».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---