Радянський кінематограф у плакатах волинянина Йосипа Герасимовича

Наймолодший з видів мистецтва – кінематограф, виникнення якого на зламі XIX та ХХ сторіч безпосередньо пов’язане з розвитком науково-технічного прогресу у галузі оптики, хімії, фотографії, назавжди змінило способи донесення інформації та визначило спосіб проведення дозвілля сучасної людини.

Кінематограф від початку і назавжди завоював прихильників у всьому світі, поєднавши виражальні можливості літератури, театру, живопису, музики, хореографії у споконвічному бажанні людини осмислювати дійсність образно, фантазійно. Дійсно – «найважливіше із мистецтв». Пророчими виявилися слова Владіміра Леніна… І кінематограф впевнено крокував планетою від Голівуду бо Болівуду!

Ровесником і незамінним супутником кінематографу став кіноплакат – не менш видовищний, та безсумнівно неперевершений за своєю влучністю і концентрацією змісту. Пірати і полководці, фатальні жінки і рішучі революціонерки, сміливі шукачі пригод і вишукані аристократи палко дивилися на глядачів з яскравих кіноафіш, запрошуючи до годинної подорожі у нереальний світ кіно.Глядачі масово ходили до кінотеатрів за новими враженнями, бажанням бути поглинутими нереальним світом, створеним режисером. Образи, втілені прекрасними акторками і мужніми акторами, ставали прикладами для наслідування і мріями власних життєвих «сценаріїв». Для радянської людини кіно стало особливо улюбленим видом дозвілля, справжнім вікном у світ. За статистикою, кожен тоді відвідував кінотеатр не менше 17 разів в рік!Автором багатьох кіноплакатів є волинянин Йосип Васильович Герасимович, визнаний радянський художник-графік, один із основоположників цього жанру у мистецтві поряд з братами Стенбергами, К.Малевичем, М. Длугачем, О.Наумовим, Г.Борісовим, Л.Вороновим та ін. Сьогодні, 6 січня, виповнюється 123-та річниця з дня його народження.

Відомий плакатист народився 1894 року у Любомлі Волинської губернії. На жаль, інформації про батьків та проживання на Волині практично немає. Відомо, що більшу частину життя прожив художник у Москві. У 1915-1916 рр. займається у студії І.Машкова, потім у – К.Юона і А.Архіпова, а в 1922 році стає членом Асоціації художників революції (АХР). Свій перший кіноплакат під назвою «Паоло Аловарець» художник створив у 1924 році.На 1920-50 роки припадає його плідна робота в області кіноплакату, де він реалізує себе як талановитий графік і стає в один ряд з іншими видатними радянськими і зарубіжними плакатистами: «А.Судакевич» (1927), «Останній візник Берліна» (1928), «Палкий принц» (1928), «Старе і нове» (1929), «Л. Орлова у фільмі «Веселі хлоп’ята» (1934), «Цирк» (1936), «Весна» (1949) та багато інших. Деякі з цих фільмів за участі відомих радянських акторів Любові Орлової та Леоніда Утьосов ще на пам’яті лучан старшого покоління.У жорстко централізованій державній радянській системі навіть виробництво плакатів та кіноафіш здійснювалося під пильним контролем. У підпорядкуванні Совкіно знаходилося 4 кіностудії і 22 виробничі відділення, і вся графічна продукція повинна була затверджуватися у відповідному відділі – Рекламкіно, яким керував Я.Рукльовський. Потрібно віддати належне цій людині – йому вдалося об’єднати талановитих художників плакату, які навіть в ті часи склали достойну конкуренцію зарубіжному кіноплакату.

У радянському кіноплакаті періоду конструктивізму активно використовувався принцип монтажу. Художники досить тінко відчували кіно і розуміли, як про нього потрібно розказувати глядачеві – тобто вони буквально переносили фільм у мову графіки. У своїх роботах вони поєднують різні масштаби, плани і нестандартні ракурси, монтують на одному аркуші непоєднувані на перший погляд речі. Їм вдавалося максимально привернути увагу глядача, передаючи у плакаті не просто яскраву картинку, а суть усього фільму. Ось декілька плакатів авторства інших художників того часуХудожник Йосип Герасимович одержав визнання та став дипломантом кількох міжнародних виставок плакатів у Монце-Мілані (1927), Гаазі (1930), Парижі (1930) та інших. Його плакати зберігаються в Російській державній бібліотеці, Музеї кіно та приватних колекціях світу.

Помер він 1982 у Москві, там і похований.

Минулого року родичі художника намагалися відшукати його волинське коріння на регіональному сайті. У коментарі до публікації про трагічні сторінки єврейської общини двоюрідна онука художника Людмила пише: « Мой двоюродный дед родился в Любомле в 1984 г. Герасимович Иосиф Васильевич – член Союза художников СССР. Рисовал афиши к фильмам «Цирк», «Весна» и т.п. Как можно найти сведенья о их семье? Установить родителей (моей бабушки тоже), национальность и т.п. Помогите с адресами местных архивов. Не знаю, с чего начать».

Просимо допомогти з пошуком інформації родичам талановитого художника, нашого земляка Йосипа Герасимовича.

За матеріалами сайту Галереї мистецтв НСХУ.

Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---