Подружжя вокалістів Ходаківська-Мітряєв виступило в Луцьку

Концерти музичного фестивалю “Стравінський та Україна”, який проходить за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку та Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», тривають, і кожен із них відкриває нові творчі грані виконавців, чий доробок, здавалося б, відомий не лише в Україні.

5 жовтня луцькі любителі музики, завітавши до міського Палацу культури, отримали нагоду зустрітися з творчим подружжям – вокалістами Галиною Ходаківською та Вадимом Мітряєвим. Знайомлячи глядачів із цим чудовим дуетом, ведуча концерту Оксана Єфіменко розповіла про творчі здобутки артистів (а вони – лауреати семи міжнародних конкурсів), їхню співпрацю з багатьма музичними колективами, й навіть навела факт викладання обох у… Тегеранській консерваторії, що свідчить про популярність співаків за межами не тільки України, а й Європи.

Розпочався концерт зі своєрідної “Моцартіани”: одна за одною прозвучали фрагменти з опери Вольфґанґа Амадея Моцарта “Милосердя Тита” (дует Сесто та Віттелії та арія Сесто), дует із “Чарівної флейти” та дуеттіно з “Весілля Фігаро”. Уже з цього стало зрозуміло – перед нами не лише непересічні вокалісти, а й блискучі актори (майстерність перевтілення – особливо в останній із названих композицій, – була просто дивовижною). Це показали й подальші номери – зокрема сцена Джільди і Герцога з опери Джузеппе Верді “Ріголетто”.

Вадим Мітряєв володіє рідкісним голосом, який дає змогу співати у двох регістрах – теноровому й контратеноровому, близькому до… меццо-сопрано. В цьому слухачі змогли пересвідчитися, уже почувши партію Сесто у виконанні співака. А у творі Ігоря Стравінського “Фавн та пастушка” (вірші Олександра Пушкіна) пан Вадим показав віртуозне володіння обома регістрами.

Галина Ходаківська виконала “Вокаліз-пастораль” Ігоря Стравінського та “Вокаліз” на славнозвісну “Мелодію” Мирослава Скорика з кінофільму “Високий перевал”. Цей твір, сповнений глибокого внутрішнього трагізму й молитовної чистоти можна поставити в один ряд із “Реквіємом” Моцарта, Сонатою для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор, ор. 35 Фридеріка Шопена, твором Ремо Джадзотто, відомим як “Адажіо Альбіноні”, а якщо шукати українських аналогів – з лемківською (за іншими даними – закарпатською) піснею “Пливе кача по Тисині”, з “Чуєш, брате мій” Левка і Богдана Лепких, “Лелеченьками” Олександра Білаша та Дмитра Павличка... Голос співачки проникав просто у саме серце, будячи спомини про рідних, близьких, друзів, які відійшли за межу земного Буття, про тих, хто помер своєю смертю, й тих, хто загинув унаслідок різноманітних соціальних катаклізмів. Туга проростала катарсисом…

А на сцені – знову Вадим Мітряєв, із романсами українського композитора Віктора Косенка на вірші Сергія Єсеніна (“Поёт зима, аукает”) та Олександра Пушкіна (“Я здесь, Инезилья”), під час виконання яких (як і під час виконання арії Калафа з опери Джакомо Пуччіні “Турандот”) слухачі мали змогу ще раз пересвідчитися наскільки гнучким і розкутим є вокал артиста і наскільки багатим є його голосовий діапазон.

Галина Ходаківська, зі свого боку, порадувала чудовою інтерпретацією творів Мирослава Скорика (“Якби мені черевики” на вірші Тараса Шевченка), Михайла Жербіна (“Пливе моя душа” на вірші Персі Біші Шеллі”) і Джакомо Пуччіні (монолог Чіо-Чіо-сан із опери “Мадам Баттерфляй” та арія Лауретти з опери “Джанні Скіккі”).

Але не дует був на сцені, а… тріо, бо ж безпосередньою учасницею дійства була ще й третя непересічна особистість – відома піаністка і клавесиністка, лауреат міжнародних конкурсів, кандидат мистецтвознавства, доцент Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Олена Жукова, яка блискуче акомпанувала співакам, змушуючи забувати, що на сцені не оркестр, а концертмейстер, а у випадку “Моцартіани” – що звучить рояль, а не клавесин.

Того вечора варто було послухати не лише виступи артистів із Києва, а й ту тишу, яка панувала в залі під час виконання творів і лише по їх закінченні трансформувалася в оплески. Так мовчати й так аплодувати можуть тільки ті, хто по-справжньому любить і розуміє музику…

Не буде перебільшенням, якщо сказати, що співаків довго не відпускали зі сцени: навіть коли прозвучала кода концерту – славетна “Застольна” з “Травіати” Джузеппе Верді, – уже поза програмою Галина Ходаківська та Вадим Мітряєв виконали ще два твори, й серед них – традиційно приписуваний Джоакіно Россіні “Дует кішок” (насправді це компіляція з творів Россіні та данського композитора Крістофа Вейсе). Ця композиція, зокрема, показала, що і в серйозній музиці гумор не буває зайвим – особливо, коли є високий естетичний смак і чуття міри. Словом, слухач отримав максимум позитивних емоцій.

Після закінчення концерту член дирекції фестивалю, лауреат премії імені Ігоря Стравінського, заслужений працівник культури України, художній керівник Волинської обласної філармонії Юрій Максименко вручив артистам диплом та квіти.

Ігор БЕРЕСТЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---