Органічна структура мистецтва Володимира Чорнобая – у Луцьку

Синтез двох реальностей – конкретної і абстрактної, експерименти з матеріалами і стилізаціями, поєднання архаїчних структур з сучасним трактуванням – ось таким став месседж тернопільського художника Володимира Чорнобая, який представив свій багаторічний мистецький проект «Органічні структури» у великому залі Галереї мистецтв Національної спілки художників України.

Відкриття експозиції відомого в Україні та Європі мистця відбулося 23 березня і зібрало відданих шанувальників і друзів, колег-художників, студентів та журналістів. Адже проект «Органічні структури» експонується у виставкових залах нашої країни та закордоном протягом кількох років, тому зустріч у Луцьку була очікуваною та довгожданою.

Володимир Чорнобай – невтомний мандрівник європейськими та українськими дорогами, постійний учасник і організатор численних пленерів, виставок, мистецьких акцій в Україні, Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, а ще – це відкрита, дуже комунікабельна людина і цікавий співрозмовник.

Коротко про художника: Володимир Чорнобай народився 17 березня 1954 року у селі Михайлівське Московської області, Росія. Закінчив Львівський інститут прикладного і ужиткового мистецтва (1980). Викладачі з фаху Т.М. Драган і Н.С. Федчун. Член Національної спілки художників України з 1989 року і Спілки польських художників з 2009 року. Член мистецького гурту «Кварта». Активну виставкову діяльність проводить з 1984 року. Серед нагород: диплом лауреата виставки «Різдвяна містерія», Луцьк, 1996; золота нагорода Першої виставки-конкурсу модернового мистецтва, Тернопіль, 1996; ІІІ премія Всеукраїнської виставки малярства на склі «Три виміри: вчорашнє, сьогодення і завтра», Львів, 1998; срібна медаль «Laboromniavincit», Познань, Польща, 2009; нагорода президента міста Каліша, Польща, 2015; диплом міжнародної мистецької виставки «Львівський осінній салон Високий замок 2015» та ін. Художник-монументаліст. Займається класичним вітражем, малярством, графікою, практикує перформанс. Учасник збірних виставок в Україні, Румунії, Польщі, Іспанії, Італії, Німеччини, Словаччині. Організатор пленерів у Польщі. Твори знаходяться у більш як 25 колекціях галерей і музеїв України, Словаччини, Польщі, Іспанії і Німеччини.Проект «Органічні структури» був започаткований у 2004 році як спонтанний експеримент з органічними матеріалами – шматки тканини з фантастично-архаїчними відбитками вудженого м’яса, димної кіптяви та жирної сажі сформували у Володимира Чорнобая власну асоціацію з наскельними зображеннями іспанської Альтаміри, залишеними художниками давньої пори палеоліту більше 10 тисяч років тому. Створені органікою химерні напружені лінії на тканині якимось чином нагадали зображення стародавніх тварин і людей, які розпізнавалися не відразу, і які потрібно було ще зчитати. Отож, це стало початком…

Ваші мистецькі експерименти демонструють вдумливе вивчення матеріалів та їх властивостей, комбінації органічного з неорганічним, природного з мануфактурним. А далі – прослідковується робота над символами та сенсами…

Власне, фактура різних матеріалів та її можливості завжди були для мене надзвичайно цікаві. З 1988 року я займався живописом на склі і починав з вітражів. Після завершення інституту робив вітражі у Тернополі, мріючи створювати щось величне, неповторне – те, чим би милувалися люди. На жаль, багато з тих робіт понищено, і досі я відчуваю жаль і розчарування з цього приводу. Розробляв багато різних тем, які завершилися кількома серіями робіт. Одна з цих серій – «Пікуй – Красія». Це назви гір: Пікуй – найвища гора Львівщини, а Красія – в Закарпатті.Я побачив ці гори у різний час, та наступив такий момент, коли зрозумів: відбувся збіг форми та змісту. На холодному відблиску скла я побачив ці гірські вершини, які стали символами чоловічого та жіночого начал. У багатьох народів світу образи гір створюють епічно-величний образ Батьківщини, уособлюють героїку та поняття національної автентичності. А вже у проекті «Органічні структури» я працював над тим, щоб вмонтувати власний світ у структуру створеного органікою зображення і використовував колір, який руйнував структуру уже вміщеного малюнка, таким чином я домагався потрібного акценту.

Серія «Органічні структури» розвивалася далі і доповнювалась новими пошуками. Я використовував фото та скани цих полотен, комбінував їх у живописних і графічних роботах. Працював над наступною серією робіт, у яких акцентом став контраст впорядкованості бджолиних сот та довільності органічного малюнка. Робив відбитки на папері, потім працював у техніці шовкодруку. Є роботи на гофрованому картоні у дещо іншій, яскравішій кольоровій палітрі. Такі комбінації матеріалів – стилізація і відображення конкретного задуму.

Органічні структури – це природа, а ми є її складовою. Раніше людина була більш пов’язана з природою, і це спілкування було без протистояння. Тепер ми перебуваємо у протиріччі, людина втратила свою єдність з природою, бо не живе за законами природи, а вступає у суперечку з ними.
Подальші пошуки органічних структур привели вас до водної стихії?

І це було не випадково, скоріш – логічним продовженням моїх пошуків та експериментів із тканинами, пов’язаним із моєю поїздкою на пленер у німецьке місто Шведт-на-Одері. Назва пленеру була «Країна за рікою». Заявки на участь подали 82 художники, з яких організаторами було відібрано 13. Це були мистці з різних куточків світу, а я представляв Україну. Працювали впродовж 2 тижнів. Щодня спілкувалися з природою, нас возили у надзвичайно мальовничі місця первозданної природи.

Для цього пленеру я виробив власну концепцію бачення запропонованої теми, пов’язавши її з дослідженням органічних структур. Використавши епіграфом слова Бориса Щавурського, я дописав власні рядки: «Час переплітається з простором, творячи нові структури». Поезія теж створює образи, які потім змушують мене малювати.На відкритті експозиції «Органічні структури» ви представили ще один проект. Це 12-хвилинний візуальний продукт, створений у партнерстві з Світланою Луців.

У 2013 році разом з Світланою Луців (Логуш) ми написали проект та були відібрані як учасники до нового пленеру на тему «Водні знаки»/WasserZeichen, який знову відбувався річці Одер. Цей пленер проводився галереєю міста Шведт-на-Одері. Це було ще до подій на Сході. Зараз Світлана – боєць АТО, вона воює.

(До речі, Світлана Луців була присутня на відкритті експозиції і розповіла про свою роботу з Володимиром Чорнобаєм над проектом «Водні знаки». Свого партнера по проекту вона згадала як «зануду», бо вже дуже прискіпливим до деталей і процесу виконання був пан Володимир).

Процес був дуже цікавим. Світлана наносила на скло знаки – це були писанкові мотиви. Я стояв на спеціальній підставці і фотографував, фільмував і підказував їй її подальші дії. Світлана стояла у воді з пластинами скла, фарбувала, повертала скло, а потім занурювала в воду і виймала. Вода змивала нанесений на скло знак. Таким чином ми передавали цей знак воді, а вона несла його далі. Ми тоді зафільмували матеріали цього перформансу тривалістю приблизно однієї години. Далі – це була робота Світлани, яка комбінувала фрагменти фото та відео, підбирала і накладала музичний ряд і, власне, завершила цей проект уже в Україні в 2014 році. Готовий продукт тривалістю 12 хвилин вона показала мені. Ми вирішили нічого у ньому не міняти, та задумали новий проект зробити у кількох річках. Одер був би першим, а далі – можливо, Дніпро, Дністер… Та почалися події 2014 року, виникли інші проекти… Та задум є. Можливо, ми ще до нього звернемося.

Праця у мандрівках і пленерах – саме таким є ваш стиль життя?

Так, я весь час мандрую. Вперше побував за кордоном на відпочинку у 1990 році у Румунії, потім – у ще розділеній Берлінською стіною Німеччині. А моя перша творча поїздка була у сусідню Польщу у 1994 році – я брав участь у міжнародній виставці. Почав їздити на пленери, а потім – і сам їх організовувати.

(Пан Володимир з гордістю показує каталог Х Міжнародного пленеру живопису „Impresje Gołuchowskie”, де був організатором та куратором).

Пленери – це, перш за все, живе спілкування з мистцями різних шкіл і з різних місць, нагода побачити щось нове. На пленері зустрічаються багато людей, та кожен творить щось своє. У цьому полягає цінність мистецького спілкування і джерело натхнення. Участь у виставках – можливість побачити себе зі сторони, поряд з роботами інших художників. Це показує рівень творчої самооцінки, дає можливість зрозуміти, яким тебе бачать інші. Звичайно, чим вищий рівень мистецьких зібрань – тим вищий твій власний рівень як художника. Це для мене важливо і необхідно, бо моя творчість – то моє життя. У мене були труднощі, але є і багато досягнень. Багато з того, про що я мріяв у юності, мені вдалося реалізувати.

Ваші дослідження органічних структур підпорядковані завданню по створенню цілісного образу та відображенню у ньому власного «я». Ви дублюєте органічні мотиви і доповнюєте їх довільними лініями, контрастними фарбами, граєтесь їхнім ритмом…

Мої роботи – то відбитки моїх переживань, роздумів та висновків, до яких я прийшов. Інколи це – фантазії, пов’язані з людиною і природою. Це – враження про те середовище, в якому я знаходжуся. Ви знаєте, інколи їх легше намалювати, ніж відстоювати і захищати. Я усвідомлюю те, що завжди присутня небезпека несумісності наміру та втілення. А я прагну досягти гармонічності твору і його прочитання.

Мистецтво – це, звичайно, одна з форм людського самовираження, засіб комунікації художника з соціумом. Сприйняття творів мистецтва завжди є справою суб’єктивною. Водночас, мистецтво – це створення ілюзії, навіть тоді, коли на картині зображено реальний пейзаж. Я експериментую з матеріалами. Ось, приміром, беру картон, і створюю свою ілюзію в надії, що глядач мені повірить. Бо мені важливо, щоб вірили в те, що я роблю. Та я не намагаюсь щось підказати глядачеві. Візуальна мова більше ставить питань глядачеві, ніж дає готових відповідей. Це своєрідна комунікація, гра асоціацій.
Я вважаю, що мистецтво повинно змушувати людей думати, чомусь навчати, змінювати і об’єднувати людей, сприяти їхньому взаєморозумінню. Та це є мова, котра не всім зрозуміла. Кожен твір мистецтва є ексклюзивним і відображає той рівень освіти, культури того, хто його сприймає.

Якою для вас як автора є органічна структура твору мистецтва?

Перш за все, це оволодіння простором. Це перша дія усього живого – людини, рослини, хмар тощо – і основне виявлення рівноваги і міцності. Предмет бачиться по-різному з різної відстані та в різних ракурсах з безліччю проекцій, він ще не маючи єдиної абсолютної форми займає простір. На папері створюється рисунок – особливий, бачений лише художником простір, його перший контакт з реальністю. Художній образ народжується і поступово конкретизується у переплетеннях випадкових ліній. Це як перша безпосередня реакція на явища життя. Лінія тоншає, напружуючись, натягуючись, стримуючи об’єм від розширення, то раптом стає різко грубою, енергійною, як сам рух, який вона втілює. Лінія – це як голос людини, вираження її характеру, настрою у певний момент. Це також – фіксація швидкоплинності імпульсу подібно до запису роботи людського серця ЕКГ. Завданням мистецького твору я вважаю досягнення єдності і рівноваги всіх елементів та їхньої вартості кожного окремо.

Звернула увагу на те, що Ви не полегшуєте глядачеві сприйняття за допомогою підписів.

Я не люблю називати власні картини. Вони повинні самі промовляти за себе. Це – як діти. Ми повинні їх народити і виростити, а далі – відпустити.

Експозиція розпочала свою роботу у Галереї мистецтв Національної спілки художників України, вулиця Лесі Українки, 24. На вас чекає цікавий досвід спілкування з органічними структурами визнаного майстра.

Записала: Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---