Лучанам презентували книгу «Бомжі Донбасу»

Чи може україномовний мешканець Донбасу бути психічно здоровою людиною, розповів лучанам автор книги з провокативною назвою «Бомжі Донбасу» Олексій Чупа.

Презентація книги відбулася 27 вересня у мистецькому клубі, що розміщується на вулиці Драгоманова, 1 у Луцьку.

Письменник з Макіївки, який нині мешкає у Львові, написав книгу ще влітку 2012 року. Навіть не підозрював, що через два роки вона набуде нової актуальності і не планував видавати її. На обкладинці зображений сам автор, одягнений відповідно до назви книги. Олексій Чупа зізнався, що вважає літературу частиною шоу-бізнесу. Він стверджує, що назва книги та фото на обкладинці призвели до того, що про неї заговорили. Так, як розповів письменник, одна із київських журналісток обурилася, сказавши, що «ось, почалося, всі починають «гнати» на Донбас, давайте тепер робити книжки «Сало Полтавщини» та «Рагулі Львівщини»».



Донбас, зі слів письменника, змальований у книзі у позитивніших відтінках, ніж він є насправді. Цікавинок у творі чимало. Так, структурно книга поділена на дві частини – більш реалістичну (про життя звичайних бездомних у рідному місті Олексія Чупи Макіївці) та заглиблення у альтернативну історію держави Украйна (якою могла б бути історія України).

Говорячи про передбачення, які автор мимоволі зробив у книзі, можна відзначити таке: у тексті йдеться про те, що однієї ночі колишній злодій на ім’я Янук відчинив ворота давнього міста, і зі Сходу лавина ворожого війська пошматувала Україну.

Автор, зачитавши уривки роману, познайомив публіку із головними героями роману Малевичем, Кубіком, Славком та Сєрим про яких жартували, як про «українських мушкетерів та Д’Артаньяна».



Цікаво, що безхатченки розмовляють винятково українською. Четвірка головних героїв - прототип друзів автора. Автор каже, що «Бомжі Донбасу» - своєрідний «стьоб» над ними.

З його слів, існувала певна кількість людей на Донеччині, яка мешкала у своєму світі, своїй Україні, а нині вони усі розбіглися країною та, на жаль, у певному сенсі перетворилися на бомжів, втративши домівки. Книга, мовляв, є спробою аналізувати свідомість донецького українця.

«Ми говоримо про те, що українець на Донеччині не може бути за визначенням психічно здоровою людиною. Адже відбуваються постійні утиски, шантаж, підсвідомі самообмеження. За вимовлене рідне слово можна було натрапити на бар’єри у спілкуванні, а це накладало відбиток на свідомість людини, її психіку», - розповів Олексій Чупа.



На занедбаному заводі четверо головних героїв знаходять дідуся на ім’я Клаус Вагнер, який заводить їх у катакомби. Ідея підземелля під Макіївкою та того, що давня українська держава могла колись бути розташованою на теренах сучасного заводу виникла у автора ще тоді, коли він там працював. Вигадавши державу, автор ніби вписав Донбас в українську історію. Адже, згідно з офіційною версією, на цій землі нічого видатного не було. Занедбаний завод у романі є своєрідним надгробком для України, побудованим для того, щоб ніхто не докопався до істини.

Персонаж Клаус Вагнер, який не є українцем, виступає у книзі провідником, який знаходить у підземеллях Макіївки сліди давнього міста. Він розповідає безхатченкам про книгу, що дісталася йому випадково від львівського торгівця у часи Другої світової. У ній містилась справжня історія давнього українського народу. Автор древньої книги – писар часів Богдана Хмельницького, який називає себе одним із останніх нащадків давнього народу справжніх українців, непокірного та майже повністю винищеного.

Олексій розповів, що це писалося у атмосфері не надто велелюдних протестів проти мовного закону Ківалова-Колесніченка, коли до нього прийшла думка, що сучасні українці не заслуговують носити назву народу своїх предків, а усіх непокірних давно винищили. Автор визнав, що, на щастя, помилився в оцінці українців.



Книгу автор презентував у Львові та Івано-Франківську, де, як він пожартував, «прийшла повна зала подивитися на людину зі Сходу, як у зоопарк». У Києві, з його слів, майже не вдалося поговорити про книгу, оскільки почалася дискусія з присутніми донеччанами про те «як нам облаштувати Донбас».



Говорячи про твори, які планує видати найближчим часом, письменник розповів, що восени побачить світ ще одна прозова книга, персонажами якої стали мешканці під’їзду, у якому автор прожив 28 років. Він почав писати її торік, а нещодавно, у серпні, коли рідний район письменника у Макіївці потрапив під обстріл, він спустився до бомбосховища, де зустрів усіх персонажів ще незавершеної книги. Він визнав, що не кожному випадає щастя побачити усіх героїв своєї книги в одному приміщенні.

Щодо «Бомжів Донбасу», автор відкрив таємницю, що наразі розглядають варіант перекласти її польською, адже поляки нині зацікавлені Україною.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---