«Колядки і вальси» від Лазуткіна: жодної колядки і жодного вальсу

Поет, спортивний коментатор та кікбоксер Дмитро Лазуткін приїздив 11 листопада в Луцьк із презентацією своєї нової збірки «Колядки і вальси». Зустріч відбулася за сприяння культурного об’єднання «100 Вт» у Клубі № 3 на вулиці Драгоманова, 1.

У всіх, хто хоча б раз брав до рук книгу і переглядав її, виникало питання: чому така назва? «Жодної колядки і жодного вальсу, – випередив Дмитро запитання читачів і сам констатував очевидне.

«Так називається вірш, який є у книзі, і він для мене дуже актуальний і емоційний. Я не хотів би втрачати музичність поезії – і, до речі, чим далі, тим її у моїх текстах більше», - пояснив автор.

Лазуткін розказав, що в його минулих книжках багато верлібрів – неримованих віршів – але нещодавно він відчув потяг до римованих текстів. Більше того, заявив: «Ті, хто пишуть тільки верлібри і не пишуть римованих текстів, – це якість шарлатани».

Зустріч проходила у три раунди – Лазуткін читав вірші – публічно говорив з організатором Володимиром Столярчуком – знову читав – відповідав на запитання присутніх і наостанок знову вийшов на літературний ринг.

Автор представив як свої перші, ще «учнівські» тексти, так і нещодавно написані. Із роздрукованого папірця продекламував навіть ті, які настільки «свіжі», що не увійшли до збірки – ексклюзив.

На запитання про початок творчості, Дмитро розповів, що його першим редактором був український поет, прозаїк, драматург та сценарист Олесь Лупій, який, до слова, редагував і Андруховича. Так-от, він якось заявив, що «з Андруховичем у нього не було стільки проблем, як і з Лазуткіним».

Окрема тема про ілюстрації у книзі. Володимир Столярчук зауважив, що вони дещо незвичні – лялька із оком у роті, частини людського тіла у сіні, ніби іграшкові корови на фоні повного місяця…

З’ясувалося, що їх робила Ірина Саєнко – дівчина, яка, за словами самого автора, на час, коли вона їх створювала, була в нього закохана. Тому всі її малюнки йому дуже подобаються, бо зроблені з любов’ю.

А от ті, які справді незвичні – так це фото однієї його знайомої, ніде не публіковані, яка для креативності фотороботи зробила наступне: купила хом’яка, заморозила його, потім розморозила в гарячій воді, вирізала серце, поклала поряд і сфотографувала.

Загалом, нормальний поет, як і нормальний фотограф, має робити так свою справу, щоб дивитися на неї чи користуватися її плодами було приємно іншим. Простіше кажучи, «Нормальний поет має писати нормальні вірші, які можна прочитати мамі і вона скаже : «Да, это нормально, дочка».

Насамкінець Дмитро знову почитав свої вірші, які, як він зізнався – народилися з любові. Бо ж справжня поезія виходить саме з неї, долаючи шлях від трагедії до мудрості.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЯК ЙОМУ ВДАЛОСЯ ТАКЕ НАПИСАТИ? - НОВА ЗБІРКА ВІД ЛАЗУТКІНА В ЛУЦЬКУ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---