Історія створення волинського драмтеатру у фактах та спогадах. ЧАСТИНА 3

Інформаційне агентство Волинські Новини публікує продовження статті "Історія створення Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка у фактах та спогадах." Попередню частину читати тут.

…Болюче питання для кожного обласного театру – стосунки з місцевою владою. Театр у Луцьку в цьому сенсі вигідно вирізняється – доглянутістю, навіть модерновістю.

– Ми добилися за ці чотири роки дуже багато, – із гордістю розповідає Петро Петрович Ластівка, художній керівник театру заслужений діяч мистецтв України. – У нас з 2006-го (за всієї активності Богдана Степановича) не було надбавок за статус академічного. А тепер – спочатку 10, потім 20, а зараз сподіваємося, декому, можливо, і 25 відсотків надбавки зробимо. Крім того, купили автобус, який був іще на 2011-12 роки запланований. Відремонтували стелю, зараз ремонтуємо господарчий корпус, котрий 40 років не ремонтувався. Запланували пошити новий одяг сцени – старому теж уже 40. Береза мріяв про малу сцену – ми її тепер маємо, вона носить його ім’я, зробили йому там меморіальну дошку, зараз теж плануємо дообладнати.

На покійного губернатора Климчука мав дуже позитивний вплив колишній міністр сільського господарства Присяжнюк. Вони якось їхали машиною містом, і той каже: «Що ж це театр у тебе стоїть, як сарай?!» Справді, вже навіть береза на дахові виросла, ми ходили – сміялися: якась антена стоїть – і дерево стирчить. Губернатор тоді сам на себе розсердився, зібрав 12 бригад, і за півтора місяці все зробив. Я сиджу в кабінеті, дивлюся – люди у вікні туди-сюди метушаться. Подвійні склопакети поробили, утеплення фасаду… Майже 8 мійльонів це коштувало, тепер – тільки підтримуй потрошку. Це ж інша річ! А планшет сцени ще Береза поміняв – бо до того доходило, що підбори застрягали. Президент приїздив, вручав нагороди, якась жіночка вийшла отримувати – в неї черевик там і лишився…

Нам дуже допоміг у свій час, у 2009 році, Шиба – колишній мер міста. Він і досі в театр ходить.

Що погано – ти вже одній владі пояснив, що таке театр, а тут нова приходить, і знову йди, пояснюй спочатку… І вони розбираються довго, час іде, ми витрачаємо на це своє життя…

Зусилля керівництва театру – вибуховий темперамент Петра Петровича та спокійна наполегливість Анатолія Миколайовича – дають результат: обласне керівництво наввипередки визнає значимість театру у житті місцевої громади та обіцяє всіляку підтримку.

Володимир Петрович Гунчик, голова обласної державної адміністрації:

– На сьогоднішній день важливе місце у культурній палітрі області займає Волинський академічний обласний музично-драматичний театр імені Т.Г.Шевченка. Це головна сцена області, на якій відбуваються усі важливі суспільно-політичні та культурно-мистецькі заходи обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня. У театрі створено комфортні умови як для роботи колективу, так і для глядача. Нові прем'єри, постановки, концертні програми збирають у театрі глядача, викликають професійний інтерес мистецтвознавців. Бажаю усьому колективу театру миру, добра, вдалих прем'єр, аншлагів та вдячних глядачів.



Валентин Степанович Вітер, голова Волинської обласної ради:

– Унашій області театр посідає саме таке місце, як йому і належить. Тут проходять не лише вистави, але й усі урочисті події, обласні свята. Це справді центр культури області. Звичайно, головною проблемою є фінансування театру – проте це стосується усіх областей. Але у нас з театром налагоджена співпраця. І минулого, і позаминулого року ми виділили кошти на ремонт фасаду театру, і, що головне, ці кошти були освоєні. Навіть виникла конфліктна ситуація – на

фасади намагалися повісити рекламні плакати. Але ми вистояли. Театр має бути театром, а не тумбою, на яку можна наклеїти рекламу.

У нас красивий театр. Дуже хвалять його директора, гарно відгукуються про нього і артисти, і загалом митці. Буває, що піде якийсь поговір, і одразу прибігають заступатися – мовляв, усі вони із задоволенням працюють з таким керівником.

Навіть за тих вкрай обмежених фінансових бюджетів, які зараз передбачаються, все одно йдеться про те, що ми маємо передбачити кошти на внутрішній ремонт. Потрібно і сцену покращити, і стільці у глядачевому залі замінити, яким вже 40 років. Тобто весь час шукаємо можливість, щоби допомогти фінансово.

До театру ми ставимося як до світила! Звичайно, ходимо туди більше коли кличуть, бо вважаємо, що не можна бути надто нахабними (посміхається).

Валерій Юхимович Дмитрук, начальник обласного управління культури:

– Наша область менша відносно інших областей, особливо Східної України – усього 1 мільйон населення. У Луцьку – 205 тисяч. І так склалося, що театр – головний та практично єдиний такий майданчик в області: усі, хто приїздить в область виступати, звертаються сюди. І Новорічні ялинки проводяться – у цьому році приїхали діти з Луганської області, 2 групи приблизно по 20 осіб. Їм дуже сподобалося – їх вітав Святий Миколай, потім трохи помолилися… Для них це було незвично. І жалобні заходи теж тут проводимо. На сходах перед театром відбуваються громадянські панахиди за хлопцями, які загинули на Сході України. У вересні минулого року у фойє на другому поверсі прощалися з нашим колишнім губернатором Борисом Климчуком. Він – це історія Волині у Незалежній Україні. Завдяки таким людям нам багато вдалося зробити. Він вболівав за свою область, мав можливість залучати сюди різні кошти для підтримки і культури, і театру зокрема.

У нас непогано працює місцеве телебачення: позаписували багато вистав, транслюють їх по місцевих каналах. Тут дуже багато людей більше дивиться якраз місцеві, а не центральні канали.

Окрім того, що театр грає вистави на стаціонарі, ми підтримуємо зв’язки із ближнім та дальнім зарубіжжям. Дуже добре, що запланували поїздку до Литви, я думаю, цей проект нам вдасться реалізувати. І адміністрація, і управління культури цьому посприяє. Також у нас гарні стосунки склалися з Польщею – на півночі Польщі живе багато нащадків переселенців з України, там радо приймають і драматичний, і ляльковий театри.

У ювілейні дні театр зміг показати три вистави у Києві. А до кінця сезону випустив ще дві прем’єри: «Закон (Сурогатна мама)» за В. Винниченком у постановці художнього керівника та «Не шукайте щастя, бо я його украв» за «Украденим щастям» І. Франка в режисурі дипломниці КНУТКіТ ім. І.Карпенка-Карого Ольги Оноприюк.

– Я пишаюся тим, що я в цьому театрі, і чесно скажу – пишаюся тим, що я в ньому зробив, – каже Петро Ластівка. – Я пишаюся, що співпрацюю з однокашником, з одного університету – Анатолієм Миколайовичем, і ми завжди можемо порозумітися. І пишаюся виконавською майстерністю акторів, які і співають, і танцюють, і балакають. Я з ними чорта можу зліпить – аби тільки вистачило мені сили пояснити їм, що я хочу. У мене в старшому поколінні є такі, як Анатолій Іванович Романюк, справжній Актор, як Олександр Павлович Якимчук – у нього спина буде мокра завжди, він просто не може у півніжки грати… І молоді уже навчені. Вони знають, що таке мізансцена, вони її не поламають, не розгорнуть її в другий бік, щоб в глядача завернулася шия. Вони знають, що таке режисерський діалог, під який спеціально вибудована мізансцена і її розвиток, – а не так, коли все докупи і виходить каша. І я їх всіх змушую здобувати вищу освіту. От вони хотіли вже заспокоїтися, а я кажу: хлопці, йдіть вчитися, інакше друга категорія – до кінця життя! Вони на тому заочному, звісно, здобувають освіту так-сяк, але це все одно стрес, щоб прочитати бодай одну книжку! І тоді вони мені вже дурних питань про п’єсу не зададуть. І тому я вам скажу чесно: я в кайф тут працюю. Я навіть з директором посварюся в кайф. Ми потім сядемо, кон’ячку вип’ємо… Через три місяці він скаже: ти знаєш, ти був правий. Або я скажу, що я був неправий, а він – молодець!

Анна Липківська, кандидат мистецтвознавства, доцент, провідний науковий співробітник ІПСМ НАМУ,

Ельвіра Загурська, театральний критик, експерт театральної премії «Київська пектораль»,

Київ – Луцьк – Київ

Гастролі у Києві 2005 рік. вистава Мартин Боруля

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---