Герой Майдану – у Луцьку

Учасник подій на Майдані, який не боявся зі щитом та палицею вийти під кулі, розповів про боротьбу на Майдані бандерштатівцям у Луцьку.

Гутірка із учасниками подій на Майдані у Києві Олександром Гучем та Володимиром Пастушком відбулася 1 серпня під час фестивалю «Бандерштат» у Луцьку.

Олександр Гуч (псевдо «Пегас») розповів, що Майдан для нього розпочався тоді, коли у Луцьку наприкінці листопада встановили декілька наметів. Активісти почали збиратися на підтримку європейського вибору. Під час перших сутичок у Києві у грудні, він разом із друзями був відповідальний за дітей у таборі у Ворохті, тому вирушити у Київ зміг напередодні нового року.

Перша доба у Києві запам’яталася йому барикадами та купою шаржів на політиків. Там Олександр Гуч перебував до Різдва, повернувшись у революційне місто 19 січня. Тоді він допомагав носити бруківку та шини, перебував у столиці до 29 січня.

Повернувшись на декілька днів на Волинь, з 4 лютого він знову повернувся у Київ. У найбуремніші дні у лютому, сотня самооборони «Волинська Січ», до якої належав Олександр Гуч, саме поселилася у Мінагрополітики.

Зранку 20-го лютого один із хлопців, вийшовши, щоб попити чаю, побачив, що барикади падають, тому кожен одразу ж схопив із собою те, що було під рукою – щит, палицю, шолом, бронежилет тощо. Вже чулися постріли на Інститутській, Олександр був сотенним, тому намагався оцінити ситуацію.

Хлопці під Жовтневим палацом просили йти на допомогу, тож часу на шикування та роздуми не було, Олександр Гуч разом із товаришами почав дертися вгору пагорбом, формуючи «лінію фронту». Вони розбилися на невеликі групки, все відбувалося спонтанно.

Олександр Гуч побачив, що попереду одного з хлопців поранило в шию, у самого був лише щит та палиця, але думки про відступ не було. Революціонер зізнається, що боявся, що під час його відступу може виникнути «стадний інстинкт» і відступатимуть інші.

Він тягнув пораненого друга, але невдовзі отримав кулю, яка пробила кістку лівої ноги. Олександр усвідомлював, що тяжко поранений, але мислив тверезо. Він мав телефон, який виявився стисненим, немов під пресом. Можливо, пристрій врятував його від осколка.

Врешті-решт, якийсь кремезний чоловік вхопив пораненого на руки та виніс з-під куль, ризикуючи життям.

Олександр зізнався, що дуже вдячний відважному чоловікові, ім’я якого так і не дізнався. Згодом троє хлопців занесли його у медпункт у Жовтневому, де він побачив безліч вбитих та поранених. Там Пегасові перев’язали ногу джгутом, щоб зупинити кров. Після двох із половиною тижнів у лікарні у Києві, він вирушив на лікування в Ізраїль. Нині сміливий майданець ходить самостійно без милиць.

«Я усвідомлював, що йду з палицею та щитом на автомати і це не має сенсу. Було очікування, що по нас стрілятимуть, але – ні кроку назад, тому що це поклик серця», - зізнався Олександр Гуч.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---